Правове регулювання безготівкових розрахунків

Правові відносини щодо здійснення безготівково-грошового обігу, характеризуються особливим складом суб'єктів, їх правами і обов'язками, а також об'єктом - грошовими цінностями, що знаходяться на рахунках клієнтів. Тому в сферу правового регулювання безготівкового обігу входить розгляд правової природи банківського рахунку, особливостей правового регулювання окремих видів рахунків, з'ясування правового режиму знаходження грошей на рахунку, операцій по рахунках, питання про припинення і арешт банківського рахунку тощо.

Рахунок для збереження коштів і здійснення усіх видів розрахунків кредитних і касових операцій відкривається, як правило, в установах банків за місцем реєстрації підприємства або в якому-небудь банку України за згодою сторін. Стосунки, що виникають між банками і клієнтами у зв'язку з відкриттям рахунку і обслуговуванням власника рахунку банком, мають складний характер. Комерційні банки не належать до виконавчих органів влади в країні, вони не є в той же час і звичайними підприємницькими структурами. У своїй діяльності вони чітко і послідовно виконують приписи законодавства і нормативних актів НБУ.

З іншого боку, НБУ не бере безпосередньої участі у відкритті рахунків, а встановлює суворі правила, відходити від яких не мають права комерційні банки. Це пояснюється особливою правовою природою НБУ як центрального органу виконавчої влади. Клієнт же в заяві про відкриття рахунку не має права виставляти які-небудь "договірні" умови. Стосунки, що виникають при цьому, не є чисто цивільно-правовими, а формуються під впливом фінансово-правових. Ці стосунки регулюються постановою Правління НБУ "Про відкриття банками рахунків у Національній та іноземній валюті", зафіксованою Інструкцією №3.

Рахунки відкриваються з дозволу керівника банківської установи. За заявою клієнта йому можуть відкриватися такі банківські рахунки:

- розрахунковий:

- депозитний;

- позиковий рахунок в Національній і іноземній валюті;

- поточні бюджетні і інші рахунки в Національній валюті.

Можуть відкриватися також і субрахунки філіям, представництвам, відділенням і іншим відособленим підрозділам, які виділяються в процесі приватизації, але для цього необхідно, щоб підприємство мало самостійний баланс, було самостійним платником податків і приклало прохання головного підприємства - власника основного рахунку і згоду установи банку. Банківські правила передбачають також відкриття тимчасових рахунків госптовариствам для зарахування коштів, які вносяться для формування статутного фонду, а також розрахункові рахунки громадянам України і фізичним особам, які постійно проживають на території України. Відкриваються рахунки представництвом і постійним представництвом юридичних осіб - нерезидентів (два типи "Н" і "П").

Керуючись правилами НБУ, комерційні банки укладають договори з клієнтурою на відкриття і обслуговування рахунків. Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" регулює стосунки між платниками і одержувачами грошей, але ним передбачена і відповідальність банків за затримку грошових надходжень. Банки в цих випадках платять пеню в розмірі, який вказаний в договорі на проведення розрахунково-касових операцій, але не вище подвійної облікової ставки НБУ. діючої на період виплати пені. У випадках, коли банк-відправник платіжних документів перевищує терміни проходження платежів, відправник грошей може отримати в банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплати за кожен день прострочення.

Власник рахунку вільно розпоряджається своїми грошима. Відповідно до ст. 59 Закону України "Про банки та банківську діяльність", арешт на майно або кошти банку, які знаходяться на його рахунках, а також арешт на кошти юридичних або фізичних осіб, які знаходяться в банку, накладається виключно після санкціонованої прокурором постанови слідчого, постанови державного виконавця у випадках, передбачених законами України, або за рішенням суду. Аналогічні процедури передбачені і відносно припинення банківських операцій, а також накладення стягнення на кошти банку і його клієнтів.

Закриття рахунку в банківській установі може здійснюватися на таких підставах: У заяви власника рахунку;

- рішення органу, на який законом покладені функції по ліквідації або реорганізації підприємства;

- рішення суду про ліквідацію підприємства або визнання його банкрутом;

- на інших підставах, передбачених чинним законодавством України або договором між банківською установою і власником рахунку.

За своїм бажанням банк закрити рахунок клієнта не може. Він може розірвати договір з клієнтом і це буде основою для закриття рахунку (наприклад, у зв'язку з відсутністю операцій по рахунку протягом певного часу). Без згоди власника не можна також закрити бюджетний рахунок.

Окремого розгляду вимагають кредитні, валютні і міжбанківські операції. їх економічний зміст, а також правові основи регулювання будуть розглянуті самостійно.