Правове регулювання готівкового та безготівкового обігу

Правове регулювання готівкового обігу

Функціонування держави передбачає використання грошей, за допомогою яких вона здійснює контроль за господарством країни за мірою праці і споживання. Держава планує та законодавчо регулює грошовий обіг, закріплює основні умови на своїй території, а саме:

• найменування та межі використання національної грошової одиниці;

• види грошових знаків, порядок їх випуску і вилучення з обігу;

• встановлення межі використання готівки і проведення безготівкових розрахунків;

• порядок здійснення контролю за дотриманням правил зберігання, витрачання і обігу коштів.

Стаття 99 Конституції України визначила основну функцію Національного банку України – забезпечення стабільності грошової одиниці України.

Грошовою одиницею України, як це встановлено статтею 99 Конституції, є гривня. Встановлені державою форми організації грошового обігу країни, як вже зазначалось, складають грошову систему України.

Визначення категорії "грошовий обіг" передбачає необхідність аналізу його змісту та структури. Єдність грошового обігу потрібно розглядати як одну з методологічних засад і економічного, і правового дослідження грошового обігу.

Взаємозв'язок готівкового і безготівкового грошових обігів відображає єдність усієї економіки, єдність соціальної природи господарства, єдність грошей.

З урахуванням економічних особливостей руху грошових коштів слід визначити зміст грошового обігу як правової категорії. Головним елементом цієї категорії є суспільні відносини між учасниками грошового обігу з приводу руху грошових коштів у готівковій та безготівковій формах. Рівність суб'єктів цих відносин – специфічна ознака горизонтального сектора грошового обігу. За юридичною характеристикою ці відносини є диспозитивними, оскільки виникають відповідно до волевиявлення суб'єктів.

Другим сектором сукупності фінансових відносин, що опосередковують безеквівалентний і безповоротний рух, можна назвати бюджетно-податковий. Одним із суб'єктів правовідносин виступає держава в особі уповноваженого органу. Це правовідносини "влад – підпорядкування", вони виникають у зв'язку з виконанням одним із суб'єктів обов'язку, встановленого імперативними правовими нормами. Так, виконання податкового обов'язку зумовлює безеквівалентний і безповоротний рух грошових коштів від платника податків до відповідного бюджету. Рух грошових коштів у процесі бюджетного фінансування також позбавлений ознаки еквівалентності і поворотності. Особливості бюджетно-податкового грошового обігу зумовлені сферою його реалізації – фінансова діяльність держави.

Як зазначалось, забезпечення стабільності національної грошової одиниці є основною функцією Національного бант, призначення якого полягає в наступному:

• розробка та реалізація державної грошово-кредитної політики;

• емісія грошей;

• зберігання золотовалютного запасу;

• розрахунково-касове обслуговування та рефінансування банків другого рівня;

• розрахунково-касове та кредитне обслуговування держави;

• нагляд та контроль за банківською діяльністю;

• організація касового виконання бюджету.

Основні засади грошово-кредитної політики ґрунтуються на основних критеріях та макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного розвитку та основних параметрах економічного і соціального розвитку на відповідний період і охоплюють прогнозні показники обсягу валового внутрішнього продуту, рівня інфляції, розміру дефіциту Державного бюджету та джерел його покриття.

Відповідно до ст. 25 закону України "Про Національний банк України", основними економічними засобами і методами грошово- кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси через:

1) визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків;

2) процентну політику;

3) рефінансування комерційних банків;

4) управління золотовалютними резервами;

3) операції з цінними паперами на відкритому ринку;

6) регулювання імпорту та експорту капіталу.

Розмір обов'язкових резервів встановлюється Національним банком України єдиним для банків у процентному відношенні до загальної суми залучених банком коштів у національній та іноземній валюті. Для різних видів зобов'язань НБУ може встановлювати різні норми обов'язкових резервів.

Одним із механізмів регулювання НБУ грошово-кредитного ринку є використання облікової ставки за кредит, розмір якої визначається залежно від рівня інфляції, попиту і пропозиції на кредит на кредитних аукціонах та міжбанківському ринку.

У сфері управління готівковим обігом Національний банк має широкі повноваження щодо організації, для забезпечення якої він виготовляє та зберігає гривні і розмінну монету, створює їх резервні фонди, організує їх обіг і вилучення з обігу.

Емісійні операції' Національного банку є формою реалізації' його монопольного права на випуск грошей в обіг. З метою регулювання готівково-грошового обігу, у всіх регіональних управліннях Національного банку організовані резервні фонди НБУ, де зберігаються залиплої національних грошових знаків, які знаходяться поза обігом. Резервні фонди утворюються також і при деяких комерційних банках.

Правління Національного банку затверджує ліміт оборотних кас управлінням НБУ в областях і м. Києві, у цілому по країні, місту, розрахунково-касовому центру Національного банку.

До функцій Національного банку України належить організація розрахунків та бухгалтерського обліку. Для цього НБУ встановлює правила та форми готівкових та безготівкових розрахунків із застосовуванням як паперових, так і електронних документів. Національний банк забезпечує здійснення міжбанківських розрахунків через свої установи, дає дозвіл на проведення міжбанківських розрахунків. Усі розрахунки в господарському обігу України юридичні та фізичні особи здійснюють як готівкою, так і в безготівковому порядку через установи банків відповідно до правил здійснення розрахункових і касових операцій, затверджених НБУ. Порядок ведення касових операцій щодо підприємств усіх форм власності передбачає, що підприємства можуть мати готівку у своїх касах у межах лімітів залишку готівки в касі і використовувати її у межах зазначених норм. Національний банк також встановлює обов'язкові для банків стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і звітності, що відповідають вимогам законодавства України.

Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання, оскільки до його компетенції належать ведення нормативних актів щодо ведення валютних операцій, видача та відкликання ліцензій на здійснення валютних операцій банків та інших установ, які отримали ліцензію НБУ. Національний банк здійснює дисконтну валютну політику, змінюючи облікову ставку Національного банку для регулювання руху капіталу та коригування курсу грошової одиниці України щодо іноземних валют.

Національний банк забезпечує управління золотовалютними резервами держави, здійснюючи валютні інтервенції шляхом купівлі- продажу валютних цінностей на міжбанківському валютному ринку з метою впливу на курс національної валюти щодо іноземних валют і на загальний попит та пропозицію грошей у державі Золотовалютний резерв, що складається з таких активів: банківське золото, спеціальні права запозичення; резервна позиція в МВФ; іноземна валюта у вигляді банкнот і монет та інші міжнародно-визнані резервні активи – за умови забезпечення їх надійності та ліквідності є забезпеченням внутрішньої і зовнішньої стабільності грошової одиниці України.