Правові основи грошового обігу

Гроші – це економічна категорія, що означає особливий специфічний товар, який виконує роль загального еквівалента рівноцінності, тобто форму вартості всіх товарів і послуг. У господарській практиці назву грошей можуть мати: одиниці рахунку, в яких визначено ціни та товари; написи на банківських рахунках; кошти, витрачені на придбання цінних паперів; боргові зобов'язання, що використовуються для платежів; національно-грошові знаки; іноземна валюта тощо.

Грошова система держави — це організаційно-правова форма грошового обороту на території Україні. За допомогою грошей дер­жава здійснює контроль за господарською діяльністю країни, за мірою праці і споживання. Держава завжди планує, використовую­чи сукупність певних форм і методів, організацію грошового обігу на своїй території. Найважливішим засобом впливу держави на гро­шовий обіг є його законодавче регулювання.

Грошовий обіг — це врегульований нормами права рух грошей у готівковій та безготівковій формах, що обслуговує кругообіг това­рів та нетоварні платежі.

Держава у законодавчому порядку закріплює основні умови грошового обігу на її території, а саме:

— найменування національної грошової одиниці;

— види грошових знаків, порядок їх випуску та вилучення

з обігу;

— порядок і межу використання готівки і проведення безготівко­вих розрахунків;

— правила здійснення контролю за дотриманням правил збері­гання, витрачання і обігу коштів.

Готівкові грошові кошти і кошти на рахунках і на вкладах (без­готівкові грошові кошти) — це дві форми існування грошей. Наці­ональні готівкові гроші існують у вигляді банкнот (грошових зна­ків) і різних монет. Відповідно до Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Правила випуску в обіг грошових знаків як в готівковій, так і в безготівковій формі, тобто порядок емісії грошей, від імені дер­жави визначає Національний банк України. Рішення про випуск на-, ціональних грошових знаків приймає Верховна Рада України.

Для забезпечення стабільності грошової одиниці України в розпо­рядженні Національного банку України є золотовалютний резерв.

Слід зазначити, що готівковий і безготівковий обіг коштів пов'я­зані між собою. Грошова маса, яка знаходиться в обігу, включає в себе як готівку, так і кошти на рахунках та вкладах юридичних осіб і громадян.

Здійснення готівкових і безготівкових розрахунків чітко регламе­нтовано підзаконними нормативно-правовими актами, які приймає Національний банк України. Безготівкові розрахунки між підпри­ємствами, фізичними особами здійснюються через банки шляхом перерахунку коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів. Безготівкові розрахунки здійснюються такими формами розрахункових документів:

— платіжними дорученнями;

— платіжними вимогами-дорученнями;

— чеками;

— акредитивами;

— векселями;

— платіжними вимогами;

— інкасовими дорученнями (розпорядженнями).

Безготівкові розрахунки за товари і послуги можуть також здій­снюватися за допомогою банківських платіжних карток.

Учасники безготівкових розрахунків відкривають у будь-яких банках України за власним вибором і за згодою цих банків рахунки, передбачені Інструкцією про порядок відкриття та використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, яку за­тверджено постановою Правління Національного банку України від 20 листопада 2003 року.

Можна виділити два основні підходи до визначення змісту терміна "грошова система": а) у вузькому розумінні – це сукупність державних грошових знаків та організація їх обігу; б) у широкому сенсі – сукупний процес функціонування грошового обігу на території держави.

Першим елементом грошової системи є грошова одиниця, яка встановлюється законодавством про грошову систему. В ній виражається вартість (ціна) товарів, робіт, послуг. У національних грошових одиницях здійснюють облік вартості майна, в них позначають номінал грошей, які випускає (емітує) певна держава. В Україні, відповідно до ст. 99 Конституції, грошовою одиницею є гривня.

Гривню як повноцінну національну валюту було введено у процесі проведення грошової реформи у вересні 1996 року Однак цьому передувала низка подій, які внесли кардинальні зміни до чинної грошової системи.

У процесі проведення грошової реформи можна виділити три етапи:

1) введення в готівковий обіг тимчасової валюти – українського карбованця (купона багаторазового використання) з 10 січня 1992 року;

2) введення в листопаді того ж року в безготівковий обіг карбованця;

3) випуск в обіг у вересні 1996 року гривні – повноцінної національної української валюти.