Фінансові центри розвинутих країн

Лондон

На початку XIX ст. Лондон замінив Амстердам як головний світовий фінансовий центр. Подальше зростання його впливу до Першої світової війни пов'язане зі зміцненням комерційних банків. Власне як міжнародний ринок Лондон дістав розвиток лише з другого десятиріччя XX ст., утвердившись у цій ролі тільки наприкінці 50-х років. Причому, будучи національним фінансовим центром, він традиційно виступав як універсальний центр з однаково розвинутими ринками короткострокових кредитів та довгострокових позик, могутньою біржею, добре поставленою страховою та фрахтовою справою, а ставши світовим фінансовим центром, зосередив діяльність головно на чотирьох ринках: золота, валют, короткострокового та середи ьостро ко во го кредиту і страхування.

На сучасному етапі Лондон зберігає позиції найбільшого світового фінансового центру. Консолідована вартість корпоративних цінних паперів, що перебувають в управлінні діючих тут інвестиційних інституцій, досягла близько 2,5 трлн дол. США. На другому місці — Нью-Йорк з обсягами в 2,4 трлн дол. У першу п'ятірку входять також Токіо (2,1 трлн дол.), Бостон (1,9 трлн дол.) і Сан-Франциско (0,7 трлн дол.).

Але слабка залученість Великої Британії в процес європейської інтеграції підриває середньострокові позиції національної валюти — фунта стерлінгів. Тому найближчим часом, можливо, найбільшим фінансовим центром світу стане інше місто. Не виключено, що це буде одне з американських міст, які останнім часом стрімко розвиваються як фінансові центри.

Нью-Йорк

Нью-Йоркський фінансовий центр на відміну від інших фінансових центрів був і залишається тільки іноземним ринком капіталу, проте він є головним першоджерелом євродоларів.

Долар належить до розряду валют, що виконують роль світових грошей. У зв'язку з цим міжнародний доларовий ринок у Нью-Йорку немовби розчиняється у внутрішньому ринку США, чого не відбувається, наприклад, у Лондоні, оскільки долар для нього є іноземною валютою. Будь-які операції з доларами тут, навіть ті, що проводяться цілком по лінії міжнародних розрахунків, одразу підпадають під національне регулювання, шо позбавляє їх міжнародних рис, притаманних євродоларовим операціям.

Нью-Йорк навряд чи зможе завоювати провідне становище серед міжнародних фінансових центрів, оскільки залишиться найближчими роками не стільки ринком, що концентрує та представляє міжнародні капітали, скільки ринком, що їх споживає.

Євродоларові операції в Нью-Йорку проваляться поки шо в дуже незначних обсягах головним чином тими лондонськими брокерами, яким удалося відкрити тут свої відділення. Основна ж маса євродоларової складової Нью- Йоркського фінансового центру перекидається через Канаду (Торонто) та фінансові центри Карибського басейну (Багамські та Кайманові острови). Нью-Йорк же розвивається як доповнення до Лондонського фінансового центру або як допоміжна ланка ланцюга лондонського євроринку, що охоплює разом із Сінгапуром усі часові пояси земної кулі.

Цюріх

Цюріхові належать провідні позиції у світі як валютному ринку та джерелу міжнародних капіталів для довгострокових вкладень. Як ринок золота він поділяє світову першість із Лондоном.

Розташований у центрі Західної Європи, Цюріх являє собою зручний плацдарм для облаштування там іноземних банків. Сприятливим фактором є досить ліберальне валютно-фінансове законодавство Швейцарії, хоча воно стало дещо жорсткішим останнім часом. Право не публікувати звітів про значну частину банківських операцій, ввозити та вивозити необмежену кількість іноземних банкнот, продавати та купувати в будь-якого індивідуума золоті зливки та монети, зберігати цілковиту таємність депозитних рахунків, навіть від податкових органів США та інших країн, — усе це створило швейцарським банкам високу репутацію в західному діловому світі.

 

Париж

На початку XX ст. Париж був другим після Лондона світовим фінансовим центром. Як і інші фінансові центри того часу, він був національним ринком капіталу, який зріс до розмірів міжнародного завдяки величезним масштабам експорту французького капіталу за кордон. Перевищення пропозиції над попитом на капітал з боку національної промисловості робило Францію найважливішим постачальником позик у інші країни.

У міжвоєнний період роль Парижа в даній сфері міжнародних відносин звелась практично до нуля. Старий фінансовий Париж, місто грошових рантьє та банкірських родин, пішов у минуле. На його місці утворився сучасний фінансовий центр, характерна риса якого — розвиток міжнародного ринку капіталу та різке скорочення ринку іноземних капіталів.

Щоб стимулювати розвиток іноземного ринку, французька влада поставила мету: незважаючи на брак капіталу, знову зробити Париж найважливішим ринком експорту французького капіталу, надавши фондовій та золотій біржам світового статусу. Але саме державне втручання постійно заважало здійсненню поставленої мети. В результаті Париж залишився переважно ринком міжнародного капіталу в основному у формі ринку банківських кредитів. Як такий він швидко просунувся на друге місце у світі після Лондона, але відставання його від лідера, як і раніше, досить значне.

 

Люксембург

Люксембург — типовий приклад світового фінансового центру нового часу. Його поява на міжнародній арені не була пов'язана ні з рівнем економічного потенціалу країни, ні зі ступенем розвинутості національної банківської системи. Це — маленька країна з населенням в 360 тис. осіб, площею у 2,6 тис. к в. км, що не має навіть свого центрального банку.

Проте Люксембург часто називають "другим Лондоном". Хоча за обсягом фінансового бізнесу Люксембург у 4 рази поступається Лондону і його фінансовий центр не має ринку золота, а валютний ринок і ринок короткострокових та середньострокових банківських кредитів розвинуті слабо, він є найбільшим у світі ринком довгострокового капіталу.

Швидкому піднесенню Люксембурга як фінансового центру сприяли такі чинники:

• відсутність вимог на обов'язкові резерви за банківськими депозитами;

• відсутність податку на дивіденди та проценти, що отримуються за цінними паперами;

• дешевина кредитно-фінансових операцій;

• зручне географічне розташування.

Проте гармонізація банківського, валютного та фіскального законодавства ЄС та запровадження євро ведуть до зниження ролі Люксембурга у світовому фінансовому середовищі.

 

Франкфурт-на Майні

Це — один із наймолодших міжнародних фінансових центрів розвинутих країн. Здобуття Франкфуртом цього статусу пояснюється специфікою розвитку західнонімецької економіки, котра протягом усього існування ФРН зазнавала і зазнає величезної потреби в інвестиційному капіталі. Спочатку цей капітал був необхідним для відбудови зруйнованого війною господарства і виходу на рубежі високорозвинутої та конкурентоспроможної промислової держави, потім — для структурної перебудови східних земель після об'єднання Німеччини.

Введення євро стало символом нової епохи не тільки для Європи в цілому, а й для Франкфурта зокрема. Щоправда, Франкфурт і до цього був найважливішим після Лондона фінансовим центром Європи. Однак після розміщення в місті Європейського центрального банку міжнародне значення Франкфурта зросло. Тепер усі нитки європейської монетарної політики сходяться в одному центрі — у EURO-City Frankfurt.

Подібні фінансові центри є привабливими і для інших фінансових організацій. Очевидно, що навіть за доби електронних комунікаційних і торговельних систем, не пов'язаних з визначеними місцями, територіальний фактор, тобто близькість до ринку і його головних гравців, не втрачає свого значення.

Крім Європейського центрального банку і Німецької біржі, у Франкфурті розташовані також центральні офіси як провідних німецьких, так і низки відомих закордонних банків. Усього в місті налічується 381 кредитна установа, у тому числі 243 закордонних. Крім того, у Франкфурті працюють 167 страхових компаній та багато інших організацій сфери фінансових послуг.

Привабливість Франкфурта як фінансового центру визначається також надзвичайно розвинутою біржовою діяльністю. За обсягом товарообороту Франкфурт як біржовий центр посідає третє місце у світі після Нью-Йорка і Лондона. Переваги Німецької біржі є результатом стратегічного планування та інновацій у сфері торговельних систем і створення нових біржових сегментів. Так, із введенням електронної торговельної системи Xetra частка ринку Німецької біржі порівняно з 8 регіональними німецькими біржами збільшилася з 50 до 90 %. За обсягом електронної торгівлі Франкфурт уже давно випередив Лондон і є першим у Європі. Ринок деривативів Eurex випередив Чикаго й утримує світову першість.

Зміцненню позицій Франкфурта як фінансового центру сприяє також стратегічна співпраця. Наприклад, Eurex виник після злиття бірж — швейцарської опціонної Soffex і німецької ф'ючерсної DTB. Через торговельний майданчик Xetra Франкфурт пов'язаний з торговельними майданчиками Цюріха, Відня та Гельсінкі.

Франкфурт є також великим вузлом транспортних комунікацій між Сходом і Заходом, Північчю і Півднем. Аеропорт Франкфурта прямо пов'язаний із залізничною мережею швидкісних європейських потягів, місто є осереддям європейських автодорожніх шляхів. Будь-який з європейських економічних центрів відділяють від Франкфурта дві — максимально три години їзди. Крім того, Франкфурт є вузловим пунктом європейських телекомунікаційних мереж і мереж передачі даних, що робить його ідеальним центром електронної торгівлі й комунікації.

Завдяки державній політиці стимулювання експорту капіталу з ФРН ринки капіталу цієї країни є, мабуть, найвільнішими у світі (за винятком Люксембурга та "фіскальних оазисів"). Серед них простежується досить чітка спеціалізація. Так, Дюссельдорф вважається фінансовим центром для важкої промисловості, Гамбург обслуговує зовнішньоторговельні операції, у Мюнхені зосереджуються іпотечні операції.

 

Токіо

Міжнародні валютно-фінансові операції в Токіо, як ні в одній іншій розвинутій країні, контролюються і регламентуються. Тут досі є порівняно сильними обмежувальні заходи" що стримують випуск у Токіо нерезидентами цінних паперів у єновій валюті або отримання банківських кредитів у єнах. Проте Токійський фінансовий центр, який репрезентує одну з найпотужніших економік світу, має великі перспективи до перетворення як у міжнародний, так і іноземний ринок капіталу. Поширилася думка, що в недалекому майбутньому Токіо посяде таке саме місце на ринку євровалют в Азії, як Лондон у Європі, а на міжнародному ринку стане азійським Нью-Йорком, оскільки єна в кінцевому підсумку, очевидно, все ж таки перетвориться на світову резервну і розрахункову валюту.

Загалом у Японії роль біржі зводиться здебільшого до виконання функцій інституції котирування цінних паперів. Для великої фірми котирування її акцій на біржі вважається однією з головних умов успішної виробничої діяльності. Не випадково Японія різко вирізняється серед інших розвинутих країн саме за кількістю і вартістю цінних паперів, що котируються на біржі, а не за їхнім оборотом. У цьому вона поступається тільки США й Англії.