Внутрішній фінансовий аналіз: його сутність, задачі, особливості

ФА представляє собою систему способів накопичення, опрацювання, трансформації та використання інформації фінансового характеру з метою забезпечення життєдіяльності господарюючого суб¢єкта в умовах дії ринку та панування конкуренції. ФА поділяється на два види: зовнішній і внутрішній. Внутрішній – здійснюється робітниками самого п-ва; базується як на фін звітності, так і на інших даних системного бух обліку, а також даних про технічну підготовку в-ва, на нормативні та планові інформації, яка доступн обмеженому колу осіб. Внутрішній ФА глибше досліджує причини фін стану, що склався на п-ві, ефективність використання основних та оборотних засобів, взаємозв¢язок показників обсягу, собівартості і рибутку. Результати ВФА використовуються для планування, контролю та прогнозування фін стану п-ва. Мета ВФА полягає в забезпеченні планомірного надходження грошових коштів і розміщенні власного і позикового капіталу так, щоб створити умови для нормального функціонування п-ва, отримання мах прибутку і виключення ризику банкрутства. Особливості ВФА: 1) закритість результатів аналізу з метою збереження комерційної таємниці (вузьке коло користувачів інформаціїю); 2) орієнтація результатів аналізу на на прийняття рішень; 3) використання всіх джерел інформації для проведення змістовного глибокого ФА; 4) застосування поряд з типовими методиками аналізу нерегламентованих прийомів аналітичного дослідження; відсутність регламентації аналізу; 5) інтеграція обліку, аналізу, планування та прийняття рішень; 6) комплексність аналізу – всебічне дослідження д-ті п-ва; 7) проведення аналізу в міру необхідності у зв¢язку із потребами управління.

4. Види фінансового аналізу: повний, тематичний, попередній, поточний, ретроспективний.

ФА – це спосіб накопичення, трансформації та використання інформації фінансового характеру, який необхідний для того, щоб: 1) оцінити поточний та переспективний фін стан п-ва; 2) оцінити можливості і доцільні темпи розвитку п-ва з позиції їх фінансового забезпечення; 3) зв¢ясувати доступні джерела коштів та оцінити можливість і доцільність їх мобілізації (власні і залучені джерела коштів); 4) спрогнозувати можливі варіанти розвитку п-ва на майбутнє. ФА має свою класифікацію видів ФА. Види ФА: 1) за обсягом дослідження: а)повний ФА; б)тематичний ФА (один фрагмент); 2) за об¢єктом аналізу: а)аналіз фін д-ті п-ва вцілому; б)аналіз фін д-ті окремих структурних підрозділів п-ва; в)аналіз окремих фін операцій; 3) за терміном здійснення: а)попередній; б)поточний; в)ретроспективний (оцінка історії п-ва). Повний ФА – є теоретичною і методологічною основою аналізу господарської діяльності у всіх галузях національної економіки. Тематичний (галузевий) ФА – враховує специфіку окремих галузей економіки (промисловість, с\г, транспорт..). Попередній (прогнозний) ФА – проводиться до здійснення господарських операцій. Він є необхідним для обгрунтування управлінських рішень і планових завдань, а також для прогнозування майбутнього і оцінкиочікуваного виконання плану, попередження небажаних результатів. Поточний ФА – проводиться для оцінки поточного фін стану п-ва. Ціль поточного ФА – оперативно виявляти недоліки і впливати на господарські процеси. Ретроспективний ФА – проводиться для контроля за виконанням плану, виявлення невикористаних резервів, об¢єктивної оцінки результатів д-ті п-ва. Перспективний і ретроспективний аналізи тісно пов¢язані між собою. Без ретроспектвного аналізу неможливо зробити перспективний. Вміння бачити перспективу дає саме ретроспективний аналіз. Він є основою перспективного аналізу.

5. Типи економічних показників, що використовуються у фінансовому аналізі.

Фінансовий показник – це кількісна та якісна характеристика явища, процеса або результата. Класифікація показників: 1) за властивостями явищ і процесів – кількісні; якісні; 2) за ступенем виконання –загальні; спеціальні; 3) за ступенем утворення – первинні; похідні; синтетичні (інтегральні); 4) за способом розрахунку – абсолютні; відносні. Кількісні – відображають розмір показників, що аналізуються і зміни, які в них відбуваються (к-ть виготовленої продукції, кіль обладнання, робочої сили). Якісні – відображають суттєві особливості та властивості окремих об¢єктів і вцілому результатів фін-господарської д-ті (прибуток, собівартість, матеріаловіддача). Загальні – характерні для всіх галузей економіки (товарооборот, об¢єм послуг). Специфічні – використовуються в окремих галузях (виробіток продукції на промисловому п-ві). Первинні – формуються за даними обліку та планової інформації. Похідні – формуються на базі первинних. Синтетичні – надають узагальнену хар-ку складним економічним явищам (затрати на 1грн виробленої продукції), рівень затрат.

Абсолютні – це вартісні, натуральні, трудові або умовні вимірювачі. Відносні – це відношення одного показника до іншого (коефіцієнти, індекси, %). Причинно-наслідкові зв¢язки та результати вивчаються на базі результативних та факторних показників. Результативний – екон показник і фігурує в задачі факторного аналізу. Показники, які хар-зують результативний показник, тобто приймають участь в задачі як його хар-ки мають назву – факторних показників.