Характеристика та сутність предикативних та нормативних моделей фінансового аналізу

Предикативні моделі — це моделі прогностичного характе­ру. Вони використовуються для прогнозування доходів та витрат

підприємства, його майбутнього фінансового стану. Найпошире­ніші з них:

1) розрахунки точки критичного обсягу продажу (аналіз без­
збитковості);

2) побудова прогностичних фінансових звітів;

3) моделі динамічного аналізу (жорстко-факторні моделі, що
детермінувалися, і регресійні моделі);

4) моделі ситуаційного аналізу.

Нормативні моделі — це моделі, які уможливлюють порів­няння фактичних результатів діяльності підприємства з норматив­ними. Ці моделі використовуються, як правило, у внутрішньому фінансовому аналізі. їх сутність полягає у встановленні нормати­вів на кожну статтю витрат для відповідних технологічних про­цесів, видів виробів та з'ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.

8. Формалізовані та неформалізовані методи дослідження фінансового стану підприємства.

Метод ФА – це система теоретико-пізнавальних категорій, наукового інструментарію та принципів дослідження фінансової д-ті. Категорії ФА – це більш загальні ключові поняття даної науки (дисконт, опціон, грошовий потік). Науковий інструментарій – це сукупність загальнонаукових і конкретно наукових способів дослідження фін д-ті. Принципи ФА – регулюють процедурну сторону його методології і методики. Класифікація методів: 1) неформалізовані методи ФА основані на опису аналітичних процедур на логічному рівні (метод експертних оцінок, сценаріїв, психічний); 2) формалізовані – основані на строгих формалізованих аналітичних залежностях (стастичні, бухгалтерські)

Трендовий аналіз, його сутність та основні форми.

ФА представляє собою систему способів накопичення, опрацювання, трансформації та використання інформації фінансового характеру з метою забезпечення життєдіяльності господарюючого суб¢єкта в умовах дії ринку та панування конкуренції. Методи ФА: 1) горизонтальний (трендовий); 2) вертикальний; 3) відносних показників; 4) порівняльний; 5) факториний. Горизонтальний – базується на порівнянні кожної позиції звітності минулим періодом. Трендови аналіз – порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів і визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки коказника, очищеної від випадкових періодів. За допомогою тренда формують можливі значення показників в майбутньому, а відповідно, ведеться перспективний прогнозний аналіз. Для здійснення трендового аналізу використовують фінансову звітність форму №2. Формами трендового аналізу є: 1) порівняння фінансових показників звітного періоду з показниками попереднього періоду; 2) порівняння фін показників звітності з показниками аналогічного періоду минулого року (для п-ва з сезонним характером в-ва); 3) порівняння фін показників за ряд попередніх періодів. Метою такого аналізу є визначення тренду – основна тенденція динаміки показника.

Регресивний аналіз.

Регресивний аналіз – це статистична процедура для оцінки взаємозвязку між залежною змінною у і незалежною х. y=а+bx, де a=const, b – тангенс кута похилої лінії регресії.Метод найменших квадратів використовується для знаходження таких а і b, щоб отримане значення у якнайбільше підходило до значень,що спостерігаються. , де u – це помилка, y-спостереження, -рівняння регресії, = а+bx.Метод дозвояє мінімізувати суму квадратів відхилень величини,що спостерігається від очікуваної.

; ; ;

 

11. Порівняння – як основний прийом фінансового аналізу: його сутність, значення. Вимоги, що висуваються до порівняльних величин.

Порівняння – це один із способів, за допомогою якого досліджуються всі предмети та явища у природі, в суспільстві, в економіці. Порівняння є найдавнішим і самим поширеним прийомом аналізу. При застосуванні цього прийому аналізуючий показник порівнюється з базовим. У ФА, як правило, досліджуваними найчастіше виступають фактично досягнуті показники. Базою порівняння можуть бути показники: планові, минулих періодів, нормативні, договірних зобов¢язань, розвинутих країн. Порівняння фактичних показників з плановими дає можливість визначити ступінь виконання плану за досліджуваний період часу, а зіставлення даних звітного періоду із минулими – виявити тенденції розвитку економічних процесів господарства. Шляхом порівняння фактичних показників з нормативними здійснюється контроль за витрачанням фін ресурсів. Важливим також є порівняння різних варіантів рішень з метою вибору оптимального. При застосуванні цього прийому слід пам¢ятати про дотримання необхідної умови забезпечення зіставлення показників. Порівняння висуває певні вимоги до порівняльних величин, вони повинні бути сумірні та якісно однорідні для цього необхідно забезпечити: 1) порівняльність, календарність періоду часу; 2) єдність оцінки за допомогою нейтралізації цінового фактору; 3) єдність кількісних і структурних факторів через нейтралізацію об¢ємного і структурного фактора; 4) зіставлення вихідних умов д-ті (природних, кліматичних).

12. Вертикальний аналіз, його сутність на основні форми.

ФА представляє собою систему способів накопичення, опрацювання, трансформації та використання інформації фінансового характеру з метою забезпечення життєдіяльності господарюючого суб¢єкта в умовах дії ринку та панування конкуренції. Методи ФА: 1) горизонтальний (трендовий); 2) вертикальний; 3) відносних показників; 4) порівняльний; 5) факториний. Вертикальний (структурний) ФА – передбачає визначення структури підсумкових фінансових показників із зв¢ясуванням кожної позиції звітності на результат у цілому. Форми: 1) структурний аналіз активів (питома вага оборотних і необоротних активів, ліквідність); 2) структурний аналіз капіталу (питома вага власного капіталу і залученого); 3) структурний аналіз грошових потоків.

13. Аналіз відносних показників, його сутність та основні форми.

ФА представляє собою систему способів накопичення, опрацювання, трансформації та використання інформації фінансового характеру з метою забезпечення життєдіяльності господарюючого суб¢єкта в умовах дії ринку та панування конкуренції. Методи ФА: 1) горизонтальний (трендовий); 2) вертикальний; 3) відносних показників; 4) порівняльний; 5) факториний. Відносних показників – розрахунок відношень даних звітності визначення взаємозв¢язків показників. Форми: 1) аналіз ліквідності – здатність цінностей легко перетворюватися у гроші, тобто абсолютно ліквідні засоби; 2) аналіз поточної д-ті (фондовіддача); 3) аналіз фінансової стійкості; 4) аналіз рентабельності – відношення суми прибутку до середньорічної суми основного та оборотного капіталу..

14. Порівняльний аналіз, його сутність та основні форми.

ФА представляє собою систему способів накопичення, опрацювання, трансформації та використання інформації фінансового характеру з метою забезпечення життєдіяльності господарюючого суб¢єкта в умовах дії ринку та панування конкуренції. Методи ФА: 1) горизонтальний (трендовий); 2) вертикальний; 3) відносних показників; 4) порівняльний; 5) факториний. Порівняльний – базується на зіставленні значень окремих груп аналогічних фінансових показників між собою. Форми: 1) порівняльний аналіз фінансових показників п-ва із середньогалузевими показниками; 2) порівняльний аналіз фінансових показників даного п-ва із відповідними показниками конкурентів; 3) порівняльний аналіз окремих структурних показників і підрозділів між структурними підрозділами п-ва; 4) порівняльний аналіз показників із плановими чи нормативними.

 

15. Факторний аналіз, його сутність та основні форми.

ФА представляє собою систему способів накопичення, опрацювання, трансформації та використання інформації фінансового характеру з метою забезпечення життєдіяльності господарюючого суб¢єкта в умовах дії ринку та панування конкуренції. Методи ФА: 1) горизонтальний (трендовий); 2) вертикальний; 3) відносних показників; 4) порівняльний; 5) факториний. Факторний – дозволяє оцінити вплив окремих факторів на результативний показник за допомогою детермінованих (прямих) або схоластичних (непрямих) прийомів дослідження. Форми факторного аналізу: 1) метод ланцюгових підстановок – використовується для кількісного визначенняступіню впливу факторів на зміну результативного показника; 2) метод абсолютних різниць. Метод ланцюгових підстановок застосовується, коли існує функціональний зв¢язок між аналізованим показником і факторами, тобто є детерміновані факторні моделі. Даний спосіб полягає в отриманні ряду скоригованих значень узагальненого показника шляхом послідовних змін (ланцюгової підстановки) базисних значень факторів на аналізовані. У першому розрахунку всі фактори знаходяться на базисному рівні.

У другому - перший фактор змінюється на аналізований, останні лишаються незмінними (базисний рівень). У третьому розрахунку перший фактор лишається на аналізованому рівні, а з базисного на аналізований змінюється другий фактор, останні знову залишаються незмінними на базисному рівні і т.д., залежно від кількості факторів. Ступінь впливу факторів виявляється послідовним відніманням: із 2го розрахунку віднімається 1й (отримується вплив першого фактора); 3-2 (отримується вплив другого фактора) і т.д.

Прийом абсолютних різниць є різновидом способу ланцюгових підстановок. Його застосовують для розрахунку впливу факторів на відхилення результативного показника тільки в мультиплікативних і змішаних моделях. При його використанні спочатку знаходять абсолютні відхилення по кожному фактору. Потім величину впливу факторів обчислюють множенням абсолютного відхилення досліджуваного фактора на базову величину факторів: (L = a*b*c D = Lф - Lп; Da = (aф-aп)*bп*cп; Db = (bф-bп)*aф*cп; Dc = (cф-cп)*aф*bф).