У той-таки день успіння преподобного отця Григорія, що на Пелшмі-ріці, Вологодського Чудотворця

Цей преподобний Григорій був із міста Галича, від батьків доброродних і благочестивих народжений і достатньо в навчанні книжному вихований. Роздивився ж світу цього марноту, відкинувся його, пішов од батьків своїх і, шукаючи зручного до богомисля місця, прийшов до монастиря, що на Жовтих Водах, до преподобного ігумена Макарія і від нього прийняв ангельського образа й ангельському навчився життю, і був пістник значний — за превелику його чесноту блаженний Макарій сподобив його прийняти сан священства. Також доручено йому ігуменство в монастирі Пресвятої Богородиці, чесного її Різдва, поблизу Озера, і поклав тут великий труд — пройшла чутка про чеснотливе його життя аж до князів. Отож галицький князь Юрій умолив блаженного, щоб просвітив святим хрещенням двох його синів. Московський же великий князь Василь Дмитрович хотів преподобного мати архимандритом у місті Ростові; він же, втікаючи од слави людської, залишив ігуменство і відійшов у незнані й непрохідні місця. Почувши про преподобного Діонисія Глушецького, прийшов до нього в монастир і прожив у нього в послушанні десять років, тоді відійшов із благословенням у пустелю на схід, де, трудолюбно і боговгідно живучи, коли почала збиратися до нього братія, збудував церкву на ім'я Пречистої Богородиці, чесного її собору, і монастир загородив та й прикладаючи працю до праці, перебував неослабно у всеношних молитвах. Був миротворець посеред ворожнеч та гнівів: коли вигнано було князя Василя Васильовича із Москви, а князь Юрій престола його захопив, преподобний Григорій пішов у місто Москву і дерзновенними премудрими словами переконав князя Юрія не тримати чужого насліддя, але на свою батьківщину, у Галич, повернутися — і настав, за сприянням преподобного, мир поміж князями Юрієм та Василієм, і обидва на своїх престолах сіли. У ті літа князь Димитрій прийшов із численною раттю на місто Вологду і багато зла людям учинив; святий же, ревністю за християн розпаляючись, пішов до нього і викрив його у злобі, твореній християнам. Князь же не терплячи викриття, звелів преподобного із мосту кинути; він же з радістю нанесене прийняв, дякуючи Богові. Після достатніх літ, збагнувши, що відходить до Бога, закликав братію і навчив їх та й ігумена їм поставив. Тоді знеміг і до кінця наблизився, конечно заповідаючи братії, мовляючи: "Коли душа моя з тілом розлучиться, ніякої честі мене не сподобляйте, але тільки, просто за ноги мої по землі волочачи, віддайте мене болоту". Це прорік, ліг на ложі своєму і перехрестився знаменням чесного хреста та й віддав чесну свою душу у руки Христа Бога, Иого-бо з юності возлюбив і Йому послужив всім старанням у преподобності і правді. Тепер же перед божественним престолом у лиці святих та преподобних стоїть, молить його благостиню за нас, грішних, котрі вірують ув Отця, і Сина, і Святого Духа, єдиного в Тройці Бога, від всього живого хваленого і поклонінням пошанованого тепер, і завжди, і навіки віків. Амінь.

І святого Михайла, першого митрополита київського і всієї Русі чудотворця.

 

КІНЕЦЬ ПЕРШОЇ КНИГИ

Переклад за виданням:

Туптало Дмитрій [Ростовський].

Книга житій святих.. на три місяці первых, еже ест: септемврій, октобрій, новембрій.

Вид. 2-е, Київ, друкарня лаври, 1711.

Житіє Димитрія Ростовського у складі рукописного збірника творів Димитрія Ростовського та ін., кінця XVIII ст.,арк. 1-22 (рукопис належить п. Валерію Шевчукові).

 

УДК 235.3:929

ББК 86.37-4

Т85

Художнє оформлення Софії Буряк

 

Переклад Книги 1-ої профінансовано Українським Православним Товариством Св. Апостола Андрія Первозванного в США;

пропозиція перекладу належить видавництву "Воскресіння" (Київ).

 

 

Туптало Дмитро

Т 85 Житія Святих (Четьї Мінеї). Книга І: Вересень/Пер, з ц.-сл.

В. Шевчук. - Львів: Свічадо, 2008. - 464 с.

І5ВМ 978-966-8744-30-3 Кн. І

І5ВК 978-966-8744-31-0 Кн. І-ХІІ

 

Святитель Дмитро Туптало (Ростовський) - невтомний працівник на Господній ниві, мислитель та філософ, один із найвизначніших духовних мужів Української Церкви та української культури.

"Житія Святих" (Четьї Мінеї) - головна праця Святителя, можна сказати - праця його життя. Налічує вона дванадцять книг, календарно укладених на кожен день церковного року.

Це не лише визначний літературний твір української гагіографії XVII-XVIII ст., а також високоякісний науковий твір. Автор послуговувався великою кількістю слов'янських та грецьких оригіналів і подав докладний список вживаних книг з докладними покликаннями. Однак найбільша цінність цієї книги в тому, що вона є справжнім скарбом нашої старовини, з якого можна зачерпнути багато невідомого та забутого не лише про християнських святих, які впродовж століть давали світлий приклад християнського життя, але особливо про наших українських святих, які жили та служили Богові на нашій рідній Українській землі.

Для широкого кола читачів.

ББК 86.37-4

© Валерій Шевчук, 2005.

© Видавництво "Свічадо", 2005

ІSВК 978-966-8744-30-3 Кн. І

ІSВК 978-966-8744-31-0 Кн. І-ХІІ

 

 

[1]В.П. Колосова, та інші, Історія Української Літератури, Київ, "Наукова Думка", 1967, с. 396.

[2]Т. Титов, К вопросу о значений Киево-Печерской Академии для православия в русской народности в ХУІІ-ХУШ вв. Киев 1904, с. 32; В.П. Колосова, та інші., там же, с. 397.

[3]В.П. Колосова, та інші, цит твір, с. 397.

[4]"Київська Академія", Українська Радянська Енциклопедія, Київ 1961.

[5]Т. Шевченко, Кобзар, Вінніпег 1952, том 1, с. 16, 231; В.П. Колосова, та інші, цит твір, с. 397.

[6]Віссаріон еп., Святий Димитрий, митрополит Ростовский, Москва 1849, с. 51-52.

[7]Т. Титов, Типография Киево-Печерской Лаври, Киев 1918, с. 384.

[8] Четії Мінеї, "І передмова", Москва 1875, том вересень, с. 1-6.

[9]Митрополит Петро Могила був у той самий час Київським митрополитом і архімандритом Києво-Печерської лаври

[10] Четії Мінеї, "Передмова", Москва, 1875, том грудень, с. 1-3.

[11]Т. Титов, Типографія Кіево-Печерской Лавры, Киев 1918, с. 382.

[12] Четії Мінеї, Москва 1875, том грудень, с. 4.

[13] Четії Мінеї, Москва 1875, том грудень, с. 5.

[14] Четії Мінеї, "IIпередмова", Москва 1875, том вересень, с. 6-15.

[15]Віссаріон еп., Святий Димитрий, митрополит Ростовский, Москва 1849, ст. 124.

[16] R.Turkoniak, The Menei Cetti (Monologi) Dmitro Tuptalo Metropolitan of Rostov (1689-1705) With the terminology and Symbols of Church, Rоте 1977, рр 44-191.

 

[17]В українському перекладі Біблії, в Посланні Павла до филип'ян, 4, 7; "І мир Божий хай береже серце ваше та думки в Христі Ісусі".

[18]В українському перекладі Біблії в Євангелії від Луки, 8, 21: "Моя мати і брати мої - це ті, хто спухає Боже Слово і виконує".

[19]Тобто 908 року до Р.Х.

[20]Об. 20, [12].

 

[21]з ів. [12].

[22]У житії святого Автонома вересня 12-го.

[23]2 М. 19.

[24][24]Тут йдеться про Єлизавету, матір Івана Хрестителя, який каже про себе: «я голос Того, хто кличе в пустині...» Ів. 1, 23. (Прим, ред.)

[25]Дії, 19, [8]. Також 20, (2 і3)

[26]В житії Марії Єгипетської, квітня 1-го.

[27]МТ.13, [16].

[28]У виданні за яким здійснено наш переклад (1711р.) передмову підписано іменем Атанасія [Миславського] (Прим. ред).

[29]Мт. 18, [16].

[30]Дії. 1, [7].

[31]3 М. 23, [23-25].

[32]2М. 20, [9-10].

[33]3 М. 23, [10].

[34]2М. 34, [29].

[35]2М. 35,

[36]3 М. 16, [34].

[37]Євр. 9, [3 і 7].

[38]3 М. 23.

[39]3 Цар. 8.

[40]3 М. 23, [32].

[41]«Рік сприятливий» [Іс. 61, 2].

[42]3 М. 25, [9-11].

[43]2 М. 23, [11]. [В українському перекладі Біблії: "І будуть їсти вбогі народу твого, а позостале по них буде їсти польова звірина" ].

[44]3 М. 25, [3-4].

[45]Там-таки, в. 20 і 21.

[46]Там-таки, в. 9.

[47]«Данини царські в давні літа Бували невеликі і радісно подавалися доброхітно, без принуки. Георгій Кедрин Панцеров».

[48]Лк. 4,18-19.

[49]Іс. 61, [1-2].

[50]2 Кор. 3.

[51]Євр. 4, [14].

[52]Рим. 6. [1 Кор. З, 17].

[53]Пс. 15, [2].

[54]Пс. 104, [18].

[55]РМ. 10, [10].

[56]Євр. 11, [33-34].

[57]Пс. 124[1].

[58]Рм. 5, [5].

[59]1 Тим. 6, [17]

[60]Пс. 11. [7].

[61]Рм. 10, [10].

[62]Глас 3-ій, в середу на вечірні

[63]1 Кор. 13 [13].

[64]1 Ів. 3, [18].

[65]Сірах. 21, [1-2].

[66]Кол. 3, [9 і 10].

[67]Рм. 6, [4].

[68]3 М. 26, [3, 4, 6, 7, 9, 11 і 12].

[69]"Індикт іони не від початку світу, але від Августа почалися".

[70]МТ. 5, [3]. “Слова Божого слухання і сприйняття урозумлює його і на шлях спаситель ний наставляє”

[71]"Теодорит". Чеснотливого життя труд основа"

[72]"Антоній"

[73]"Теодорит"

[74]"Антоній"

[75]"Теодорит. Бажаючи догодити Богу, не жалував тіла свого, але умертвлю вав його".

[76]Пс. 50, [7].

[77]"Антоній". "Хто мертвить тіло своє, любий є Богу й ангелам".

[78]"Теодорит".

[79]"Пролог".

[80]"Теодорит"; "Волею та розумом міцніше ніж залізо може чоловік прив’язувати себе до якогось місця".

[81]2 Кор. 10, [5].

[82]"Антоній".

[83]"Теодорит".

[84]"Бог того, що прославив його, прославляє".

[85] "Євагрій та Никифор.Стояння на стовпі перший винахідник святий Симеон".

[86]"Євагрій".

[87]"Послушання - знамення є, звіщанням діла, початого відБога".

[88]"Диявол у ангела світла перетворився, колісницю вогненнуз кіньми показав Симеону бажаючи його ніби в небо взяти".

[89]"Хрестним знаменням проганяється бісівська підступність".

[90]"Черву від виразки, що падала на землю знову до виразки прикладав святий Симеон".

[91]"Черв’яка в бісер перетворив".

[92]"Трифолог".

[93]"Антоній".

[94]"Молитвою виведена вода в землі безводній".

[95]"Змія вчеревіжінки".

[96]"Оленицю".

[97]"Ланя іменем святого Симона зв’язана".

[98]"Ті, що не чинять милості звіру, голос людський гублять".

[99]"Змій просить зцілення у святого Симеона".

[100]"Антоній".

[101]"Земля і вода місця святого чудотворця ".

[102]"Покаяннягрішникау праведниканевзабаріперетворює".

[103]"Образом добродійного життя більше ніж проповіддю люди на спасіння наставляються".

[104]"Два жезла Божого гніву із неба впало: один на схід, а другий на захід".

[105]"Никифор".

[106]"Поклони незчисленні преподобного Симеона".

[107]"Божа людина всіх любить, не дивлячись на особи".

[108]"Стоячи помер святий Симеон".

[109]"Пам'ять його 11 грудня".

[110]"Пам'ять його 14-го лютого".

[111]"Георгій Кедрин, і Никифор, іЄвагрій та інші".

[112]"Никифор та Євагрій".

[113]"Мощі святого - стіна і захист місту ".

[114]"Грудня 11-го".

[115]"Від Метафраста скорочено".

[116]Пс. 32, [15].

[117]Пс. 114, [6].^а[В українському перекладі Біблії: "Пильнує Гоподь недосвідчених"]

[118]"Праведних батьків дитя ¹не буде забуте і залишене Богом".

[119]'Пролог".

[120]Пс. 90, [11]. [В українському перекладі Біблії: "Бо своїм ангелам він накаже про тебе, щоб тебе пильнували"].

[121]"Звірі з пустеліслівБожих слухачі".

[122]"Олениці дівственному повинуються й дикі звірі, і харчують його".

[123]"Мінея, пісня 4-та".

[124]"Мінея, пісня 5-та".

[125]"Голуб харч приніс у дзьобі в'язню Христовому Маманту".

[126]Мт. 14, [19-20].

[127]Дан. 3,[19-28].

[128]4 М. 22, [28].[В українському перекладі Біблії: "І видкрив господь уста ослиці і сказала вона до Валаама"].

[129]"Звір повелінням Божим говорить по-людському".

[130]"Ворогам Божим і звірі помстителі".

[131]"Мінея, пісня 8-ма".

[132]"В літо275-те".

[133]"Святий Василій Великий. Бесіда26".

[134]"Никифор і Георгій Кедрин".

[135]"Лицемірне благочестя цілком неприємне Богові".

[136]«Вапно і цегла».

[137]"Злотиці – золоті монети".

[138]"На архієрейство Боже провіщення".

[139]"Тому, що не хотів прийняти архієрейство,кару провіщено".

[140]"Частка Тіла Христового, покладена сліпцеві на очі розчинила тіочі".

[141]"Ігрища видовищні у святковий день розгоняться страшенням небесним".

[142]"Від різних письменників".

[143]"Хіротонія з висоти засвідчена".

[144]" Євсевій (книга 8, глава 5) з'явився в Никомідії мучеником".

[145]"Никифор, книги 7-ої глава 5 і 6".

[146]"Грудня 28-го".

[147]"Зенона - воїна ревність у Христі".

[148]Мт. 10, [28].

[149]"Теофіла - диякона страждання за Христа".

[150]Мт. 5.

[151]"Метафраст".

[152]"Добродіяння ворогів у друзів перетворює".

[153]1Петр. 3, [15].

[154]Лк. 21, [15].

[155]Єр. 10, [11].

[156]Пс. 17, [40-41].

[157]іс. 8, [18].

[158]"Никифор, книги 7-оїглава 6-а".

[159]"Мартиролог".

[160]"Хресне знамення силу вогняну впокорило".

[161]“Від Метафраста скорочено”.

[162]“Безбожне клятвопреступство”

[163]1 Тим. 4, [12].

[164]"Вавило єпископ не пустиву церквунечестивого царя".

[165]"Божого ворога ненавидіти належить".

[166]Пс.138, [21/22].

[167]"Голова всіх благ - благочестя".

[168]"Вериги за Христа настільки ж чесні, як і вінець царський".

[169]Пс. 114, [7].

[170]Іс. 8.

[171]"Дафніс – передмістя антіохійське".

[172]"Золотоуст. Слово до еллінів; Теодорит, книга 3-тя, глава 9-а, і Сократ, книга 3-тя, глава 16-а, і Созомен, книга 5-та, глава 18-а".

[173]"Аполон онімів через святі мощі".

[174]Пс. 96, [7].