Розчини комплексних сполук. Сучасні уявлення про будову комплексних сполук. Класифікація комплексних сполук(за природою лігандів та зарядом внутрішньої сфери

Комплексні сполуки - це сполуки, у вузлах кристалічної решітки яких знаходяться складні частинки, що містять центральний атом(йон) і оточуючі його молекули(йони).

Комплексні сполуки мало дисоціюють у розчині. Комплексні сполуки можуть містити комплексний малодисоціюючий аніон ([Fe (CN) 6] 3 -), комплексний катіон ([Ag (NH 3) 2] +) або взагалі не дисоціювати на іони (з'єднання типу неелектролітів, наприклад карбоніту металів).

1893 р. швейцарський хімік А. Вернер розробив теорію, що пояснює будову комплексних сполук. У відповідності до теорії у комплексних сполуках є центральний атом (йон)-його називають комплексоутворювачем, навколо нього розміщені (координовані) йони(атоми чи молекули), які називають лігандами(адендами). Комплексоутворювач зв’язаний з лігандами донорно-акцепторним зв’язком і утворює внутрішню сферу комплексу, центральний атом-акцептор електронної пари, ліганди-донори. Внутрішню сферу у формулі записують у [… ], вона може бути нейтральною, або мати +/- заряд. K4[Fe(CN)6] (калій гексаціаноферат(ІІ)): K4 -зовнішня сфера, Fe -центральний йон, (CN)- ліганди, 6 – координаційне число, [Fe(CN)6]- внутрішня сфера.

Класифікація комплексних сполук за природою лігандів: