1. История философии в кратком изложении. -М., 1991.
2. Антология мировой философии. т.1., кн.1. -М., 1970.
3. Філософія Стародавнього світу. Читання з історії філософії. -К., 1992.
4. Асмус В.Ф. Античная философия. -М., 1978.
5. Богомолов А.С. Античная философия. -М., 1983.
6. Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. -М., 1979.
7. Кондзьолка В.В. Нариси історії античної філософії. -Львів, 1993.
8. Конрад М. Нарис історії стародавньої філософії. -Рим, 1974.
9. Петрушенко В. Парменид: концептуальный образ. – Львів, 2000.
ТЕМА 4. СЕРЕДНЬОВІЧНА ФІЛОСОФІЯ
Філософія Середньовіччя, утворившись у суспільстві з однозначною орієнтацією на духовні абсолюти, із суцільним пануванням релігії, зайняла специфічне місце в європейському духовному житті того часу: вона обслуговувала богослов'я. Але водночас середньовічна філософія зробила неоціненний внесок в освоєння позачуттєвих сутностей, сприяла нагромадженню нових знань. Тому вона є особливо плідною для вивчення внутрішньої людини та духовних процесів суспільного життя.
|
|
План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
1. Особливості світоглядних орієнтацій доби середньовіччя.
2. Патристика - рання форма середньовічної філософії.
3. Схоластика та містика - золота доба середньовічної філософії.
Питання 1. Особливості світоглядних орієнтацій доби середньовіччя.
Середньовічна філософія - це якісно відмінний порівняно з античністю етап в історії філософії. Хронологічні рамки середньовічної філософії визначаються часовими рамками самої епохи Середньовіччя. Початок Середньовіччя відносять або до 2-4 ст., або до 7-8 ст., а то і до 10 ст.; відповідно завершення Середньовіччя припадає то на рубіж 14-15 ст., то навіть на 18-19 ст. Поширена періодизація - це 5-15 ст.
Найпершою та виразною рисою духовної атмосфери середньовіччя поставало панування релігії в усіх сферах та проявах життя. Основною причиною радикальних змін, що відбулися у світогляді під час переходу від античності до європейського Середньовіччя, було руйнування античного полісу (основної форми державного та громадського життя) як реального ґрунту всієї античної цивілізації, а разом із ним — руйнування і всього укладу життя. Римська імперія ввела до свого складу величезну територію з різноманітними етносами, культурами, віруваннями, підпорядкувавши все єдиному центрові. Величезна державна машина імперії, яка майже весь час перебувала у воєнному стані, перемішувала та перемелювала і людей, і культури, і релігії, зробивши врешті-решт окрему людину безпорадною та беззахисною. Ні влада, ні заможність, ні високі посади не були надійною основою для людського життя. Зневірившись у всьому матеріальному, люди звертали свої погляди та надії до духовного. Тут дуже корисним було відкриття античною філософією автономії людського духу, оскільки воно допомагало людині знайти в самій собі опору задля протистояння життєвим негараздам. Проте філософія була не дуже доступною для широкого людського загалу, тому у Римській імперії були поширені містицизм (віра у втручання у людське життя таємних сил), культи різних богів, величезна кількість яких, до речі, більше заплутувала людей, ніж їм допомагала. Поява християнства добре вписувалась у загальний духовний настрій епохи, а тому воно досить швидко поширилося в імперії. Християнство не просто визнало автономію людського духу, а дала їй своє пояснення: в людській душі є частка божественного, тобто абсолютного духу, а могутність останнього була наочно продемонстрована Ісусом Христом. Який, саме тому, що ніс в собі цей дух, пройшов крізь смерть та здолав її. У наслідку вся епоха Середньовіччя жила в умовах домінування християнської релігії в усіх сферах суспільного життя.
|
|
Поява та утвердження християнства в Європі призвели до радикальної духовної революції у розвитку європейської цивілізації. Це можна побачити досить виразно через порівняння античного та середньовічного світоглядів за їх основними характеристиками.
Античній світогляд
1. Політеїзм (багатобожжя).
2. Боги є частиною природи, або уособленням природних стихій.
3. Вихідні якості богів: сила, могутність;
4. Боги впорядковують та оздоблюють світ.
5. Космос, природа — загальні умови існування богів і людей.
6. Людина спирається у своїх вчинках на знання.
7. Головне життєве завдання людини — здійснення подвигу.
8. У сприйнятті дійсності акцент падає на зовнішнє; внутрішнє проявляє себе лише через зовнішнє.
9. Люди поділяються за етнічними та родовими ознаками.
10. Панування натуралістичного світосприйняття.