Приватизація земельної ділянки громадянином - членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства

До ч. 5. У коментованій частині врегульовано відносини щодо приватизації земельних ділянок існуючих садівницьких товариств, що перебувають у користуванні члена товариства. Даною нормою цілком слушно передбачено, що приватизація земельної ділянки громадянином - членом садівницького товариства здійснюється " без згоди на те інших членів цього товариства ". На наш погляд, із цього випливає також те, що приватизація здійснюється і без згоди самого товариства (яке в багатьох випадках формально є, чи принаймні повинно бути користувачем усієї території колективних садів - як земель загального користування, так і ділянок, розподілених між окремими членами товариства; така ситуація має місце, якщо ділянка була надана відповідно до ст. ст. 19, 51 ЗКУ 1970 року) та без застосування процедури припинення права користування товариства.

Використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.

До ч. 6. За своєю правовою природою садівницькі товариства є обслуговуючими кооперативами і діють відповідно до Закону України "Про кооперацію" та Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію". Структура та режим земельних ділянок садівницьких товариств визначаються, окрім положень ЗКУ, також ВСН 43-85 "Відомчі будівельні норми. Забудова територій колективних садів, будівлі та споруди. Норми проектування". Спеціальний закон, який визначав би правовий режим земельних ділянок таких товариств, на сьогодні відсутній.

4. Правовий режим земельних ділянок для городництва.

Законодавство не визначає поняття "городництво". За таких умов його слід розглядати у загальноприйнятому розумінні як вирощування овочевих культур в особистому господарстві (походження слова від іменника "город" вказує на те, що городництво первісно здійснювалося на огороджених ділянках садиб).

Таким чином, земельні ділянки для городництва за видом сільськогосподарських угідь є ріллею (див. ч. 2 ст. 22 ЗКУ). Рілля може перебувати у складі земель будь-якого сільськогосподарського підприємства (див. ст. ст. 24, 28, 31, 37 ЗКУ та коментарі до ст. ст. 24, 28, 31, 37 ЗКУ), у складі земель для ведення ОСГ (див. ст. 33 ЗКУ та коментар до неї). Городництво традиційно відрізняється від рільництва лише суб'єктом - у першому випадку йдеться про фізичну особу, у другому - сільськогосподарське підприємство.

Громадянам або їх об'єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва.

До ч. 1. Орендувати земельні ділянки для городництва можуть не лише громадяни та "їх об'єднання" (виходячи із визначення городництва, скоріш за все, законодавець мав на увазі групи громадян, а не об'єднання громадян, яке у разі реєстрації стає юридичною особою - див. ст. 14 Закону України "Про об'єднання громадян"), а й іноземці, особи без громадянства. Це випливає із загального принципу свободи договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦКУ), а також ст. 5 Закону України "Про оренду землі". Ріллю можуть орендувати й юридичні особи, проте використання ними ріллі не підпадатиме під усталене розуміння городництва.

Поза сумнівом, земельні ділянки для городництва можуть орендуватися не лише із земель державної та комунальної, але й із земель приватної власності. Разом із тим, системне тлумачення коментованої та інших норм ЗК свідчить про відсутність можливості набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення для городництва із земель державної чи комунальної власності.