2018-01-21
1124
Рис. 7 – Карта
Рис. 8 - Прапор
Рис. 9 – Герб
Площа — 9629 тис. км кв.
Населення — 273 млн чоловік.
Столиця — Вашингтон.
Державний устрій — федеративна республіка у складі 50 штатів і федерального (столичного) округу Колумбія. Штати мають право на самоврядування.
Форма правління. Федеративна республіка.
Глава держави. Президент, що обирається строком на 4 роки.
Найвищий законодавчий орган. Конгрес, що складається з двох палат: Сенату (обирається на 6 років) і Палати представників (термін повноважень — 2 роки).
Найвищий виконавчий орган. Уряд — Кабінет міністрів, що призначається президентом з відома Сенату.
Крупні міста. Нью-Йорк, Лос-Анджелес, Чикаго, Філадельфія, Сан-Франциско, Майамі, Детройт, Даллас, Сан-Дієго, Бостон, Х'юстон, Фенікс, Атланта, Сент-Луїс, Баффало, Клівленд.
Державна мова. Англійська.
Релігія. Протестантизм (56 %), католицизм (28 %), іудаїзм (2 %), буддизм, індуїзм.
Етнічний склад. 83 % — білі, включаючи латиноамериканців, 13% — афроамериканці, 3 % — азіати.
Валюта. Долар США = 100 центам.
Місце у світі. США — найбільша за своїм економічним, політичним і воєнним потенціалом країна сучасного світу. При 4,7 % населення на неї припадає понад 25 % світового ВНП. В 1995 р. її ВНП становив 7100 млрд доларів, тобто 26 980 доларів у розрахунку на одного жителя. За ІРЛП в 1997 р. США зайняли четверте місце серед 177 країн світу. США тримають першість за рівнем продуктивності праці, розвитком наукових досліджень і наукоємних виробництв та послуг, в освоєнні космосу і воєнному виробництві. США є найбільш впливовим членом Ради Безпеки ООН, воєнного блоку НАТО. В кінці XX ст. США претендують на роль єдиної в світі «наддержави» і першої постіндустріальної країни.
Перетворення США на наймогутнішу країну світу є наслідком збігу надзвичайно сприятливих умов: природного середовища, соціально-економічних та політичних обставин. Цю країну треба розглядати як похідну від західноєвропейської цивілізації, що виникла на «чистому» місці. США не мали перешкод, які існували в Західній Європі при переході до індустріального способу виробництва і разом з тим широко користувалися західноєвропейськими людськими і фінансовими ресурсами, технічними і науковими досягненнями. Вже на зламі XIX і XX ст. США, обігнавши Великобританію, стали першими в світі за своїм економічним потенціалом. Дві світові війни не тільки не завдали їм шкоди, а навпаки, збагатили їх і на декілька десятиліть позбавили західноєвропейських та японських конкурентів. Як наслідок, США першими скористалися науково-технічною революцією другої половини XX ст. і зараз передують у використанні її досягнень.
Склад території та географічне положення. США зародилися на Атлантичному узбережжі як переселенська колонія Англії. В 1783 р. їх площа становила 2,3 млн км кв. Після завоювання незалежності вони поступово розширили свою територію аж до Тихого океану. «Рух на захід» став героїчною сторінкою американської історії. Він відбувався у безперервних війнах з корінним населенням — індіанцями, котрих нищили або заганяли у несприятливі для життя місцевості. Значні території були «куплені» чи просто загарбані в інших держав.
Зараз територія США складається з трьох розрізнених частин. Основна частина, або «суміжні штати», знаходиться в центрі Північноамериканського материка між Канадою і Мексикою. Це 48 штатів, на які припадає 85 % площі (7,8 млн км кв) і 99,5 % населення. 49-м штатом є Аляска — півострів на крайньому північному заході материка. 50-й штат — Гаванські острови в центральній частині Тихого океану. Водний шлях між «суміжними штатами» і Аляскою (Сіетл — Анкорідж) становить 2600 км, а відстань до Гаванських островів (Сан-Франциско — Гонолулу) — понад 3900 км.
За конфігурацією «суміжні штати» нагадують прямокутник, протяжність якого із заходу на схід становить приблизно 4500 км і з півночі на південь — 2500 км. На півночі «суміжні штати» межують з Канадою, на півдні — з Мексикою, на сході омиваються водами Атлантичного океану, на заході — Тихого. Сухопутні кордони здебільшого проходять по умовних лініях або водних артеріях.
Географічне положення США виключно вигідне. Канада і Мексика ніколи не загрожували їм, а водні простори океанів надійно захищали їх під час першої та другої світових воєн і водночас сприяли зв'язкам із зовнішнім світом у мирні часи. Відстані між Нью-Йорком і Лондоном (6000 км) або між Сан-Франциско і Йокогамою (8400 км) легко долаються за допомогою сучасного транспорту.
На початку XX ст. статистична служба США (Бюро переписів) затвердила поділ території на три великі райони, що історично склалися в процесі розвитку. їх назвали Північ, Південь і Захід. В наш час Північ все частіше розглядають як два окремі райони — Північний Схід та Середній Захід. Крім того, статистики групують штати в дев'ять більш дрібних районів (див. картосхему). В залежності від мети є й інші варіанти групування, зокрема, сільськогосподарське. Широко вживаються такі назви, як Приозер'я (територія між Великими озерами, Аппалачами і річками Міссісіпі та Огайо), Аппалачський Підмонт, Ґалф (узбережжя Мексиканської затоки між Ріо-Ґранде та Міссісіпі) тощо.
Господарська оцінка природних умов і ресурсів. Природне середовище США відзначається великою різноманітністю. Зустрічаються екстремальні умови та негативні явища. Діяльність людини утруднена у високих широтах Аляски. На внутрішніх плато і високогір'ях Кордильєр панує різкоконтинентальний, здебільшого аридний клімат з висотною поясністю. Тихоокеанське узбережжя, включаючи Аляску і Гавайї, — зона підвищеної сейсмічності. Країна не має покладів бокситів, марганцю, хрому, нікелю, кобальту, платини, олова. Південний схід «суміжних штатів» зазнає чималої шкоди від морських тропічних циклонів, південний захід — від хуртовин (бліззард) та ураганів (торнадо). На Великих рівнинах бувають посушливі роки, а пізні заморозки можуть траплятися навіть на Флориді.
Проте в цілому навряд чи можна знайти іншу країну, де природні умови були б настільки сприятливими для життя і господарської діяльності людини, а ресурси — настільки великими, як в США. Порівняння з Росією, Канадою, Бразилією чи Австралією безсумнівно буде на користь США. Територія країни, за винятком Аляски, добре освоєна і використовується дуже інтенсивно.
Надра СШЛ мають багаті, як правило, зручні для експлуатації і вигідно розташовані родовища корисних копалин: і паливно-енергетичні, і металеві, і неметалеві. Світове значення мають поклади вугілля, нафти, природного газу, бітумінозних сланців, урану, залізних руд, міді, свинцю, цинку, молібдену, фосфатів, калійної солі, сірки. Великі озера є найбільшим резервуаром прісної води на Землі, майже 2/3 їх площі знаходиться під юрисдикцією США. Річки, що стікають з Аппалачів і Кордильєр, багаті на гідроенергію. Майже 3/10 території все ще вкриті лісами. Морська економічна зона США є найбільшою в світі і багатою на рибні та інші ресурси.Комплекс чинників сприяє сільськогосподарському виробництву. Насамперед це величезні розміри земельного фонду, придатного для потреб рослинництва і тваринництва. «Суміжні штати» розташовані в помірному і субтропічному поясах. Межа між ними проходить між 35° та 40° пн.ш. Гавайські острови і південь Флориди — це вже тропіки. Східні території «суміжних штатів», де знаходиться більша частина рівнинних земель, добре зволожені і практично не знають посух. Умовною межею між вологим сходом і посушливим заходом можна вважати 100° зх.д., вздовж якого річна сума опадів становить приблизно 500 мм. Посушливі південно-західні штати мають можливості для штучного зрошення. Важливою є наявність масивів родючих ґрунтів — субтропічних червоноземів, чорних та каштанових ґрунтів великих північноамериканських степів — прерій. Природна родючість ґрунтів значно поліпшена людиною.У свій час Аппалачі і Кордильєри являли собою важкопрохідний бар'єр для колоністів. Зараз вони мають сучасну транспортну інфраструктуру. Морські бухти Бостона, Нью-Йорка, Делаверська та Чеса-пікська затоки на Атлантичному узбережжі, затоки П'юджет-Саунд, гирло річки Колумбія і затока Сан-Франциско на Тихоокеанському узбережжі створюють зручні умови для мореплавства. Великі озера зв'язані з океаном через річку Св. Лаврентія і басейн Міссісіпі.
США мають чимало місць з унікальними ландшафтами. Особливе місце серед них займають національні парки (їх більше п'яти десятків). Багато з них набули світової слави: Єллоустоунський, Йосемітський, Секвоя, Великий Каньйон та інші. Перший національний парк — Єллоустоунський,. було створено ще в 1872 р. Зараз загальна площа природних об'єктів, що охороняються, досягає 30 млн га.
В США витрачаються дуже значні кошти на охорону природного середовища. Проте внаслідок величезних розмірів матеріального виробництва і транспортного парку ця країна має ще багато проблем, пов'язаних із забрудненням повітря, вод і земель. Головними з них є «кислотні дощі», пестицидне забруднення, зниження рівня ґрунтових вод у посушливих районах, вітрова і водна ерозія, а також проблеми стічних вод і радіоактивних відходів. Найбільш забрудненим вважається природне середовище великих урбанізованих територій.
Клімат. Клімат на території США переважно помірний і субтропічний континентальний. На Алясці (арктичний клімат) середня температура січня становить -25°С, на півострові Флорида +20 °С. Середня температура липня на західному побережжі коливається від +14°С до +22°С, на східному — від + 16°С до +25°С. На американських курортах практично круглий рік літо. Температура нижче 0°С взимку по всій території, окрім Каліфорнії, Флориди і Гавайських островів. Найбільша кількість опадів випадає на Гавайських островах (10000 мм в рік), найменше — в пустелі Мохаве (менше 100 мм).
Флора. Лісами зайнята третя частина території країни, Так, на півдні Аляски виростають обширні хвойні ліси, решта частини штату покрита переважно тундрою з мохами і лишайниками. Центральній частині країни притаманна змішана лісова рослинність (ялина, сосна, дуб, ясен, береза). Для півночі східного побережжя характерні кедрові, соснові, листяні ліси. На півдні рослинність набуває субтропічного характеру — тут з'являються магнолії, каучуконоси. Побережжя Мексиканського затоки покрите мангровою рослинністю. Західна частина країни є регіоном пустель і напівпустель, для яких характерні юка, чагарники і напівчагарники. У пустинних районах росте багато кактусів і сукулентів. У Каліфорнії поширені цитрусові, різні пальми. Сьєрра-Невада вважається краєм гігантських секвой.
Фауна. Тваринний світ також відрізняється залежно від регіону. Так, в північних районах мешкають ведмеді, рисі, олені, земляна білка. На побережжі Аляски водяться моржі і тюлені. На сході зустрічаються грізлі, олені, лисиці, вовки, скунси, борсуки, велика кількість птахів, серед яких пелікан, фламінго, зимородки, також тут є алігатори, безліч змій. На Великих рівнинах зустрічаються в основному копитні, стада бізонів. В гірських районах мешкають лось, вилоріг, гірський козел, ведмеді, вовки. У пустинних районах — рептилії, дрібні ссавці, гризуни.
Річки і озера. Головні річки — Міссісіпі, Міссурі, річка Св. Лаврентія, Колумбія. Колорадо. Найбільші озера – це прикордонні з Канадою Великі озера: Верхнє, Гурон, Мічиган, Ері, Онтаріо, а також Велике Солоне озеро.
Населення. За кількістю жителів США поступаються лише Китаю та Індії, але значно відстають від них. Середня густота населення становить 28 чоловік на 1 км кв. Дуже слабо заселені Аляска (0,6 чоловіка на 1 км кв), а також Гірські штати і Великі рівнини. Високою є густота населення в місцях концентрації великих міст, де міські агломерації, зливаючись одна з одною, утворили гігантські мегалополіси.
Найбільша міська зона (Північно-східний мегалополіс, або Бос-ваш) склалася на Атлантичному узбережжі між Бостоном і Вашингтоном, її протяжність — 960 км, площа — 130 тис. км кв, середня густота населення — 325 чоловік на 1 км кв. Тут зрослися чотири десятки агломерацій (метрополітенів) з населенням понад 42и млн чоловік. Серед метрополітенів такі гіганти, як Бостон, Нью-Йорк, Філадельфія, Балтімор і Вашингтон. Поступово складаються ще три мегалополіси: 1) в Каліфорнії — від Сан-Франциско через Лос-Анджелес до Сан-Дієґо; 2) в Приозер'ї — від Мілуокі через Чикаго і Клівленд до Шттсбурґа; 3) в штаті Техас — від Далласа — Форт-Уерта до Х'юстона. Такі ж процеси можна спостерігати в районі Аппалачського Підмонта, у південно-східній Флориді і на узбережжі Ґалфу.
Демографічна ситуація в США є типовою для високорозвинених країн: низький природний приріст, переважання частки жінок у | статевій структурі, «постаріння» населення, велика частка працюючих економічно самостійних жінок, знедрібнення сімей.
Західне узбережжя США (англ. West Coast of the United States) або Тихоокеанське узбережжя (англ. Pacific Coast) — назва прибережних штатів західної території США. Переважно це відноситься до штатів Каліфорнія, Орегон і Вашингтон. Також термін відноситься до області Каскадних гір, Сьєрри-Невади, пустелі Мохаве та частини Тихого океану. Аляска та Гаваї хоч омиваються Тихим океаном, але не можуть бути включені в Західне Узбережжя, оскільки не мають кордонів з континентальною частиною США. Невада та Аризона розглядаються як частина Західного узбережжя через великий культурний вплив Західного узбережжя, але не є його частиною, оскільки вони не межують з Тихим океаном.
Греція
Рис. 10 - Карта
Рис. 11 - Прапор та Герб
| Столиця | Афіни |
| Площа | 131944 кв.км. |
| Населення (склад, чисельність) | понад 10.5 млн.осіб |
| Офіційна мова | новогрецька |
| Релігія | католицизм, протестанство |
| Форма правління | парламентська республіка |
| Грошова одиниця | евро |
Країна є найпівденнішою околицею Балканського півострова. Вона межує з Албанією, Болгарією, Туреччиною і колишньою Югославією. Протяжність кордонів - 1166 км. Грецію омивають Егейське, Іонічне, Крітське і Лідійське моря. Берегова лінія простягається майже на 4000 км.
Географічне розташування. Складається з материкової Греції (Аттіка, Пелопоннес, Центральна Греція, Фессалія, Епір, Македонія, Фракія) і островів Егейського й Іонічного морів.
П'ята частина території країни - острови. Їх близько 20 тисяч, але таких, на яких мешкають люди - менше 200.
Невелика група Іонічних островів (Ептаніса - "Сім островів") утворюють ланцюжок, що обмежовує Грецію із заходу.
Острови Егейського моря, навпаки, численні. Деякі з них об'єднані в архіпелаги, як, наприклад, групи островів на північному сході Егейського моря - Споради, Кіклади і Додеканес. Інші розташовуються ізольовано, наприклад, острів Кріт.
Кікладський архіпелаг складається з 39 островів, з яких тільки 24 заселені.
Споради, розташовані вздовж східного узбережжя материкової Греції і Евбеї, характеризуються достовірно острівним колоритом і зберігають незайманими народні традиції.
Група Додеканеса нараховує 12 великих і безліч дрібних островів, кожний зі своїми особливостями і відмітними ознаками.
І, нарешті, в Саронічській затоці, яка з'єднує узбережжя Аттіки і Пелопоннеса, розташовується ще одна група невеликих островів: острови Аргосароника.
Найвища вершина Греції - гора Пантеон, 2917 м.
Столиця - Афіни (Athen). Одне із стародавніх міст світу і одночасно одна із молодих столиць в Європі. Статус столиці Афіни придбали в1834 р. Разом з Піреєм нараховується близько 3,5 млн. жителів. Це гамірне і темпераментне місто. Контрасти грецької столиці лише підкреслюють її чарівність. Стовпотворіння в центрі контрастує з майже сільським виглядом передмістя. У місті немов зустрілися дві культури. Афіни - пульсуюча єдність протилежностей грецького і малоазійського укладів життя.
Салоники (900 тис. жителів.) - столиця грецької провінції Македонія, розташована на березі затоки Термаїкос. Свіже дихання моря овіває задушливу суєту вулиць. Життя у другому по величині місті Греції у всі часи року б'є ключем. Державний прапор - 9 біло-блакитних смуг з хрестом - відповідає 9 складам в національному гаслі: "свобода або смерть". Перший національний прапор був започаткований у 1821 р. генералом Іпсіланті - червоний з білим хрестом. З 1833 р. червоний колір був замінений блакитним.
Державний герб: блакитний щит з білим хрестом в обрамлені двох оливкових гілок.
Гімн Греції з 1860 р. - славетний "Гімн Свободи", написаний початківцем новогрецької поезії Д.Соломосом в 1825 р.
Державна мова - новогрецька.
Національне свято - День незалежності Еллади - 25 березня.
Греція - член більшості провідних міжнародних організацій: ООН, Європейський Союз, ОБСЄ, Міжпарламентський союз, Міждержавна організація економічного співробітництва і розвитку, Чорноморське економічне співробітництво та інших.
Економіка країни. Греція - індустріально-аграрна держава з середнім рівнем розвитку виробництва. З більшості показників вона поступається своїм партнерам по ЄС. Особлива увага сучасного керівництва надається адаптації національної економіки до процесів західноєвропейської інтеграції. Обсяг ВНП - 77,6 млрд. дол. В грецькій економіці визначені сильні позиції американського, французького, німецького, італійського та швейцарського капіталу. Іноземна участь складає: в обробній промисловості - 25%, в галузі послуг - 22%, в банківській системі - 16%, в добуваючих галузях-10%.
Промисловість. Відзначається з одного боку високим рівнем монополізації (200 компаній отримують 50% усіх прибутків промисловості), з іншого боку - великою чисельністю малих підприємств. В країні нараховується 120 тис. підприємств, з них лише 700 мають більше 100 працюючих. В той же час, на дуже малих підприємствах (4-6 чол.) працюють робітники дуже високої кваліфікації. Ведучі галузі фінансуються іноземним капіталом - США, ФРН, Франція, Швейцарія. Основні галузі промисловості: 1. текстильна; 2. нафтопереробна: щорічно добувається 1,1-1,2 млн. тон нафти; споживається - 12-13 млн. тон; виробляється 14 млн. тон, що дає можливість імпортувати паливо до інших країн; 3. хімічна; 4. металургійна: щорічно виплавляється 6 млн. тон сталі, 8 млн. тон прокату; 5. автомобільна: запроваджується збірка автомобілів і виробництво автозапчастин; щорічно збирається 6 тис.автомобілів; 6. суднобудівна і судноремонтна; 7. електротехнічна; 8. виробництво будматеріалів; 9. харчова.
Сільське господарство. За продуктивностю земель Греція знаходиться на останньому місці серед інших країн Середземномор'я. У сільському господарстві задіяно 30% території країни. Виробники продукції - фермери, переважають невеликі господарства (3 - 5 га). Провідну роль у сільському господарстві відіграє землеробство. Незважаючи на те, що врожайність багатьох культур поступається країнам ЄС, сільське господарство повністю забезпечує потреби країни у зерні, рослинних жирах, овочах і фруктах. Потреби м'яса задовольняють на 75%, у вершковому маслі - на 70%. Основні показники (в середньому): урожай пшениці - 2 млн. т.; кукурудзи - 1,7 млн.т.; цукрового буряку -З млн.т.; тютюну - 120 тис.т.; бавовни - 690 тис.т.; цитрусових - близько 1 млн.т.; винограду - 300 тис.т.; вино - 500 тис.т.; оливкова олія - 330 тис.т.; молоко - 514 тис.т.; м'ясо - 500 тис.т. Сільське господарство Греції зазнає значних обмежень з боку ЄС. Греція має дуже бідні рибні запаси, щорічно виловлюється 100 тис. тон риби.
Транспорт. Автомобільний - здійснює 60% всіх внутрішніх вантажних і пасажирських перевезень. Загальна протяжність автошляхів - 42 тис.км, з них 25 тис. км з твердим покриттям. З сусідніми державами Греція пов'язана 21 автошляхом: з Албанією - 4, Македонією - 7, Болгарією - 6, Туреччиною - 4. Загальна чисельність автомобілів - 2230 тис., з них - 1540 тис.легкових. Залізничний - (2577 км) - повністю фінансується державою, проте розвинений слабо. Через територію Греції проходить залізниця у напрямку Туреччини до Болгарії. Зараз уряд країни запроваджує заходи по модернізації залізничного транспорту, осоливо його рухомого складу. Авіаційний На території Греції - 40 аеропортів, з них 22 міжнародні. Найбільший центр - Афіни, аеропорт "Еллінкон", один з найсучасніших у Європі. Парк літаків нараховує 38 одиниць, з них 28 типу " Боїнг". Морський - здійснює 30% внутрішніх і 90% зовнішніх вантажних і пасажирських перевезень. Наматериковій частині Греції нараховується 60 морських портів, 32 з яких мають важливе значення. Чисельність суден - 2176. Головні порти - Пірей, Салоніки, Гїатри, Волос.
Зовнішньоекономічні зв'язки. Головні статті імпорту Греції: машини і обладнання, нафта і нафтопродукти, мінеральна сировина, товари широкого споживання, продовольство. Експорт: сировина (боксити, нікель, марганець), сільгосппродукти (тютюн, текстиль, оливкова олія, овочі, фрукти, консервовані продукти, зернові). Основні торговельні партнери: 60% товарообігу Греції припадає на країни ЄС; 20% - на арабські країни. Головними торговельним партнерами є ФРН, Італія, США, Франція, Великобританія, Нідерланди, а також Саудівська Аравія і Лівія. Значною статтею для Греції є туризм. Щорічно близько 9 млн. чоловік з різних країн відвідують Грецію як туристи.
Національна кухня
Грецький салат
Цей салат є одним з найбільш низькокалорійних і легких салатів в світі, а крім того він дуже смачний і корисний. Його назва говорить, звідки він родом, але у себе на батьківщині його називають "хоріатіки". Воснові салату - козячий сир "Фета", маслини, оливкова олія і зелень. Салат дуже просто готувати. Він може служити і закускою і гарніром до рибного або м'ясного блюда. Ось посилання на грецький салат рецепт і те, як зовні він виглядає.
Бугаца
Це пиріг, приготований на основі струделя, зазвичай з кремовою або сирною начинкою. Також зустрічається бугаца з шпинатом, фаршем, м'ясом, крем-какао. Сові назва це блюдо отримало від турецького слова "погача", що означає пиріг з сиром або кремом. У Грецію він потрапив з Малої Азії, після цього він став дуже популярним на півночі країни, особливо в Серрес і Салоніках.
Визначні місця:
1) Афон – це точка на карті Землі, а ще духовна держава за образом Ватикану. Святе місце для православних паломників. Чоловіча чернеча республіка, тут проживає 1400 ченців у 20 православних монастирях. Тут не можна купатися і засмагати, знімати на відео і вхід на цю святу гору строго контролюється, правда жінкам сюди вхід категорично заборонений. Але все це неважливо, адже сама Божа Матір править островом і саме вона подбає про очищення ваших помислів і душі. Афон є не тільки горою, але і півостровом в північній Греції, Македонія.
2) Маленьке село Lindos, яке ніби тільки що вийшло з середньовіччя, на сході острова Родос. Тут є стародавній акрополь, можна побачити середньовічні венеціанські стіни. Архітектура села – зразок неповторної архітектури традиційної Греції, з білими будиночками і брукованими вуличками. Над містом височить акрополь Ліндос, звідки відкривається захоплюючий вид на навколишні порт і берегову лінію. Пляж Ліндос знаходиться всього в декількох хвилинах пішої прогулянки від центру міста.
3) Самарійська ущелина знаходиться на південному заході острова Крит. Samaria – найдовша ущелина в Європі, її протяжність більше 16 кілометрів. Райське місце для любителів дикого пішохідного туризму. Ущелина є національним заповідником. Тут водиться рідкісний вид диких кіз Кри-Кри, ростуть рідкісні рослини, які не можна зривати. Більше чверті мільйона туристів подорожують по цій ущелині щороку. Така прогулянка займає від 4 до 7 годин і проходить через ліс стародавніх кипарисів і сосен, потім між стрімкими скелями і виходить до Лівійського моря.
4) Пляж Міртос завоював свою всесвітню популярність завдяки магічному кольору води. Myrtos називають візитною карткою Греції. Знаходиться це райське місце по берегу Іонічного моря, на північний захід від Кефалонії. Крім води, пляж славиться надзвичайно яскраво-білим кольором піску і гальки, з якими контрастує бірюзова і синя вода. Маленькі печери, що виходять в море, тільки додають краси пляжу.
5) Однією з головних визначних пам’яток стародавнього міста Дельфи, є стародавній театр Delphi, розташований на легендарній горі Парнас. Побудований цей храм мистецтва в 5 столітті до н.е. і вміщає майже сім тисяч глядачів. Для туристів показують вистави згідно з традиціями давньогрецького театру. У стародавні часи Дельфі був найважливішим релігійним місцем, так як відповідно до історії, просторі святилища належали Аполлону. Театр був побудований на пагорбі, відкриваючи глядачам вид на захоплюючий краєвид знизу.
6) Монастирський комплекс Meteora, розташований на вершинах скель у горах Фессалії, перекладається не інакше, як «той, що висить у повітрі». Перші відлюдники тут оселилися в 10 столітті, а монастирі почали будувати в 14 столітті. Як будували ці християнські монастирі на такій висоті, та ще й на обривистих скелях? До цієї загадки варто доторкнутися сьогодні. Усього таких монастирів – Метеорів в центральній Греції шість. Доступ до монастирів був свідомо складним, для підняття нагору потрібні були або довгі сходи, або великі мережі – для підняття нагору продуктів і необхідних товарів та речей.
7) Міконос – це не просто грецький острів, це одна з головних визначних пам’яток Греції. Знаходиться Mykonos в Егейському морі. Частина Кикладского архіпелагу, красиве місце, де, як вважається, живуть боги. У острова є чарівні символи, що приваблюють туристів: вітряні млини, пелікани і білі будинки з синіми віконницями. Популярне місце відпочинку знаменитостей і заможних людей. Місто Міконос (Хора) є приголомшливо мальовничим кикладским містом з лабіринтом вулиць та інтенсивним нічним життям, про що свідчить величезна кількість барів і нічних клубів.
8) Парфенон називають не інакше, як Житло Діви. Храм побудований в 447 р. до н.е. на честь богині Афіни Парфенос. Навіть його руїни вражають уяву туристів. Прекрасний зразок доричного храму з пентелійського мармуру. Розташований Parthenon на вершині афінського Акрополя. Опинитися біля стін Парфенона – означає доторкнутися до глибинних пластів світової історії. Парфенон на вершині Акрополю є однією з найвідоміших визначних пам’яток Греції і візит в Афіни не буде повним без відвідування цього храму. За своє довге життя Парфенон служив в якості храму, фортеці, церкви, мечеті і навіть як пороховий льох.
9) Santorini – один з найкрасивіших островів вулканічного походження в Егейському морі. Насправді це ціла група островів Киклад, розташування яких нагадує кільце. Сама назва говорить про древню історію – Фіра, Аспро, Палеа-Камені, Тірас і Неа-Камені. Туристи можуть побачити руїни міста мінойського часу, а також доторкнутися до унікальних християнських храмів, яких тут більше 300. Ніде більше ви не побачите таких заходів сонця, дивно білих будинків і навіть справжнього діючого вулкана. Фіри, столиця Санторіні, увібрала в себе венеціанську і кикладску архітектури, з характерною суєтою мощених вулиць, магазинів, таверн, готелів і кафе. Найдивовижніше, що чіпляється це місто за край 400-метрової скелі.
10) Лакедемон, саме так називають найчастіше Спарту – є ще однією визначною пам’яткою півострова Пелопоннес. Давня історія, збережена в цьому дивовижному зразку аристократичної держави, описана ще в Іліаді. Туристи із захопленням відвідують Храм Афіни Халкіойкос, Ротонду і Театр, який зберігся з часів стародавніх спартанців. Саме спартанська армія прославила не тільки це місце, а й стиль виховання підростаючого покоління, їх фізичне змужніння і саме звідси прийшла назва – спартанське виховання, тобто гарт і витривалість – ось основний сенс такого підходу до формування справжніх воїнів.
Афганістан
Рис. 12 - Карта
Рис. 13 - Прапор
Рис. 14 - Герб
| Столиця | Кабул |
| Площа | 652,2 тис. кв. км |
| Населення (склад, чисельність) | 26,80 млн осіб |
| Офіційна мова | пушту, дарі |
| Релігія | іслам, іудаїзм |
| Форма правління | президентська республіка |
| Грошова одиниця | афгані |
Офіційна назва - Ісламська Держава Афганістан (TheIslamicStateofAfghanistan).
Географічне положення - розташована на Середньому Сході у північно-західній частині Центральної Азії. Межує з Пакистаном на півдні і сході, Іраном - на заході, Туркменістаном, Узбекистаном і Таджикистаном - на півночі, Китаєм та Індією - на крайньому північному сході.
Столиця - Кабул (Kabul) - близько 750 тис.жителів (2000 р.).
Інші великі міста - Кандагар (339,2 тис.), Мазарі-Шаріф (239,8 тис.), Чарікар (196,7 тис.), Герат (166,6 тис.).
Адміністративний поділ - 29 провінцій (province).
Релігія: населення сповідує в основному іслам сунітського спрямування (суніти - 74%, шиїти - 15%, індуїсти, іудеї.)
Грошова одиниця - афгані = 100 пулам.
Національне свято - 19 серпня - День відновлення незалежності (1919 р.)
Національні символи: упродовж останніх 23 років війни кожне з численних угруповань, які ворогували в Афганістані, мало власний прапор. Нова афганська адміністрація прийняла рішення повернутися до колишнього прапора, законодавчо закріпленого Конституцією у 1964 році після введення колишнім королем Захір Шахом конституційної монархії. 29 січня 2002 року у Кабулі офіційно піднятий національний прапор Афганістану - відроджений чорно-червоно-зелений триколор. Кожний колір цього прапора має своє значення: чорний нагадує про періоди окупації країни, позбавленої незалежності; червоний - про боротьбу за суверенітет, а зелений символізує свободу.
Згідно з цим самим рішенням уряду Хаміда Карзая, Афганістану було повернуто колишній герб.
Членство у міжнародних організаціях - ООН (з 19 листопада 1946 року), Рух Неприєднання, Організація Ісламської Конференції - ОІК (з 1969 року), Азіатський банк розвитку, Азійсько-Тихоокеанський Центр об'єднаного сільськогосподарського розвитку (CIRDAP), МБРР, МВФ, Міжнародна федерація Червоного Хреста і Півмісяця (МФЧХП).
Населення
Кількість населення. За даними першого загального перепису 1979 року населення Афганістану становило 15,54 млн. осіб, з яких 2,5 тис.вели кочовий спосіб життя. Згідно з приблизними оцінками на 2001 рік, у країні проживало близько 26,80 млн. осіб.
Густота населення становить 41,1 тис.осіб на кв. км. Найбільше заселені долини на Бактрійській рівнині, річках Кабул і Геріруд, оазиси на річці Аргандаб. Південні пустелі і високогірні райони центрального і північно-східного Афганістану майже безлюдні.
Національний склад. Афганістан - багатонаціональна країна.
Населення на 38% складається з представників пуштунських племен, які сповідують ортодоксальний іслам сунітського напрямку. Вони розселені переважно у південно-східних і південних прикордонних з Пакистаном районах. Всі пуштуни розмовляють мовою пушту.
Друге місце за кількістю (25%) посідають таджики, які проживають у північних і північно-східних районах країни, за Гіндукушем. Як народ іранського походження, вони користуються мовою дарі. Серед таджиків переважають мусульмани-суніти.
Хазарейці, народ монгольського походження, який сповідує іслам шиїтського напрямку, становлять близько 19% населення Афганістану. Вони сконцентровані у центральній частині країни. Мова - дарі. Сповідують шиїтський напрямок ісламу.
На півночі Афганістану проживають узбеки (6%), а на північному заході уздовж кордону з Туркменістаном - туркмени (3% населення). Ті й інші також належать до мусульман-сунітів.
У західних районах країни проживають перські народи, які сповідують іслам шиїтського напрямку.
Демографічні показники. Сучасний Афганістан має один з найвищих у світі показників дитячої смертності - 14,7 на 1000 немовлят, дуже низькою є середня тривалість життя - 46,3 року (чоловіків - 47,0 років, жінок - 45,5 року).
У 2003 році коефіцієнт народжуваності становив 41,4 немовлят на 1000 осіб, коефіцієнт смертності - 17,7 померлих на 1000 осіб, коефіцієнт міграції - 11,1 мігрантів на 1000 осіб. Річний приріст населення - 3,5%.
Середня кількість дітей у однієї жінки - 5,8.
Мова. Офіційними мовами Афганістану є пушту (користується 35% населення) і дарі (користується 50% населення). Узбеки, туркмени і киргизи належать до тюркомовних народів (11% населення). Ще 4% населення розмовляють приблизно 30 мовами і діалектами, що належать до різних мовних груп: індоєвропейської (іранської та індійської), тюрко-монгольської та інших.
Хазарейці користуються одним з архаїчних діалектів перської мови, з яким пов'язані також балучі і таджицька мова. Нуристанці розмовляють мовами, які представляють відособлену древню галузь, що виділилася з іранської та індійської мовних груп. Брагуї розмовляють мовою, що належить до дравидійської родини, вона подібна до мов народів Південної Індії.
Релігія. Майже все населення сповідує мусульманську віру. Приблизно 84% жителів - суніти, 15% - шиїти, 1% - прибічники інших вірувань.
Грамотність населення. Лише 31,5% всіх жителів Афганістану у віці від 15 років і старше можуть читати й писати, причому існує істотний розрив за цим показником серед чоловіків і жінок (відповідно 47,2% і 15,0%).
Економіка
Воєнні дії, що не припинялися протягом понад 20 років, завдали значної шкоди економіці Афганістану. Рівень життя в країні сьогодні є одним з найнижчих у світі. За оцінками Світового банку, валовий національний продукт у 2001 році становив менше 250 доларів США на душу населення. Приблизно третина населення залишила країну. І досі на території Пакистану залишаються близько 1,2 млн. осіб, а на території Ірану - близько 1,4 млн. афганських біженців. Зруйновано багато підприємств, припинені транспортні і торговельні зв'язки між окремими частинами країни та іншими державами. Згідно з оцінками ООН і Світового банку, відбудова Афганістану коштуватиме приблизно 15 млрд. доларів США протягом найближчих 10 років. Крім іноземної допомоги, відбудові афганської економіки значною мірою може сприяти розвиток родовищ корисних копалин, яких чимало у надрах країни. В Афганістані є запаси нафти (Сарі-Куль), природного газу (Шибірган), кам'яного вугілля (Каркар, Ішпушта, Дарайї-Суф, Карох). На південь від Кабула знаходяться поклади мідних руд, на північ і захід від Кабула - залізних руд, біля Джелалабада - берилієвих руд. Країна також має промислові поклади марганцевих, свинцево-цинкових, олов'яних руд. На північному сході країни добувають високоякісний лазурит. Є родовища золота. Можливий видобуток високоякісного мармуру, тальку, граніту, базальту, доломіту, гіпсу, вапняку, каоліну, азбесту, слюди, смарагдів, аметистів, яшми.
Сільське господарство традиційно становило основу економіки Афганістану. Частка зайнятих у ньому - 70% всіх зайнятих країни (у промисловості - 15%, у сфері послуг - також 15%).
Лісове господарство. Ліси зосереджені передусім у східних провінціях Афганістану. Там ростуть сосна, гімалайський кедр, дуб, олива і горіхоплідні дерева. В країні існує така проблема як хронічна нестача деревини, проте вона нерідко йде на експорт, оскільки простіше переправляти її ріками до Пакистану, аніж доставляти в інші райони країни.
Транспорт. У країні прокладено лише 25 км залізниць (між Кушкою в Туркменістані і Торгунді - 10 км та Термезом в Узбекистані і Хайратаном - 15 км). У країні дуже мало придатних для судноплавства річок. Річка Кабул судноплавна протягом близько 100 км. Мережа автомобільних доріг має довжину 21000 км, з них 2800 км з твердим покриттям. Внаслідок воєнних дій стан цих доріг сильно погіршився, а дорожньо-ремонтні роботи майже не проводяться. Взимку і навесні деякі дороги стають непроїжджими. У багатьох районах люди пересуваються і перевозять вантажі в основному на верблюдах та віслюках.
Важливе значення має кільцева автомагістраль, яка починається в Кабулі, йде на північ через тунель на перевалі Саланг до Хульми, потім повертає на захід до Мазарі-Шаріфа, далі йде на Меймене і Герат, після чого прямує на південний схід до Кандагара і, нарешті, на північний схід у Кабул. Головні дороги країни сполучаються з транспортною мережею Пакистану через Хайберський прохід і через перевал Ходжак. З Герату шосе веде до Ірану. Товари з Росії, центральноазіатських республік і європейських країн доставляються залізницею до державного кордону в Термезі, звідки починається шосе на Герат, і до одного з чотирьох портів на Амудар'ї. Переправу через річку здійснюють на поромах і баржах. Є міжнародні аеропорти в Кабулі і Кандагарі та 44 аеродроми для обслуговування місцевих ліній, причому тільки 14 з них з твердим покриттям. Діють три вертолітних аеродроми.
В Афганістані прокладені два газопроводи: із Туркменістану в Шинданд та з Узбекистану в Баграм.
Зовнішня торгівля. Афганістан до останнього часу мав обмежені торговельні зв'язки з іншими державами. При цьому імпорт постійно перевищував експорт. Країна змушена імпортувати продовольство і широкий спектр промислових товарів, включаючи автомобілі, нафтопродукти і тканини. Коли в 1980-х роках через воєнні дії економіка країни прийшла в занепад і почався відтік селян із сіл, сталося різке скорочення виробництва сільськогосподарської продукції, відповідно зросла залежність країни від поставок продовольства з-за кордону. В Афганістан постачаються пшениця, рис, олія, цукор і молочні продукти.
Основні статті експорту - опіум, природний газ, килими, фрукти (свіжі та сушені), горіхи, вовна, бавовна, каракуль, дорогоцінне та напівдорогоцінне каміння.
Головні експорт-партнери: Пакистан, Іран, Німеччина, Індія, Великобританія, Бельгія, Люксембург, Чехія, Словаччина.
Основні статті імпорту - промислові товари, продукти харчування, нафтопродукти.
Головні імпорт-партнери: Пакистан, Іран, Японія, Сінгапур, Індія, Південна Корея, Німеччина.
Національна кухня:
Найбільш типове афганське страва - "шиш-кебаб", що представляє собою вид шашлику з нанизаними на шампури шматочками м'яса, сала і овочів. Дуже схожі на нього "кофта-кебаб", або "кёфта-кебаб" (готується з рубленого м'яса з цибулею), "шами-кебаб" з рубленого м'яса, змішаного з яйцем і овочевим пюре, "морги-кебаб" (з м'яса курчати), "тас-кебаб" (обсмажена в киплячому маслі яловичина, потім відварюють у вині) та інші "кебаби", проте при більш пильному розгляді всі ці страви дуже значно відрізняються один від одного, та й готують їх дещо інакше, ніж в інших країнах Центральної Азії. Друге за значимістю та поширенню страва - плов, якого також налічують десятки видів, у тому числі "Кабл-пілав", або "кабулі-пілав" (плов з рису і ягнятини з тонко нарізаною морквою і родзинками), а також "палау-е -шахі "(плов з рису, ягнятини, курдючного жиру, родзинок, фісташок і гвоздики). У плов може використовуватися м'ясо птиці, яловичина або баранячі реберця, а також різні овочі і безліч спецій.
Визначні місця:
1) Джамський мінарет — унікальний мінарет XII століття на північному заході Афганістану. Висота — 62 метри[1]. Другий за висотою історичний мінарет з обпаленої цегли в світі після Кутуб-Мінара в Делі.
2) Імовірно є єдиною вцілілою спорудою міста Фірузкух, яке було столицею султанів династії Гуридів, до перенесення її вГазні. Місто було зруйноване військом Чингісхана, тож навіть місце його розташування було надовго забуте. Мінарет розташований за 10 км на північний схід від кишлака Джам (Jam) в афганській провінції Гор при впадінні струмка Джамруд в річку Теджен. Ущелину оточують непрохідні гірські масиви. Великі населені пункти в районі відсутні. Відстань доГерата — 200 км.
2002 року мінарет та недосліджене городище наколо нього було включено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО
3) Маза́рі-Шар́иф («священна гробниця») — четверте за величиною місто Афганістану. Столиця провінції Балх. Населення — 300 600 жителів. У місті проживають представники різних афганських національностей, в основному таджики й узбеки, а також туркмени, хазарейці тапуштуни. Панівною мовою є дарі (таджики й хазарейці).
Є одним зі священних місць для шиїтів, оскільки саме тут, за припущенням, похований Алі.
У Мазарі-Шарифі знаходиться унікальний храмовий комплекс Розії Шариф (Блакитна Мечеть). За місцевими легендами це — могила халіфа Алі, тіло якого викрали. З цієї причини Мазарі-Шариф слугує місцем поклоніння, особливо шиїтів.
Будинок музею побудовано у 1922 року у 9 кілометрів на захід від історичного центру Кабула, Афганістан.
Основою колекції Музею стала кунсткамера, яка стала працювати з 1919 року. Тільки 1931 року його було розміщена у цьому будинку, який був резиденцієюАманулла-хана.
У 2003 року міжнародну спільноту інвестувало $ 350 000 в з відновлення будинку. 29 вересня 2004 року відбулися відкриття відреставрованого музею. Значна частка власності найцінніших об'єктів повернули до музею з тих металевих ящиків, у яких зберігалася доти. До них додалися нові археологічні знахідки з підземних сховищ у Кабулі, і навіть експонати,вивезенние в свій час до Швейцарії.
4) Ай-Ханум —греко-бактрийский місто, руїни якого вміщено у афганської провінції Кундуз при злиттіАмударьи іКокчи. Городище є абсолютно унікальним пам'ятником елліністичної культури у Азії.
5) Баміанські статуї Будди — дві гігантські статуї Будди (55 і 37 метрів), котрі входили в Маріїнський комплекс буддійських монастирів вБамианской долині. У 2001 року, всупереч протестам світової спільноти та інших ісламських країн, Статуї були варварськи зруйновані талібами, вважали, що є язичницькими ідолами і підлягають руйнації.
Статуї були викарбувані в оточуючих долину скелях, частково доповнені міцної штукатуркою, трималася надерев'яної арматурі. Вжиті дерев'янний верхні частини осіб скульптур було втрачено ще давнини. Крім зруйнованих скульптур, у чернечих монастирях долини є ще одна, яка зображує лежачого Будду, її розкопки почалися 2004 року.
Нігерія
Рис. 15 - Карта
Рис. 16. – Прапор та Герб
| Столиця | Абуджа |
| Площа | 933 тис. км |
| Населення (склад, чисельність) | понад 130 млн осіб |
| Офіційна мова | англійська |
| Релігія | іслам, протестанство |
| Форма правління | президентська республіка |
| Грошова одиниця | нігерійська найра |
Офіційна назва — Федеративна Республіка Нігерія.
Географічне положення. На півдні Нігерія має широкий вихід до Гвінейської затоки. Безпосередніми сусідами цієї країни є: на півночі — Нігер, на заході — Бенін, на сході — Чад і Камерун. У цілому географічне положення Нігерії є середньо-сприятливим для п розвитку. Віддалені від океану частини мають набагато гірше географічне положення, ніж прибережні.
Державний устрій і форма правління. Нігерія — федеративна держава, президентська республіка. Глава держави й уряду — президент. Законодавча влада належить парламенту, який складається з 360 депутатів. Країна складається з 36 штатів і 1 столичного округу.
Природні умови та ресурси. У рельєфі Нігерії переважають рівнини та височини. Узбережжя низовинне, заболочене та вкрите мангровими лісами. Далі на північ рівнина стає все горбистіша, поступово піднімається, врешті-решт утворюючи плоскогір'я Джос і Баучі. Біля кордону з Камеруном у гірському масиві Адамава знаходиться г. Дімланд (2042 м). Це найвища точка країни.
На більшій частині території Нігерії панує екваторіальний клімат. Протягом року середні температури коливаються від +26 °С до +33 °С. Кількість опадів дуже зменшується від південного узбережжя на північний схід від 4000 мм до 500 мм. Це пов'язано з тим, що на узбережжі клімат впродовж цілого року вологий, а на північному сході спостерігається тривалий сухий сезон, коли дмуть вітри із Сахари.
Найбільшою річкою Нігерії є повноводний Нігер. Це велика судноплавна водна магістраль. Великих озер немає, за винятком прикордонного Чаду. Це озеро впродовж року, залежно від сухого та вологого періодів, то розливається, то різко зменшує свою площу.
У вологих південних районах країни багатий рослинний світ. Тут поширені густі екваторіальні ліси з цінними видами дерев, зокрема червоним деревом та олійною пальмою. Зі зменшенням опадів у північному напрямку ліси спочатку переходять у савану, а потім і в напівпустелю. Тваринний світ у густозаселеній Нігерії дуже винищений.
Основу мінеральних ресурсів Нігерії складають енергоносії та руди кольорових металів. Видобувають нафту (110 млн т), природний газ, кам'яне та буре вугілля. Значними є запаси залізної та титанової руд, олова, цинку, свинцю. Є родовища молібдену, вольфраму, цирконію, ніобію, урану тощо. Поширені родовища хімічної сировини (фосфорити, кухонна сіль) та будівельних матеріалів (азбест, вапняки, мармур).
Населення. Середня густота населення в Нігерії становить приблизно 150 осіб на 1 км2. Цей показник зменшується у північному напрямку. Народжуваність у країні одна з найвищих у світі та дорівнює 42%о. При смертності 13%о природний приріст становить 29%о. Сільське населення все ще переважає, однак частка міського населення швидко зростає та вже перевищила 44%. Етнічний і релігійний склад населення надзвичайно строкатий. Народи гауса, йоруба, ібо становлять близько 20% жителів країни, фульбе — 11, ібібіо — 6, канурі — 5, едо — 4% і т. д. Різноманітний релігійний склад населення: мусульмани-суніти становлять близько 50%, протестанти — 27, католики — 13, прихильники традиційних африканських вірувань — 10%.
Серед галузей промисловості виділяється гірничодобувна, що представлена насамперед нафтовидобуванням. Інші основні галузі добувної промисловості дають країні вугілля, уран, олово, сіль і фосфати. За видобутком урану Нігерія посідає п'яте місце у світі. Інший важливий сектор індустрії країни зайнятий переробкою сільськогосподарської сировини. Серед них виділяються бавовноочисні та текстильні підприємства. Зростає виробництво в цементній промисловості.
Транспорт. Транспортне забезпечення країни недостатнє. У Нігерії взагалі немає залізниць.
Громадський транспорт Нігерії в містах представлений, переважно, таксі та автобусами, а міжміські повідомлення здійснюються на звичайних автобусах і мікроавтобусах. Транспорт має фіксований тариф, але не має суворого розкладу маршрутів. Як правило, автобус вирушає із зупинки, у міру наповнюваності салону.
Жаркий клімат робить подорож в автобусі - справжнім випробуванням. Кондиціонери в автобусах або відсутні, або і зовсім не працюють, а сидіння часто бувають зламані. Загальну картину доповнює той факт, що, як правило, салони завжди переповнені, а при наявності грандіозних просторів Нігерії, подорож автобусом буває вкрай стомлюючої процедурою.
Що стосується авіасполучень, то в Нігерії знаходиться два найбільші аеропорти: Міжнародний аеропорт імені Муртали Мохаммеда та Міжнародний аеропорт Ннамді Азіківе, які виконують як міжнародні, так і внутрішні авіарейси.
У Нігерії, так само, функціонує залізниця. По залізниці перевозять не тільки пасажирів, але і всілякі вантажі, від вугілля, до арахісу. Не дивлячись на те, що залізниця вплітає чимало нігерійських міст, з портами, іноземним туристам настійно не рекомендується подорожувати на поїзді, так як це може бути вкрай не безпечно. Найкраще здійснювати перельоти між міст, або користуватися автобусами і таксі.
Культура. Історико-культурна спадщина небагата. Архітектурні об'єкти датуються XVI ст. Рівень соціального розвитку все ще низький. Письменних у країні трохи більше 50%. Менше половини населення має доступ до якісної питної води. Погана ситуація і з медичним обслуговуванням: на 6 тис. осіб припадає аж один лікар. Вражаючою є смертність дітей до 1 року — понад 85%. Короткою є також середня тривалість життя чоловіків і жінок, відповідно — 52 та 54 роки. Великі проблеми в Нігерії і з дотриманням прав людини. Ця держава має один з найвищих у світі рівнів злочинності та корумпованості.
Федеративна Республіка Нігерія визнала незалежність України 11 березня 1992 р. Підписання Протоколу про встановлення дипломатичних відносин між двома державами відбулося 10 грудня 1992 р. Зовнішньоторговельний оборот між двома країнами постійно зростає з великим додатним сальдо для України.
Національна кухня. Однією з головних культур є ямс, а точніше коренеплоди даної рослини. З вигляду може здатися, що ямс дуже нагадує картоплю, однак, бульби ямсу набагато крупніше, і мають витягнутий вигляд. Цілі коренеплоди ніколи не використовують в їжу, ямс ріжуть на дрібні шматочки, висушують, а потім перемелюють на борошно, з якої, згодом, печуть коржики, оладки, здобу, і навіть каші. При приготуванні страв з м'яса, риби і морепродуктів нігерійці використовують велику кількість спецій, і готують страви гострими. Гострі спеції дозволяють довше зберегти готове м'ясо.
Туристи, що побували в Нігерії зможуть покуштувати цікаве блюдо - «Мойа-Мойа». Страва являє собою квасоляну запіканку, яка готується на основі яєць, квасолі, та копченої риби. «Моя моя» запікається в пальмових листках і в них же, подається на стіл.
У будь-якому кафе або барі можна буде спробувати закуску до пива - до слова, пиво в Нігерії є і імпортне, але можуть запропонувати і місцевого виробництва. Деякі сорти місцевого пива готують на основі бананів, і воно має вельми специфічний смак. Тим не менш, закуска до пива вельми достойна, у тому випадку, якщо ваш шлунок може впоратися з великою кількістю спецій. Суя - пивна закуска, являє собою тонко нарізані смужки яловичини, обсмажені на маслі в паніровці з великої кількості спецій, зокрема гострих.
Кава і чай в Нігерії досить непопулярні напої. У достатку їх можна знайти в туристичних зонах. Вважається, що найкраще спрагу втамовує слабкоалкогольне пиво. У пошані напій місцевого виробництва - «Gulda». Воно має тонкий аромат і досить приємний смак. Міцні алкогольні напої в Нігерії, так само, не популярні.
Туристу так само можуть запропонувати напій «Malta» і «Maltina», який, за своїми смаковими характеристиками нагадує квас.
Мінімальний термін оформлення візи - 2 дні. Термін дії візи на в'їзд - 90 днів. Безвізовий транзит не дозволяється.
Документи, необхідні для отримання візи:
1. Закордонний паспорт, дійсний не менше 6 місяців з моменту в'їзду в Нігерію.
2. 2 заповнені англійською мовою анкети.
3. 2 кольорові фотографії 3,5×4,5 на білому фоні.
4. Ділове / приватна / туристичне запрошення (в оригіналі або факсом)
Визначні місця:
1) Столиця Нігерії - Абуджа, дуже цікавий і красиве місто. Красу його в тому, що він оточений цікавим і красивим ландшафтом - Асо-Рок та Зума - Рок, які назвали воротами в Абдужу.
Асо-Рок - це великий гірський масив, який став невід'ємною частиною столиці Нігерії Абуджі, і розташувався на самому початку столиці. У перекладі назва скелі, означає - «Перемога». Щоб організувати екскурсію по скелі, необхідно брати особливий дозвіл. Самостійно це зробити неможливо. Коли - то навколо скелі існувала село, багато століть. А зараз тут прекрасне місто, гордість Нігерії. Жителів столиці, як і гору, називають народом перемоги. Навколо Асо-Рок, розташувалися усі основні будівлі Нігерії Справа в тому, що під самою скелею розташувалося оборонно - розвідувальне агентство. Отримавши потрібний дозвіл, ви зможете виконати дивну екскурсію. Кажуть, що навколо Асо-Рок, ходять різні легенди про чаклунство. На самій скелі нічого немає, жодних будівель. Вона дуже нагадує Улуру в Австрії. Але при її величному вигляді, так і хочеться залізти і підкорити її. Нагорі скелі, настільки спокійно, можливо усамітниться і відволіктися від галасливого міста. На вершині гори, вам відкриється чудова панорама. Ви зможете побачити всю красу столиці. Скала підноситься над містом, майже на пів - кілометра, і пригріває біля себе Національну церква, завод іграшок і Ботанічний Сад. А в самій скелі знаходяться печери, які раніше використовувалися для укриття ворогів, у часи племінних воєн, а зараз печера перетворилася на музей для туристів.
2) Національна мечеть Абуджа славиться своєю архітектурою і будовами, це місце шановане мусульманами Нігерії, тому основна маса жителів країни сповідують іслам. Мечеть молода, е будівництво було закінчено в кінці 20-го століття, що говорить про новизну архітектури та ландшафті розташування. Квадратне будову з чотирьох сторін обрамляють чудові висотні колони зі шпилями, як би підкреслюючи кордону самої будівлі і його величність перед парафіянами. Основний позолочений купол вінчає мечеть, а зелений ландшафт по периметру мечеті як би освіжає будівлю.
3) Національна церква Абуджа. Найбільш виділяється релігійний напрямок, яка набула поширення останнім часом є годіанство - нове, що створилося на основі декількох різних течій тисячолітніх релігій з сучасною трактуванням древніх постулатів. Національна церква Абуджа побудована для послідовників нового релігійного напряму в 2004 році. Після закінчення будівництва церква стала пам'яткою Нігерії за цікаве архітектурне рішення, і за духовну складову, важливу для віруючих, між якими в останні десятиліття загострилася внутрішня напруженість.Це будівля виконана в стилі, масивністю підкреслює міць ідеї і строгість призначення, але в оформленні, відповідному вимогам сучасності.
4) Національний музей Нігерії в Лагосі. Найдавніша держава у світі - Нігерія завжди споконвіку славилася своїми історичними фактами і музеями. Одним з них є Національний музей в Лагосі, його археологічні розкопки і знахідки датуються часом до нашої ери і представляють справжню цінність для держави. У ньому можна увіть всілякі скульптури древніх. Маски, які відображатимуть лики тих часів і всілякі експонати давнини. Безліч фрагментів підтверджують, що це частини людини або ремісничих справ древніх культур. Безліч фігурок знайдені і показані в музеї глядачеві, вони зліплені древніми з глини і називають їх нок, вони так само цінні, як і Нецке.
5) Озеро Чад. Озеро Чад найвідоміше і найбільше Водовмісні сховище в Африці, воно дрібне, але його наповнюваність і кордони постійно змінюються в залежності від випадання опадів і прилеглих водойм, які підживлюються від вод озера. Його розміри коливаються від 10 до 30 000 кілометрів, тут же і глибина змінюється від 3 до 12 метрів. Грунтові води допомагають озеру постійно оновлювати воду, її сольовий склад настільки різноманітний, що в самому озері вода може здаватися морський, а по окраїнах ближче до річок практично прісною. Замулюваність деяких ділянок озера залишає бажати кращого, але місцеві жителі вдало пересуваються по водам озера в пирогах і саморобних човнах.
Сейшельські острови
Рис. 17 - Карта
Рис. 18. – Прапор та герб
| Столиця | Вікторія |
| Площа | 453 кв. км. |
| Населення (склад, чисельність) | 79,3 тис. чол. |
| Офіційна мова | креольська, англійська і французька |
| Релігія | католицизм, протестанство |
| Форма правління | президентська республіка |
| Грошова одиниця | сейшельська рупія |
Загальні відомості. Республіка Сейшельські Острови, держава в західній частині Індійського океану. Площа - 453 кв. км. На найбільшому острові Мае (153 кв. Км) знаходиться столиця і головний порт країни місто Вікторія.
Валюта - Сейшельська рупія.
Офіційна мова - креольська, англійська і французька.
Географічне положення. Розташовані в Індійському океані в 950 км на північ від Мадагаскару. Архіпелаг складає 115 островів, займає територію 405 кв.км. Основні острови з розвиненою туристичною інфраструктурою: Мае, Праслін, Ла Діг.
СТОЛИЦЯ, НАЙБІЛЬШІ МІСТА р. Вікторія на о. Мае. Найбільш великі острови - Мае, Силует, Прале, Ла Діг.
Клімат. Сейшели - острови вічного літа. Тут круглий рік гарна погода, сонце, легкий вітер і, завдяки океану, відсутність жари. Температура повітря ніколи не опускається нижче 27 градусів, а температура води - не нижче 23-25 градусів.
Населення. За оцінкою, в 2000 в країні проживали 79,3 тис. чоловік (головним чином на Мае). Основне населення креоли (або сейшельці) - нащадки французів, африканців і малагасійців, змішалися з арабами, індійцями і китайцями.
Мова. Офіційні мови - креольська, англійська і французька.
Релігія. Серед віруючих переважають католики (90 \%), є протестанти (англікани - 8 \%, адвентисти сьомого дня).
СВЯТКОВІ І ВИХІДНІ ДНІ Новий рік - 1-2 січня, День праці - 1 травня, День визволення - 5 червня, 29 червня - день незалежності.
Транспорт.
Залізничного сполучення немає. Розвинена мережа автомобільних доріг (397 км, у тому числі 343 км шосейних). Морський порт – місто Вікторія. Морський флот складається з 25 судем. У 2002 році нараховувалося 14 аеропортів і злітно-посадкових майданчиків (7 – з асфальтовим покриттям). Міжнародний аеропорт (побудований в 1971 році) розташований на відстані 10 км від міста Вікторії. Авіакомпанії «Ер Франс» і «Ер Сейшелс» здійснюють регулярні рейси в Париж. «Ер Сейшелс» забезпечує рейси в Бомбей, Лондон, Рим, Сінгапур, Франкфурт і ПАР.
ВІЗА І МИТНИЙ КОНТРОЛЬ. Віза не потрібна. Митні формальності: при виїзді з країни стягується збір у розмірі 40 $, з дітей до 12 років збір не стягується.
Митниця. Для проходження митного контролю Вам потрібно мати на руках закордонний паспорт, заповнену митну декларацію і авіаквиток в обидва кінці. На ввіз або вивіз іноземної й місцевої валюти немає ніяких обмежень. Дозволено безмитне ввезення 200 сигарет або 50 сигар або 250 г тютюну, літра спиртних напоїв міцністю понад 22 °, літри вина, 125 мл парфумерії. Ввезення інших товарів обмежений сумою 400 SCR для дорослих і 200 SCR для осіб віком до 18 років. Заборонено ввезення зброї (в тому числі пневматичної і для підводного полювання), овочів, фруктів, рослин, неконсервованих м'яса та м'ясопродуктів, а також медикаментів і наркотиків. Заборонено вивіз кокосів, морських раковин, коралів і виробів з черепахового панцира.
Візовий режим Сейшельських островів Для терміну до двох тижнів віза не потрібна, оформляється протягом декількох хвилин при прильоту до країни в міжнародному аеропорту. Необхідно мати при собі діючий закордонний паспорт і зворотний квиток. На паспортному контролі необхідно вказати місце, де Ви зупинитесь, а також довести, що у Вас достатньо грошей для перебування в країні. Збір за виїзд з країни – 100 рупій. Високий ризик захворювання на гепатит А, рекомендується вакцинація.
Національна кухня
Сейшельська кухня - це морепродукти, рис, кокоси, овочі та фрукти. Все свіже, екологічно чисте і дуже смачне. А ще - з додаванням значної кількості спецій.
З морепродуктів варто скуштувати, наприклад, каррі з восьминога, з рисом та ікрою, схожою на кабачкову, але виготовлену з папайї креветки у часниковому соусі, маленьких крабиков trululu з кокосовою підливкою, лангустів і акуляче мясо. Найпопулярніша страва - риба з рисом, лимонним соком та оливковою олією.
З м'ясних делікатесів - курчата в кокосовому молоці і кажани. Летючі миші дещо кістляві, проте - дуже смачні.
Замість тіста і картоплі на Сейшелах вживають маніоку і плоди хлібного дерева, з яких роблять млинці та чіпси.
Десерти - варення з білімбі і кокосова нуга. Банани, яких на островах мало не 15 сортів, тут тушкують, смажать, розтирають в пюре і ріжуть в салати.
Напої - чорна кава (колумбійська, ефіопська і єменська), ванільний чай, м'ятна настойка dite zitronel, пиво SeyBrew і тростинний сік, який перебродив. Вино привозять з Франції та ПАР.
Традиції. Більшість жителів Сейшельських островів сповідують католицизм і є дуже набожними людьми, але тут також поширена віра в надприродне і старих чарівних духів, яких тут називають - грис, котра поширилася тут завдяки рабам з Африки. Чаклунство заборонили в 1958 році, але на островах діє безліч чаклунів (бонхоммес), які лікують готують приворотне зілля, проклинають і примовляють на прибуток, любов та успіх.
На Сейшелах переважає культ жінки і панує матріархат. Чоловіки хоч і беруть участь у здобуванні їжі та грошей, проте їх роль в домі є другорядною, оскільки жінка сама керує всім домашнім господарством, а також веде сімейний бюджет.
Визначні місця:
