Написання і оформлення курсової роботи

Головним завдання написання курсової роботи є написання кін­цевого варіанту та її оформлення. При цьому слід керуватися наступ­ними положеннями.

Порядок оформлення курсової роботи. При написанні курсової роботи студент зобов’язаний у письмовій формі висвітлити матеріали за темою роботи, виявити при цьому знання набуті в навчальному процесі, при вивченні лі­тературних джерел і здобуті при проходженні практики на під­приємстві.

На титульній сторінці необхідно вказати назву університету, факультету, кафедри; назву теми роботи, суб’єкта дослідження, а також прізвище, ім'я та по батькові автора роботи і наукового керівника (додаток Д).

На наступній сторінці прикладається затверджений план курсової роботи. Далі прикладається зміст, на якому вказується назва питань, їх номери й сторінки.

На наступних листах подається виклад тексту курсової роботи з розподілом по питаннях плану, при цьому кожне питання повинно мати свій підзаголовок та виділена жирним шрифтом (без крапки в кінці підзаголовка).

Оформлення тексту роботи. Текст курсової роботи пови­нен бути логічно обґрунтованим та грамотно викладеним. У роботі не допускаються стилістичні, орфографічні та граматичні помилки.

Курсова робота має бути написана гра­мотно, без скорочення спеціальних і наукових термінів (крім загально визнаних) з однієї сто­рони аркуша паперу стандартного формату А4 з дотриманням таких розмірів поля: ліве – 25 мм, праве – 10 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 15 мм полуторним міжрядковим інтервалом у текстовому редакторі Місгоsoft Word Windows, шрифт - 14.

Абзацний відступ має бути однаковим і дорівнювати п’яти знакам. У тексті слід уникати складних та громіздких речень. Не прийнято пи­сати «я думаю», «я рекомендую» та ін. Викладати матеріал рекомен­дується від першої особи у множині: «на нашу думку», «виходячи з вищенаведеного», «ми вважаємо», «слід відзначити» та ін. У курсовій роботі всі цифрові матеріали з довідників та інших літературних дже­рел, а також цитати авторів, повинні мати посилку на джерела. Вказу­ється порядковий помер джерела за списком використаних джерел і сторінка, наприклад: [18, с. 25].

Текст курсової роботи розбивається на пункти, які повинні мати порядковий номер (зміст, вступ, висновки не нумерують). Заголовки пунктів, підпунктів слід починати з абзацу: друкувати малими літера­ми, крім першої, не підкреслювати, без крапки в кінці. Якщо заголо­вок складається з двох чи декількох речень, їх розділяють крапкою. Перенос слів у заголовках не допускається.

Заголовки струк­турних частин курсової роботи: «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літе­рами симетрично до набору.

Кожну структурну частину курсової роботи: «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» починають з нової сторінки.

По тексту праці не допускаються скорочення слів, за винятком за­гальноприйнятих або зазначених у переліку скорочень символів і спе­ціальних термінів на початку роботи.

Формули, які наводяться в роботі, слід нумерувати арабськими цифрами в дужках праворуч від формули. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули через крапку.

На останній сторінці тексту роботи проставляється дата виконання курсової роботи і підпис студента.

Нумерація сторінок. Нумерація сторінок роботи повинна бути на­скрізною, включаючи список використаних джерел та додатків. По­рядок нумерації сторінок: титульний аркуш, зміст, вступ мають відпо­відно першу, другу і третю сторінку, але вони не нумеруються. Нуме­рація сторінок починається, як правило, зі сторінки три. Сторінки ну­меруються арабськими цифрами у правому верхньому куті без крап­ки. Таблиці, рисунки, які розміщені по тексту роботи, включаються у загальну нумерацію сторінок.

Оформлення таблиць. Таблиці, розміщені по тексту роботи, нуме­руються арабськими цифрами в межах питання і обов’язково містять назву. Над правим верхнім кутом таблиці перед заголовком розміщують надпис курсивом “Таблиця” і вказують номер, що складається з номеру питання за планом та порядкового номеру таблиці (наприклад, Таблиця 1.1). По тексту роботи розмі­щують лише таблиці, необхідні для викладення змісту питань. Таблиця, що наведена по тексту, має бути невеликою за розміром. Вона розмі­щується безпосередньо після тексту, де про неї згадується вперше або на наступній сторінці; на таблицю має бути посилання в тексті. Гро­міздкі таблиці, що не підлягають скороченню, а також містять вихідні дані або проміжні розрахунки, слід розмістити в додатках.

У разі переносу таблиці на наступну сторінку її назву не треба повторювати. У цьому випадку шапка таблиці повторюється на на­ступній сторінці, над нею вказують “Продовження таблиці...”.

Назва таблиці, заголовки рядків та граф мають бути короткими, точними. У назві таблиці потрібно вказати її зміст, територію (або найменування підприємства, організації, установи), період часу. Заго­ловки граф наводять у називному відмінку однини.

При оформленні таблиць слід пам’ятати, що вертикальні графи таблиці нумеруються у тих випадках, коли у тексті на них є посилання або таблицю частково переносять. У таблицю не включається графа “Номер за порядком”.

Якщо всі показники таблиці мають однакові одиниці виміру, то її виносять в заголовок, а якщо різні, то вказують після кожного показника.

Розташування цифрового матеріалу у таблицях повинно бути у правому нижньому куті таблиці. При цьому необхідно дотримуватися відповідності розрядів цифр:

- натуральні, вартісні показники відображають з точністю до 0,1;

- відсотки - до 0,1;

- коефіцієнти - до 0,001.

У таблиці не має бути пустих клітинок. Тому при заповненні таб­лиць, крім цифр, користуються умовними позначеннями:

- якщо інформація відсутня - ставлять три крапки або пишуть «немає даних»;

- якщо явище не мало місця - ставлять тире;

- якщо показник не має сенсу - ставлять знак «X»;

- якщо дані є, але їх числові значення менші прийнятої в таблиці точності - ставлять 0,0.

Для наочності таблиці громіздкі цифри слід округлювати до оди­ниць більшої розмірності. Якщо дані таблиці запозичені, то обов'язко­во робиться посилання на використане джерело. У випадку, коли циф­рові дані у таблицях мають різні одиниці виміру, то їх треба показати в заголовку кожної графи або по кожному показнику окремо.

Оформлення ілюстрацій. Ілюстрації (рисунки, графіки, схеми, діа­грами) розміщують, як і таблиці, безпосередньо після тексту, в якому про них вперше згадується, або на наступній сторінці. На всі ілюстра­ції мають бути посилання.

Назву розміщують під ілюстрацією, нумерацію здійснюють араб­ськими цифрами в межах питання (наприклад: “Рис. 1.1”). Якщо ілю­страція одна на всю роботу, то вона не нумерується.

Графіки, схеми мають бути виконані охайно і технічно грамотно. Виділення окремих сегментів або ліній на графіку здійснюється різ­ною штриховою, різними типами зображень ліній, але одним кольо­ром, тим же, що й основний текст.

Рисунки не можуть мати зайвих зображень, які не пояснюються в тексті. У разі виникнення труднощів при побудові графічних зобра­жень економічних явищ необхідно уточнити правила побудови конкретних типів графіків за будь-яким підручником з теорії статистики. До назви графіка відносяться ті ж вимоги, що і до заголовка таблиці.

Додатки. Додатки наводяться у тому ж порядку, в якому вони зга­дуються в тексті. Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки і мати заголовок.

Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої про­писної поміщують слово “Додаток”.

Додатки позначаються послідовно прописними літерами алфавіту за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. На останній сторінці списку літературних джерел у роботі проставляється дата виконання курсової роботи і підпис сту­дента.