2018-01-21
1133
Якщо положення шару (або поверхні нашарування), що залягає нахилено, зафіксоване на місцевості в трьох відслоненнях, але елементи залягання в жодному з них неможливо заміряти, або шар породи не виходить на поверхню, але вскритий трьома свердловинами на тих чи інших глибинах, елементи залягання встановлюють графічним способом [2, с.102-112], [3, с.75-89].
Точки, де зафіксований шар, наносять на геологічну карту (або в заданому масштабі на лист паперу, орієнтований згідно сторін світу), обчислюють абсолютні відмітки покрівлі або підошви (як різницю між абсолютною відміткою гирла свердловини і глибиною покрівлі або підошви). Якщо у всіх трьох свердловинах відмітки покрівлі різні, то задача зводиться до знаходження четвертої точки з відміткою рівною середній по висоті свердловини. Точку 4 знаходять на прямій що з’єднує свердловини з мінімальною (т. 2) і максимальною (т. 1) відмітками покрівлі шару поділом прямої на пропорційні відрізки (рисунок 5.1). Максимальна відмітка т. 1=200 м, т. 2=130 м. Якщо пропорційно поділити пряму, що з’єднує т. 1 і т. 2, то можна знайти абсолютну відмітку, аналогічну абсолютній відмітці т. 3, що займає проміжне положення (150 м). З’єднуємо ці точки і отримуємо лінію простягання. Перпендикуляр, проведений до лінії простягання з т. 1, вкаже напрямок падіння шару, що направлений в бік меншої відмітки т. 4.
Щоб знайти кут падіння відкладають в масштабі карти на лінії простягання в будь-який бік від точки перетину її лінією падіння відрізок, що дорівнює різниці висотних відміток покрівлі шару в точках 1 і 3 і отриману точку 5 з’єднують з точкою 1.
В нашому прикладі приймаємо масштаб 1:1000; відповідно: 200 м-150 м=50 м, що дорівнює 5 см.
Цей відрізок відкладаємо праворуч від т. 4, знаходимо положення т. 5, яку, в свою чергу, з’єднуємо з т. 1. Кут 4-1-5 (a) буде кутом падіння: його величину, а також азимути падіння і простягання заміряємо транспортиром або гірським компасом.
Рисунок 5.1 - Побудови при визначенні елементів залягання шару за трьома точками
При визначенні елементів шару у шурфі за двома 7 суміжними стінками користуються видимими кутами падіння (a1 і a2) і видимими азимутами падіння цих кутів, або азимутами простягання стінок шурфу (рисунок 5.2).
Рисунок 5.2 - Вигляд нахиленого шару на стінках гірської виробки
Після заміру цих доступних елементів залягання, наносимо на лист ватману, орієнтовано згідно сторін світу лінії ав і ас за напрямками, що відповідають простяганню стінок шурфу. В точці “а” встановлюємо перпендикуляри до цих ліній і на них відкладають однакові відрізки довільної довжини ad і ае. При точках “d” і “е” будуть кути, додаткові до видимих кутів нахилу шару і отримують точки f i g.
Так, в нашому прикладі (рисунок 5.2) видимі кути становлять: a1=45° (Пд-Зх стінка шурфу з азимутом простягання 245°) і a2=60° (Пд-Сх стінка шурфу з азимутом простягання 135°). Додаткові кути відповідно становлять 
=90°-45°=45° і 
=90°-60°=30°.
Лінія fg буде лінією простягання, а перпендикуляр до неї ah – проекцією лінії падіння на горизонтальну площину (азимут визначаємо транспортиром або гірським компасом), в нашому випадку він дорівнює 178° Пд. Сх.
На лінії ah, як на катеті, будують трикутник ahi, в якому аі=ае=ad. Кут ahi=a, тобто дійсному куту падіння 68°. (дивись рисунок 5.3).
Рисунок 5.3 - Побудови для визначення елементів залягання нахиленого шару за двома видимими нахилами
Хід виконання роботи
За завданням викладача, згідно отриманого варіанту студенти за допомогою відповідних побудов виконують дві роботи.
1 Визначення елементів залягання для нахиленого шару за трьома точками.
В таблиці 5.1 наводяться дані по трьох свердловинах, що мають координатну прив’язку; наводиться абсолютна відмітка гирла свердловини і глибина, на якій зустрінута покрівля шару. На листі А4 наносяться точки, що відповідають координатам свердловин і абсолютні відмітки поверхні шару. Графічним методом треба встановити азимути простягання і падіння та кут падіння. Масштаб прийняти 1:1000.
Таблиця 5.1 - Варіанти визначення елементів залягання шару за трьома точками
| № варі- антів | № свер- дло- вин | Координати | Абсолютна відмітка гирла свер- дловини, м | Глибина залягання покрівлі, м | |
| Х | Y | ||||
Продовження таблиці 5.1
2 Визначення елементів залягання для шару, що залягає нахилено в шурфі за двома видимими нахилами границь. Робота виконується на форматі А4.
Таблиця 5.2 - Варіанти для визначення елементів залягання нахиленого шару за двома видимими нахилами
| № варіанту | І стінка | ІІ стінка | |||
| Азимут простя- гання | Видимий кут падіння, | Азимут простя-гання | Видимий кут падіння, a2 | ||
Контрольні запитання
1 Чому крім глибини свердловини слід враховувати абсолютну відмітку гирла свердловини?
2 Чому у першу чергу при побудовах встановлюється положення лінії простягання?
3 За якою ознакою проводиться лінія простягання при побудовах?
4 Чому при визначенні елементів залягання за двома видимими нахилами не має значення масштаб, у якому виконується креслення?
5 Чи може бути кут падіння шару менше видимих нахилів його?
6 Яке практичне застосування у геології нафтових і газових родовищ має метод визначення елементів залягання за трьома точками?
ВИЗНАЧЕННЯ ТОВЩИНИ СВІТИ ШАРІВ МОНОКЛІНАЛЬНО ЗАЛЯГАЮЧИХ ВЕРСТВ
МЕТОДОМ ЛАМАНОГО ХОДУ
Мета роботи. При складанні стратиграфічних розрізів виникає необхідність вимірювання товщини цілих пачок і світ. В таких випадках, як правило, неможливо проводити вимірювання по всьому розрізу точно вхрест простягання, або хоча б під постійним кутом до напряму падіння пластів. Реальна відслоненість примушуєвести геологічні спостереження на схилах та гребенях вододілів, вздовж річкових долин і т.п., котрі можуть мати круті вигини як в горизонтальній, так і у вертикальній площинах. У результаті маршрути мають вигляд складних ламаних ходів (азимутальний хім.), на основі яких слід побудувати геологічний розріз точно вхpeст простягання, щоб мати можливість вимірювати дійсні товщини шарів, пачок і світ.
