V. Повне тональне пророблення форми

Приступаючи до детального промальовування форм, необхідно уважно простежити за всіма відтінками світлотіней на деталях форми і їхніх переходів з однієї поверхні на іншу. Моделюючи форму предметів, дуже важливо правильно працювати тоновими відносинами, починаючи від найяснішого до самого темного і їхніх проміжних тонів (відблиск, світло, півтінь і тінь). Щоб правильно взяти тонові відносини, варто виходити від натури, від двох протилежних по силі контрастних плям на ній. Найяснішим місцем на натурі буде відблиск і його оточення, а сама темне - власна й падаюча тіні. Ці дві контрастних плями повинні служити орієнтиром у наступній роботі над світлотоновим малюнком при визначенні правильних тонових відносин. Орієнтуючись на найясніші й самі темні місця на натурі, постійно порівнюючи одну силу тону з іншими, знаходите всі інші відтінки світлотіні. Намагатися повторити абсолютну світлоту й темряву в натурній постановці неможливо, та й не має змісту з тієї причини, що сила тону відблиску на папері і яскравість світлового відблиску на предметі не мають нічого загального. Точно так само сила темряви олівця, навіть самого м'якого, не порівнянна із силою чорності предмета або його темних плям.

Отже, враження світла може бути досягнуте в однотонному малюнку внаслідок витриманості тонального масштабу. Малюнки за тоном можуть бути як світлими, так і темними. Тому в тональному малюнку дуже важливо вірно встановити тональний масштаб між світлим тоном білизни паперу й силою тону темряви графітного олівця. При цьому тональний масштаб, незалежно від з олівців, за винятком твердих, може бути вірно встановлений.

Детальне пророблення форм окремих фігур або їхніх частин не слід вести у відриві від оточуючих їх предметів. Варто постійно працювати відносинами, зіставляючи силу тону на одній поверхні з інший і з натурою. У противному випадку цілісність зображення може бути порушена. Тільки при взаємній супідрядності тональних відносин (світла, тіней, півтонів і їх пропорційних тонових розходжень) можна домогтися цілісності малюнка, переконливості передачі форми й відчуття тієї або іншої освітленості.

При зображенні предметів, що мають темне фарбування, треба для початку прокласти по всій їхній поверхні необхідний тон штрихами, співвідносячись силу тонів з навколишніми предметами. При цьому не слід класти відразу максимально темний тон, а приберегти граничну силу тону для наступного посилення, уточнення деталей. Працюючи світлотінню, зосереджуючись на закономірностях світла й тіней і їхніх градацій, не слід забувати, що головне в малюнку тоном - це побудова конструкції форми світлотінню.

Таким чином, уважно прорисовуючи кожну деталь предмета, потрібно виявити характер її структури, одночасно погоджуючи складові елементи між собою й із цілим. Працюючи тоном, важливо дотримуватися чистоти, тобто не останнє місце в мистецтві малювання повинна займати акуратність штрихування. Тут варто помітити, що під акуратністю насамперед варто розуміти культуру малювальника. Крім володіння основними елементами малюнка, знання закономірностей будови форм, перспективи, пропорції, композиції й образи в малюнку необхідна й технічна сторона, чистота виконання. Тільки в міру кропіткої праці, послідовно й методично засвоюючи усе більше складні об'єкти, здобуваються певні технічні навички.

Для чистоти виконання малюнка студентам варто починати з підбора якості паперу, олівців і, зрозуміло, придбання певних знань і вмінь у техніку штрихувань. Папір варто натягати на планшет. Це дисциплінує й сприяє організованості, зібраності й акуратності в роботі.