Розвиток формних технологій глибокого друку

Лекція №12

Цифрові технології формних процесів

Тема: Цифрові технології виготовлення друкарських форм

Глибокого друку

Тривалість: 1 год. 20 хв.

Місце проведення:

План лекції:

1. Розвиток формних технологій глибокого друку.

2. Основи формування друкуючих та пробільних елементів.

3. Лазерні технології виготовлення форм глибокого друку.

 

 

Розвиток формних технологій глибокого друку

Технологія виготовлення форм глибокого друку за допомогою видалення матеріалу з друкуючих елементів електронно-механічним гравіруванням набула поширення з 1964 р, завдяки створенню фірмою Hell (Німеччина) електронного оптико-механічного пристрою - геліоклішографа.

Спочатку на електронно-механічному гравірувальному апараті (рис.1) використовувалися аналогові носії інформації. Автомати складалися з аналізуючого, гравірувального та керуючого блоків.

Рис. 1. Електронно-механічний гравірувальний апарат

Починаючи з 1977 р, був випущений ряд моделей ЕМГА, які відрізнялися кількістю паралельно працюючих аналізуючих та гравірувальних головок, кількістю одночасно гравіруїмих циліндрів, швидкістю роботи гравірувальної головки, типом розгортки при гравіруванні та іншими параметрами.

З середини 80-х рр. минулого сторіччя стали використовуватися ЕМГА, які були керовані за допомогою сигналів, одержаних з комп'ютера.

Швидкість роботи перших моделей пристроїв становила 3,5 тис. комірок в секунду і надалі протягом тривалого часу вона не перевищувала 4 тис. Тільки в кінці 90-х були створені пристрої з більшою швидкістю гравірування.

З метою підвищення швидкості гравірування паралельно з цими розробками було створено спосіб електронного гравірування, який реалізувала фірма Hell в 1984 р в пристрої EBG (Electron Beam Engraving). Гравірування форм таким способом здійснювалося з використанням високоінтенсивних пучків електронів. Вони створювали короткочасні імпульси з великою концентрацією енергії для удару по поверхні формного циліндра. В результаті цього відбувалося миттєве плавлення та випаровування міді з утворенням осередків різного діаметру і глибини відповідно до величини сигналу, що поступає. Діаметри осередків змінювалися від 50 до 125 мкм, а глибина від 3 до 60 мкм, їх форма представляла собою щось середнє між сферичною і циліндричною Такий процес протікав в десятки разів швидше.

У 1995 р. фірма MAN Roland (Німеччина) розробила спосіб отримання форми лазерним гравіруванням, реалізований безпосередньо в друкарській машині. Він полягає в наступному: вигравірувані комірки керамічного або стального формного циліндра заповнюються полімером. Циліндр встановлюється в друкарську машину, де лазер, випаровуючи полімер, формує друкуючі елементи форми. Після друкування циліндр очищається від полімеру струменем води і використовується повторно.

 

В цьому ж році компанією MDC Max Daetwyler (Швейцарія) було створено автоматичний гравірувальний пристрій LaserStar, який був призначений для прямого лазерного гравірування цинкового покриття формного циліндра.