Як навчальна дисципліна

Як галузь права конкретних держав це система внутрішньо погоджених юри­дичних норм, що містяться в конституціях, законах, декретах президента тощо і регулюють певну групу суспільних відно­син (насамперед основ устрою суспільства та держави, право­вого становища особи).

Як юридична наука – це відображення норм конст.права (Конституційні норми – встановлені чи санкціоновані правила, які визначають поведінку учасників конституційно-правових відносин), а також врегулювання ними відносин у працях вчених. сукупність різних теорій, учень, поглядів, гіпо­тез із питань конституційного права, викладених у книгах, статтях, наукових доповідях. Наука КП вивчає історію створення норм, історію дії норм, які у даний час уже не діють і були скасовані. Ця історія завжди була частиною науки. Наука має давати рекомендації на майбутнє та повинні враховуватися юристами-практиками та владою.

Як навчальна дисципліна це частина науки пристосована для вивчення і опанування студентами. Це предмет викладання у вищій школі. Заявила про себе наприкінці VIII ст. Така дисципліна повинна читатися у всіх вузах юридичного профілю.

Терміни «конституційне право» і «державне право» найчас­тіше вважаються синонімами. Насправді, формально неважко виявити, що коло регульованих відповідною галуззю права су­спільних відносин у країнах, де вживається той або інший із зазначених термінів, приблизно однакове. Більш ретельно розглядаючи питання, можна, однак, по­мітити, що незбіг термінологій відображає (не завжди, але до­сить часто) відмінність між відповідними поняттями. Вибір терміна, як правило, диктується національною традицією конституцієтворення та слововживання:

· Англосаксонські та романська правові системи тради­ційно користуються терміном «конституційне право» (у Великобританії, США, Франції до початку XIX ст. утвердився конституційний лад, мінімальними ознаками яко­го є судовий захист прав і свобод людини і поділ влади, що має бути закріплено у Конституції. Є громадянське суспільство та правова держава);

· для німецької (а також Австрія, соціалістичні країни) системи характерне вживання терміна «держав­не право» (у країнах де є абсолютизація ролі держави; у Німеччині наука надавала основоположного значення розвитку держави, її інститутів та їх юридичному оформленню та закріпленню. Показово, що нині й почав уживатися термін «конституційне право»).

Щодо так званих соціалістичних країн, то за радянським прикладом у них використовується термін «державне право», за винятком, наприклад, Куби.

Проте сьогодні у світі є група країн, у яких, незважаючи на традиційне вживання терміна «конституційне право», рух до конституційного ладу навіть не розпочався, тоді як, скажімо, у Швейцарії, хоча в її переважній німецькомовній частині використовується термін «державне право», конституційний лад існує вже давно.

(за Шаповаловим) Конституційне (державне) право конкретної країни — це сукупність юридичних норм, які закріплюють певні засади економічної і політичної організації суспільства, порядок формування, організацію і компетенцію найголовніших ланок державного механізму, територіальну організацію держави, а також визначають основи взаємовідносин держави та особи.

Отже, конституційне (державне) право є основною галуз­зю права будь-якої країни, що становить сукупність юридич­них норм, які закріплюють основи конституційного ладу, ос­новні права, свободи й обов'язки людини та громадянина, фор­му правління і форму державного устрою, організацію, спосіб і процедуру формування, компетенцію та порядок діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, виборче право та виборчу систему.