Адаптація законодавства України до європейських стандартів: інституційний підхід

У Посланні Президента України до Верховної Ради України «Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії еконо­мічного та соціального розвитку України на 2002 - 2011 роки» заплановано протягом 2002-2007 pp. приведення законодавства України у відповідність до вимог законодавства ЄС у пріоритет­них сферах.

Розуміючи, що приведення українського законодавства у від­повідність до європейських стандартів неможливе без відповід­ного інституціиного механізму, на базі Центру європейського та порівняльного права, відповідно до Постанови КМУ від 24 груд­ня 2004 року, був створений Державний департамент адаптації законодавства. Основними завданнями якого є.

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
_________________________________ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

1. Організація роботи з реалізації державної політики у сфері
адаптації законодавства України до законодавства Європейсько­
го Союзу.

2. Участь у межах своєї компетенції в координації роботи, пов'язаної з виконанням Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства ЄС.

3. Організація науково-експертного, аналітичного, інформа­ційного та методологічного забезпечення евроінтеграції.

4. Підготовка рекомендацій щодо приведення законодавства України у відповідність з acquis communautaire та на їх підставі розроблення проектів нормативно-правових актів.

5. Проведення експертизи щодо відповідності проектів за­конів України та інших нормативно-правових актів, що за пред­метом правового регулювання належать до сфер, правовідно­сини в яких регулюються правом Європейського Союзу, acquis communautaire.

6. Узагальнення інформації про стан адаптації законодавства України до законодавства ЄС.

7. Організація моніторингу імплементації актів законодавс­тва України, проекти яких розроблені відповідно до acquis communautaire.

8. Координація в межах своїх повноважень співробітництва між Україною та ЄС у сфері адаптації законодавства України до законодавства ЄС та у сфері юстиції і внутрішніх справ.

Досить важливою функцією даного Департаменту є організа­ція процесу перекладу актів acquis communautaire українською мовою та надання їм статусу офіційного.

Переклад відповідних актів здійснюється на основі щорічного орієнтованого плану, який готується Департаментом на підставі пропозицій, що подані центральними органами виконавчої вла­ди та структурними підрозділами Департаменту. Механізм здій­снення цього процесу регулюється наказом № 56/5 Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку перекладу актів acquis communautaire на українську мову» від 08.06.2005.

В. А. ЛІПКАН, Ю. Є.МАКСИМЕНКО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИИ Процес перекладу акта acquis communautaire українською мовою здійснюється в декілька етапів.

1. Переклад повного тексту акта англійською чи французь­кою мовою з урахуванням всіх чинних змін на початку роботи з його перекладом.

2. Здійснення термінологічної експертизи та літературного редагування переведеного акта.

3. Аналіз відредагованого перекладу Комісією з надання пе­рекладам статусу офіційного щодо отримання цього статусу.

4. Оприлюднення перекладу на Інтернет-сторінці Департа­менту протягом 10 робочих днів та ознайомлення центрального органу виконавчої влади, що вносив пропозиції щодо здійснення перекладу такого акта.

Слід зазначити, що термінологічну експертизу та надання статусу офіційних перекладам, може бути здійсненим централь­ними органами виконавчої влади або іншими установами та ор­ганізаціями в окремих випадках, передбачених законодавством України.

Динамічність розвитку правових норм ЄС вимагала визначи­ти пріоритетність сфер правового регулювання та, як наслідок, існування відповідного переліку нормативно-правових актів, які в першу чергу повинні бути прийняті країною-кандидатом на вступ,

З аналізу практики можна резюмувати, що більш трива­лим є узгодження нормативних актів держав-кандидатів, що регулювали розвиток телекомунікацій та інформаційних тех­нологій, через інтенсивність зміни змісту цього розділу acquis communautaire усередині самого Євросоюзу.

Вважаємо важливими пропозиції АрістовоїІ.В., яка зазначи­ла, що розвиток нормативно-правової бази в галузі інформацій­ної безпеки слід основувати на трьох головних принципах. По-перше, проекти нормативно-правових актів, що розробляються, повинні бути максимально «технологічно нейтральними», щоб будь-яка, незначна інновація не призводила до необхідності

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
________________________________ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

терміново вносити зміни у законодавство. Відомо, наскільки далеко від цього українське інформаційне законодавство. По-друге, слід уникати надмірного регулювання. У ряді випадків розвиток саморегулювання, дотримання етичних і моральних норм на основі «корпоративного» права може бути більш ефек­тивним засобом створення цивілізованого правового простору. І, нарешті, оскільки інформаційна сфера є найбільш чутлива до різниць у правових нормах, що регулюють створення та вико­ристання інформаційних мережевих технологій у різних краї­нах, необхідно забезпечити гармонізацію законодавства на між­народному рівні.

Висновки

Зазначимо, якщо навіть будь-яка з колишніх радянських республік, що географічно розташована в Європі, і відповіда­тиме усім критеріям до вступу і ЄС не матиме ґрунтовних при­чин для відмови, інтеграційний процес все одно лишатиметься політичним процесом, який умисно оформлюють різними кри­теріями для виконання. Насправді ж, потрібно чітко усвідом­лювати: мало хто бажає бачити Україну в Європейському Со­юзі. Вочевидь, Україна може опинитися там лише тоді, коли сама об'єктивно сформує інформаційне суспільство, процві­таючу економіку, могутню систему безпеки. За інших умов, постійне прагнення щодо відповідності нашої держави певним критеріям перетворить функціонування України на постійне прагнення відповідності чомусь, а коли ми досягнемо того до чого прагнули, будуть сформовані нові критерії та вимоги, фор­мування постінформаційного суспільства. Відтак замість блу­кання манівцями відповідності євростандартів, Україна має узяти найкращі взірці як законодавства, так і практики його застосування на озброєння та крокувати власним шляхом по­будови процвітаючого демократичного суспільства і побудови могутньої держави.

В. А. ЛІПКАН, Ю. ЄМАКСИМЕНКО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИЙ Саме тому українська сторона має досить активно співпрацю­вати з Євросоюзом з метою формування ефективного механізму реалізації національних інтересів. Адаптація має стосуватися не українського законодавства, а стандартів Європи до формування підвалин для стійкого розвитку України. Не ми маємо присто­совуватися до когось, а маємо узяти краще для побудови свого найкращого.

Ключові терміни та поняття acquis communautaire, європейське право, інтеграція, адап­тація, право Європейського Союзу

Контрольні запитання для самоперевірки

1. Дайте визначення поняття «європейське право».

2. Як співвідносяться поняття «право Європейських Співто­вариств» та «право Євросоюзу».

3. Назвіть основні ознаки права Євросоюзу.

4. Охарактеризуйте Угоду між Україною та Європейськими Співтовариствами, яка була підписана 14 червня 1994 року.

5. Назвіть основні правові проблеми, що ускладнюють прий­няття acquis країнами Центральної та Східної Європи.

6. Розкрийте основні етапи процесу вступу країни-кандидата доЄС.

7. Охарактеризуйте діяльність основних органів України в
сфері адаптації українського законодавства до права Євросоюзу.

Завдання для самопідготовки

1. У чому полягає різниця між адаптацією законодавства і адаптацією європейських стандартів?

2. Окресліть механізм маніпуляції термінологією на при­кладі: входження до евро атлантичних структур як національ­ний інтерес і формування могутньої системи безпеки (через співпрацю з євроатлантичними структурами) як національний інтерес.

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
_________________________________ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Список рекомендованої літератури

Нормативні джерела

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР). -1996. -№30.-Ст. 141.

2. Договор об Европейском союзе 1992 г. - Страсбург, 1992 -С 19.

3. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії еко­
номічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки:
Послання Президента України до Верховної Ради // Урядовий
кур'єр. - 2002. - 4 червня.

4. Про Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу Закон України від 18 березня 2004 року.

5. Про затвердження Стратегії інтеграції України до Євро­пейського Союзу: Указ Президента України від 11 червня 1998 року.

6. Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації за­конодавства України до законодавства Європейського Союзу: За­кон України від 21 листопада 2002 року.

7. Про Національну раду з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу Указ Президен­та України від 30 серпня 2000 року.

8. Програма інтеграції України до Європейського Союзу: Указ Президента України від 14 вересня 2000 року.

9. Угода про партнерство та співробітництво між Україною
і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами,
підписана 14 червня 1994 р. в Люксембурзі, ратифікована Зако­
ном України від 10 листопада 1994 року.

Доктринальні джерела

1. Agenda 2000: For A Stronger And Wider Union. - Strasbourg, 15 July 1997. - DOC/97/6.

JB. А. ЛІПКАН, Ю. Є.МАКСИМЕНКО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИИ

2. Avery G., Cameron F. The Enlargement of the European
Union. - Sheffield: Sheffield Academic Press, 1998. - 199 p.

3. Balazs P. The EU's Collective Regional Approach to its Eastern Enlargement: Consequences and Risks. - Copenhagen: Copenhagen Research Project on European Integration, 1997. - 38 p.

4. Building the European Information society for us all: Final policy report of the high - level expert group, April 1997 // European Commission. Directorate - General for employment, industrial relation and social affairs. Unit V/B/4. - Brussels, manuscript completed in April 1997. - 77 p.

 

5. Common Foreign and Security Policy and Enlargement. -Gütersloh: Bertelsmann Foundation Publishers, 1995. - 117 p.

6. Craig P., de B-brc6G. EC Law: Text, Cases, Materials. -Oxford: Clarendon Press, 1997. - CXXXVI p. + 1160 p.

7. EC Guidelines On The Recognition of New States in Eastern Europe and in the Soviet Union // Basic Documents Supplement to International Law Cases and Materials / Louis Henkin et al. -St.Paul.,1993.-P. 62.

8. Gialdino C. Some Reflections on the Acquis communautaire // Common Market Law Report. - 1995. - No. 32. - P. 1089-1121.

9. Goebel R. J. The European Union grows: the constitutional impact of the accession of Austria, Finland and Sweden // Fordham International Law Journal, No. 18(4), 1995. -P. 1140-1149.

 

10. Slot P.J. Harmonization // European Law Review. - 1996. -№2.-P.379-389.

11. White Paper on growth, competitiveness and employment -the challenge and ways forward into 21st century // European Commission, Belgium, 1993. - 54 p.

12. Apicmoea LB. Державна інформаційна політика та її реалі­зація в діяльності ОВС України: організаційно-правові засади: Дис. д-ра. юрид. наук: 12.00.07/ Націон. ін-т внутр. справ. - X., 2002.-408 с

13. Барановский В.Г. Европейское сообщество в системе меж­дународных отношений. - М.: Мысль, 1986. - С.270.

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
____________________________________ Н УМ ОВАХ ЄВРОІНТЕ ГГЛЦІ ї

14. Брыжко В. М., Орехов АЛ., Гальченко О.Н. и др. К Пуду щее информационное право. - К.: Интеграл, 2002. - 264 с.

15. Гнатовський М.М. Становлении га тенденції розвитку європейського правового простору: Дис.... канд.. юрид. наук: 12.00.11 / Київ. нац. Ун. 1м.. Т. Шевченка. К., 2002. - 193 с.

16. Европейское право. Учебник для вузов / Под общ. ред. Л.М. Энтина. - М.: Норма, 2000. - 720 с.

17. Ковальова О.О. Українська політика щодо євроінтегра-ційних процесів: Дис.... д.-ра політич. наук: 23.00.02 / Націон. акад.. наук Укр., Ін-т політ, та етнонац. процесів. - К., 2003. -369 с.

18. Макаренко ЄА. Міжнародна інформаційна політика:
структура, тенденції, перспективи: Дис. д-ра. політич. наук:
23.00.04\ Київ, націон. ун-т ім. Т.Шевченка. - К., 2003. - 475 с

19. Муравйов В.І. Способи зближення законодавства України та права Європейського Союзу // Проблеми гармонізації законо­давства України з міжнародним правом. - К., 1998. - С. 138-140.

20. Оцінка Електронної готовності України /Стратегічні реко­мендації/ Доповідь у рамках проекту Уряду України / ПРООН -«Інноваційний трамплін: ІКТ задля добробуту України». - К.: Держ. ком. зв'язку та інформатизації України, - 2002.-8с.

21. Снігир О.В. Україна в геополітичних концепціях Європей­ського Союзу: динаміка «Об'єкт - суб'єктних» відносин: Дис.... канд. політич. наук: 21.01.01 / Націон. ін.- т стратегіч. дослід­жень. - К., 2004. - 178 с

В. А. ЛІПКАН, Ю. Є.МАКСИМЕНКО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИИ

ТЕЗАУРУС

Acquis communautaire - сукупність цілей, принципів і норм спіль­ної політики та законодавства ЄС, а також юридичних та інституцій-них механізмів їхнього впровадження. На момент свого виникнення acquis communautaire включав: основоположні міжнародні договори, якими засновані Європейські Співтовариства; інституційну структуру Співтовариств; законодавство Співтовариств; міжнародні договори, ук­ладені Співтовариствами; акти, прийняті країнами-кандидатами в про­цесі приєднання до ЄС; довгострокові принципи-цілі, які перебувають у процесі визначення; обов'язок нового члена безумовно визнати такі основоположні принципи права Європейських Співтовариств, як пряма дія, примат права Співтовариств над національним правом їх членів, а також однакове тлумачення права Співтовариств всіма їх членами.

Абсолютна безпека — 1) свідомий цілеспрямований вплив на загро­зи та небезпеки, за якого створені умови для безперешкодної реалізації усієї гами інтересів об'єкта та повністю виключена можливість деста­білізації його стійкого розвитку; 2) внутрішньо визначена напруженість свободи; 3) стан, за якого ніхто і ніщо нікому не загрожує (філ. роз.).

Абсолютна відкритість — стан системи, в якому зовнішній вплив на будь-який з її елементів перевищує внутрішній.

Абсолютна замкненість - стан системи, в якому внутрішній вплив на будь-який з її елементів перевищує зовнішній.

Абсолютна система захисту - система, в якій наявні усі можливі спо­соби захисту, і яка здатна у будь-який момент свого існування прогно­зувати настання загрожуючої події за час, достатній для приведення в дію адекватних способів захисту.

Абсолютна система знищення - комплекс взаємопов'язаних засобів, здатних будь-яку систему зр:3гти хоча б на деякий час абсолютно від­критою.

Абсолютно впорядкована система - структура, кожний елемент якої має з елементами системи мінімально можливе, але більше від нуля кількість зв'язків. У реальності кількість зв'язків в абсолютно впоряд­кованій системі не повинна перевищувати 1.

Адаптація - процес приведення чогось у відповідність до взірця (ета­лона).

Безпека інформаційного суспільства - свідомий цілеспрямований вплив на загрози та небезпеки, за якого державними, недержавними,

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
______________________________________ В УМОВАХ ЄВРОШТЕГРАЦІЇ

міжнародними або наддержавними інституціями створюються сприят­ливі умови для функціонування та розвитку інформаційного суспільс­тва.

Використання інформації — задоволення інформаційних потреб гро­мадян, юридичних осіб і держави.

Державна інформаційна політика - розуміння діяльністі державних органів, спрямоване на врегулювання та розвиток національного ін­формаційного середовища, що охоплює не тільки телекомунікації, ін­формаційні системи та засоби масової інформації, а й усю сукупність виробництв і відносин, пов'язаних із створенням, збереженням, оброб­кою, демонстрацією, передачею інформації у всіх її видах (визначення Белякова К.І).

Європейське право - сукупність національних правових систем євро­пейських держав, незважаючи на досить суттєві відмінності, зокрема між англосаксонським загальним правом та романо-германським пра­вом; регіональна чи то навіть субрегіональна міжнародно-правова сис­тема; сукупність правових норм, які регулюють відносини, що склада­ються переважно між державами Європейського Союзу.

Забезпечення інформаційної безпеки - система теоретико-методоло-гічних, нормативно-правових, інформаційно-аналітичних, управлінсь­ких, розвідувальних, контррозвідувальних, оперативно-розшукових, кадрових, науково-технічних, ресурсних та інших заходів, спрямова­них на забезпечення свідомого цілеспрямованого впливу суб'єкта уп­равління на загрози та небезпеки, за якого державними, міжнародними та недержавними інституціями створюються необхідні й достатні умови для реалізації і прогресивного розвитку інформаційних інтересів, ефек­тивне функціонування самої системи забезпечення інформаційної без­пеки.

Загроза інформаційній безпеці — розмаїття внутрішніх і зовнішніх, об'єктивних і суб'єктивних суперечностей суспільного розвитку в країні й на міжнародній арені в інформаційній сфері, які ускладнюють або унеможливлюють створення сприятливих умов для реалізації на­ціональних інтересів в інформаційній сфері, створюють небезпеку для системи інформаційної безпеки, життєзабезпечення її системостворю-ючих елементів

Загрози інформаційному суспільству - розмаїття внутрішніх і зов­нішніх, об'єктивних і суб'єктивних суперечностей розвитку інформа­ційного суспільства, які ускладнюють або унеможливлюють створення сприятливих умов для реалізації його інтересів і створюють небезпеку

В. А. ЛІПКАН, Ю. Є.МАКСИМЕНКО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИИ

для його системи безпеки, життєзабезпечення її системостворюючих елементів

Зберігання інформації - забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв.

інтеграція - об'єднання в ціле яких-небудь частин чи елементів.

інтеграція інформаційна - 1) різноманітні форми об'єднання декіль­кох просторово-інформаційних секторів. Інтеграція може здійснювати­ся як внаслідок інформаційної боротьби, так і мирним шляхом. Мета інтеграції - збільшення стратегічного і просторово-інформаційного об­сягу блоку; 2) процес поєднання суспільства, держави, міждержавних відносин, на основі загальновизнаних інформаційних цінностей, націо­нальних інформаційних інтересів; характеризується великим обсягом і високою інтенсивністю інформаційних взаємозв'язків і взаємодій.

інформаційна агресія - незаконні дії однієї зі сторін в інформаційній сфері, спрямовані на нанесення супротивнику конкретного, відчутно­го збитку в окремих областях його діяльності шляхом обмеженого і ло­кального по своїх масштабах застосування сили. Ознаки інформаційної агресії: виключення із засобів інформаційної дії самих небезпечних видів, що не дозволяють надійно контролювати розміри завдається збитку - інформаційної зброї; обмеження розмірів простору, об'єктів ін­формаційної інфраструктури і соціальних груп, що піддаються уражен­ню інформаційною дією (агресія зачіпає не весь інформаційний простір держави-жертви, а тільки його частина); обмеження по меті (переслі­дує локальну, приватну мету) і часу (як правило, агресія припиняється після повного досягнення агресором всієї поставленої конкретної мети і рідко приймає затяжний характер), а також по силах і засобах, що за­лучається.

інформаційна безпека - складова національної безпеки, свідомий цілеспрямований вплив суб'єкта управління на загрози та небезпеки, за якого державними та недержавними інституціями створюються необ­хідні та достатні умови для; забезпечення інформаційного суверенітету України; вдосконалення державного регулювання розвитку інформа­ційної сфери, впровадження новітніх технологій у цій сфері, наповнення внутрішнього та світового інформаційного простору достовірною інфор­мацією про Україну; активного залучення засобів масової інформації до боротьби з корупцією, зловживанням службовим становищем, іншими явищами, які загрожують національній безпеці України, неухильного дотримання конституційного права громадян на свободу слова, доступу до інформації, недопущення неправомірного втручання органів держав­ної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у діяль-

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
______________________________________ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

ність засобів масової інформації, дискримінації в інформаційній сфері і переслідування журналістів за політичні позиції; вжиття комплексних заходів щодо захисту національного інформаційного простору та про­тидії монополізації інформаційної сфери України.

інформаційна безпека Європейського Союзу — захист особистої інфор­мації про відправників і одержувачів, захист інформації від несанк­ціонованих змін, захист від несанкціонованого доступу до інформації і створення надійного джерела постачання обладнання, послуг та інфор­мації. І.б.Є.с також охоплює захист інформації, що стосується військо­вого потенціалу та інших аспектів національної безпеки. Недостатній захист життєво важливих інформаційних ресурсів та інформаційних і телекомунікаційних систем може створити загрозу міжнародній без­пеці. Позиція ЄС з приводу інформаційної безпеки відзначається ра­ціоналізмом, адже предметом безпеки називаються конкретні поняття різних видів інформації. Крім того, простежується досить чітке роз­межування особливостей інформаційної безпеки людини і суспільства (особиста інформація, інформаційне забезпечення життя суспільства) та інформаційної безпеки держави (інформаційне забезпечення націо­нальної безпеки).

інформаційна боротьба — комплекс заходів, які вживаються для до­сягнення інформаційної переваги над супротивником шляхом впливу на інформацію, якою він володіє, процеси, що залежать від інформації, інформаційні системи, комп'ютерні мережі з одночасним захистом від аналогічних впливів із боку противника (визначення С.Жука). Виріз­няються наступальна й оборонна складові інформаційної боротьби. На сучасному етапі постає нове завдання щодо впливу на супротивника ще в загрозливий період з тим, щоб забезпечити вигідний для держави на­прямок процесів управління і прийняття рішень протилежною сторо­ною.

інформаційна боротьба (завдання) - отримання розвідувальної ін­формації шляхом перехоплення та розшифровування інформаційних потоків, що передаються через канали зв'язку, а також через побічні випромінювання, а також за рахунок спеціального втілення технічних засобів перехоплення інформації; отримання потрібної інформації шля­хом перехоплення і обробки відкритої інформації, що передається че­рез незахищені канали зв'язку, циркулює в інформаційних системах, а також: опублікованої у відкритих джерелах та ЗМІ; електромагнітний вплив на елементи інформаційних і телекомунікаційних систем; психо­логічний вплив, спрямований проти персоналу та осіб, що приймають рішення; формування і масоване розповсюдження через інформаційні

В. А. ЛІПКАН, Ю. Є.МАКСИМЕНКО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИИ

канали противника та глобальні мережі дезінформації та тенденційної інформації; вогневе придушення (у воєнний час) елементів інфраструк­тури державного і воєнного управління; здійснення несанкціонованого доступу до інформаційних ресурсів з подальшим їх викривленням, зни­щенням або викраденням, або порушенням нормального функціонуван­ня таких систем; захист від аналогічних впливів збоку противника.

інформаційна війна - 1) дії, що вчинюються для досягнення інформа­ційної переваги у підтримці національної воєнної стратегії через вплив на інформацію та інформаційні системи противника при одночасному забезпеченні безпеки власної інформації та інформаційних систем; 2) нефізичну атаку на інформацію, інформаційні процеси та інформаційну інфраструктуру; 3) є найвищим ступенем інформаційного протиборства та спрямована на розв'язання суспільно-політичних, ідеологічних, а також національних, територіальних та інших конфліктів між держа­вами, народами, націями, класами й соціальними групами шляхом ши­рокомасштабної реалізації засобів і методів інформаційного насильства (інформаційної зброї) (визначення С.Жука). Вперше термін «інформа­ційна війна» було введено в 1985 р. у Китаї. За основу теоретичних під­ходів китайських спеціалістів в області інформаційного протиборства були взяті погляди давньокитайського воєнного діяча Сунь-цзи. Він першим узагальнив досвід інформаційного впливу на супротивника. У трактаті «Мистецтво війни» Сунь-цзи писав: «У будь-якій війні, як пра­вило, найкраща політика зводиться до захоплення держави в цілому... Одержати сотні перемог у бою - це не межа мистецтва. Підкорити суп­ротивника без бою - ось це венець мистецтва». При цьому інформацій­на війна включає наступні дії: здійснення впливу на інфраструктуру систем життєзабезпечення - телекомунікації, транспортні мережі, електростанції тощо; промисловий шпіонаж - порушення прав інте­лектуальної власності, розкрадання патентованої інформації, викрив­лення або знищення важливих даних, проведення конкурентної розвід­ки; хакінг - злам і використання особистих даних, ідентифікаційних номерів, інформації з обмеженим доступом тощо. Цілі інформаційної війни є дещо іншими, аніж війни у звичному розумінні. Якщо за умов ведення звичайної війни головною метою є фізичне знищення против­ника і ліквідація його збройних сил, то за умови ведення інформаційної війни відбувається широкомасштабне порушення роботи фінансових, транспортних і комунікаційних мереж і систем, руйнування економіч­ної інфраструктури і підкорення населення країни, що зазнала атаки, зміни світоглядних настанов, зародження сумніву у необхідності та до­цільності існування в рамках самостійної, суверенної держави. Однією

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
______________________________________ В УМОВАХ ЄВРОШТЕГРАЦІЇ

з головних цілей інформаційної війни є пригнічення в людини мораль­ного творчого початку.

інформаційна експансія — діяльність по досягненню національних інтересів методом безконфліктного проникнення в інформаційну сферу з метою поступової, плавної, непомітної для суспільства зміни системи соціальних відносин за зразком системи джерела експансії; витіснення положень національної ідеології і національної системи цінностей і за­міщення їх власними цінностями й ідеологічними установками; збіль­шення ступеня свого впливу і присутності, встановлення контролю над стратегічними інформаційними ресурсами, інформаційно-телекомуні­каційною структурою і національними ЗМІ; нарощування присутності власних ЗМІ в інформаційній сфері об'єкта проникнення тощо.

інформаційна зброя - це пристрої та засоби, які призначені для нане­сення протидіючій стороні максимальної шкоди в ході інформаційної боротьби (шляхом небезпечних інформаційних впливів). До «інфор­маційної зброї» належить, по-перше, засоби інформаційно-технічного характеру, які знищують, перекручують або викрадають інформацію, незважаючи на систему захисту, обмеження доступу до цієї інформації законних користувачів. По-друге, це безперечно, інформаційно-психо­логічні засоби, які дезорганізують інформаційні системи, шляхом де­зінформації, формування помилкових логічних інформаційних концеп­цій, інтерпретацій та ін., впливаючи, таким чином, на суспільну думку, на життя суспільства, держави або групи держав в цілому. Об'єктами впливу можуть бути: інформаційно-технічні системи, які включають людину, інформаційно-аналітичні системи, які включають людину, ін­формаційні ресурси, системи формування суспільної свідомості та дум­ки, яка базується на засобах масової інформації та пропаганди, а також психіки людини.

інформаційна інфраструктура — сукупність компонентів, що забез­печують загальні умови функціонування та розвитку інформаційної сфери.

інформаційна операція — система дій, що складається з наступних ком­понентів: 1. Operations Security (OPSEC) - захист інформації про план операції, про елементи, які суттєво впливають на досягнення успіху, про союзні сили задля уповільнення процесу прийняття рішення супро­тивником. (JP 3-54 «Joint Doctrine for Operations Security»). 2. Military deception - введення в оману. Використання усіх можливих засобів для введення в оману супротивника стосовно перебігу операції, ключових точок місцевості, напрямків основних зусиль. Уповільнює процес прий­няття рішення супротивником через його системи збирання і аналізу ін-

В. А. ЛІПКАЯ, Ю. Є.МАКСИМЕНКО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИИ

формації. (JP 3-58 «Joint Doctrine tor Military Deception»). 3. Electronic Warfare (EW) - РЕБ. Використання спрямованої електромагнітної енер­гії для впливу на супротивника, та захист власних радіосистем. (JP 3-51 «Electronic Warfare in Join Military Operations»). 5. Physical attack / destruction - атака та фізичне знищення. Використання зброї проти виз­начених цілей для досягнення більшої ефективності інформаційної опе­рації. 6. Computer network attack (CNA) - атака на комп'ютерні мережі. 7. Psychological Operations (PSYOP) - психологічні операції. Забезпечують умови для відновлення порядку, підтримку дружньо налаштованого на­селення. Вплив на супротивника та нейтралізація психологічного впли­ву з його боку. Психологічні операції повинні підтримувати заходи по введенню противника в оману. (JP 3-53 «Doctrine for Joint Psychological Operations»). 8. Public Affairs(PA) - суспільні відносини. Інформування власної та іноземної аудиторії про свої цілі, дружні війська, хід операції. РА не використовують для введення в оману чи розповсюдження дезин-формації. (JP 3-61 «Doctrine for Public Affairs in Joint Operations»). 9. Civil Affairs (CA) - цивільні відносини. Встановлення військовим коман­дуванням дружніх стосунків з місцевими органами управління, населен­ням, місцевим лідерами районі своїх інтересів. CA & PSYOP можуть бути поєднані. (JP 3-57 «Doctrine for Joint Civil Affairs»). У мирний час, в умовах обмежень у використанні сил, способів і засобів кількість складо­вих інформаційної операції зменшується до чотирьох. Computer network attack (CNA). Psychological Operations (PSYOP). Public Affairs(PA). Civil Affairs (CA). Це ті види інформаційного впливу, які несуть постійну за­грозу інформаційній безпеці України. З них найбільш небезпечні це ата­ки на комп'ютерні мережі та психологічні операції (визначення амери­канських експертів з інформаційної боротьби).

інформаційна перевага - перевага над супротивником в інформацій­ній сфері.

інформаційна політика держави — діяльність держави в інформацій­ній сфері, спрямована на задоволення інформаційних потреб людини та громадянина через формування відкритого інформаційного суспільства на основі розвитку єдиного інформаційного простору цілісної держа­ви та його інтеграції у світовий інформаційний простір з урахуванням національних особливостей і інтересів при забезпеченні інформаційної безпеки на внутрішньодержавному та міжнародному рівнях (визначен­ня Арістової І.В.).

інформаційне протиборство (злвдАння) - створення в країні противни­ка атмосфери бездуховності, негативного ставлення до культурної спад­щини; маніпулювання суспільною свідомістю і політичною орієнтацією

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
______________________________________ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

груп населення держави з метою створення політичної напруги і хаосу; дестабілізація політичних стосунків між партіями, об'єднаннями та рухами з метою провокації конфліктів, розпалення недовіри, підозрі­лості, загострення політичної боротьби, провокування репресій проти опозиції і навіть громадянської війни тощо; зниження рівня інформа­ційного забезпечення органів влади й управління, ініціація помилкових управлінських рішень; дезінформування населення про роботу держав­них органів, підрив їх авторитета, дискредитація органів управлін­ня; провокування соціальних, політичних, національних і релігійних зіткнень; ініціювання страйків, масових заворушень та інших акцій економічного протесту; ускладнення прийняття органами управління важливих рішень; підрив міжнародного авторитету та іміджу держави, її співробітництва з іншими країнами.

інформаційне протиборство (поняття) - 1) суперництво соціальних сис­тем (країн, блоків країн) в інформаційній сфері з приводу впливу на ті або інші сфери соціальних відносин і встановлення контролю над дже­релами стратегічних ресурсів, у результаті якого одна група учасників суперництва отримує переваги, необхідні їм для подальшого розвитку, а інша їх втрачає; 2) форма боротьби сторін в інформаційному просторі з використанням політичних, економічних, дипломатичних, військових та інших методів, способів та засобів для впливу на інформаційне поле супротивника та захисту власного інформаційного поля в інтересах до­сягнення поставлених цілей.

інформаційне протиборство (форми) - політичні, дипломатичні й еко­номічні акції; інформаційні та психологічні операції; підривні і демо-ралізуючі пропагандистські дії; сприяння опозиційним і дисидентсь­ким рухам; надання усебічного впливу на політичне і культурне життя з метою розвалу національно-державних підвалин суспільства; проник­нення в систему державного керування.

інформаційне суспільство - 1) громадянське суспільство з розвинутим інформаційним виробництвом і високим рівнем інформаційно-правової культури, в якому ефективність діяльності людей забезпечується роз­маїттям послуг на основі інтелектуальних інформаційних технологій та технологій зв'язку (визначення Арістової І.В.); 2) суспільство ново­го типу, що формується внаслідок глобальної соціальної революції та породжується вибуховим розвитком і конвергенцією інформаційних та комунікаційних технологій; суспільство знання, тобто суспільство, в якому головною умовою добробуту кожної людини і кожної держави стає знання, здобуте завдяки безперешкодному доступу до інформації та вмінню працювати з нею; глобальне суспільство, в якому обмін ін-

В. А. ЛІГІКАН, Ю. Є.МАКСИМ Ell КО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИИ

формацією не буде мати ані часових, ані просторових, ані політичних меж; яке, з одного боку, сприятиме взаємопроникненню культур, а з іншого - відкриватиме кожному співтовариству нові можливості для самоідентифікації [визначення Європейської комісії); 3) суспільство, в якому основним предметом праці переважної більшості людей стають інформація й знання, тобто інформаційні ресурси, знаряддям праці -комп'ютерна техніка, засобами - інформаційні технології (визначення Гурковського В.І.); 4) суспільство, в якому діяльність людей здійснюєть­ся на основі використання послуг, що надаються за допомогою інформа­ційних технологій та технологій зв'язку.

інформаційний колоніалізм - експлуатація інформаційного простору держави іншими країнами за рахунок суцільного використання імпор­тних інформаційних технологій і високотехнологічної техніки і устат­кування.

інформаційні права та своводи — нормативно закріплені права та сво­боди громадян в інформаційній сфері.

інформаційний продукт — документована інформація, підготовлена та призначена для задоволення потреб користувачів.

інформаційні ресурси — 1) сукупність документів у інформаційних системах (бібліотеках, архівах, банках даних тощо); 2) організована су­купність інформаційних продуктів певного призначення, що необхідні для забезпечення інформаційних потреб громадян, суспільства, держа­ви у певній сфері життя чи діяльності.

інформація - 1) відомості, подані у вигляді сигналів, знаків, звуків, рухомих або нерухомих зображень чи в інший спосіб; 2) документовані або публічно оголошені відомостей про події та явища, що відбувають­ся у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі; 3) аналітично оброблені дані.

інфраструктура - 1) сукупність галузей народного господарства, що забезпечують загальні умови функціонування економіки і життєдіяль­ності людей; 2) сукупність споруджень, будинків, систем і служб, необ­хідних для функціонування галузей матеріального виробництва і забез­печення умов життєдіяльності суспільства.

інфраструктура інформаційної безпеки - сукупність підсистем забез­печення інформаційної безпеки, що формують загальні умови функціо­нування системи національної безпеки.

Кіберзлочинність - злочинність у кібернетичному (віртуальному) просторі - просторі комп'ютерно-телекомунікаційних мереж.

Кодифікація інформаційного права - приведення чисельних норм в уз­годжену систему на основі загальновизнаних принципів права.

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
______________________________________ В УМОВАХ ЄВРОШТЕГРА ЦІЇ

Комерційна таємниця — відомості, пов'язані з виробництвом, техно­логічною інформацією, управлінням, фінансами тощо, що не є держав­ними таємницями, розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам. Склад і обсяг відомостей, що становлять комер­ційну таємницю, порядок їх захисту визначаються керівником підпри­ємства.

Конфіденційна інформація - вид інформації з обмеженим доступом, інформація, що перебуває у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб, які можуть поширюватися за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.

НлцюБКзиккознлвство (поняття) (від лат. natio - плем'я, народ; від укр. безпека,...juaecmeo - наука, вчення, течія) - 1) суспільна міждис­циплінарна наука, яка досліджує загальні та специфічні об'єктивні за­кономірності організації та функціонування системи національної без­пеки, виробляє на підставі її пізнання загальні теоретичні положення, що спрямовані на підвищення ефективності функціонування даної сис­теми, належить до наук безпекознавчого циклу; 2) теоретична система ідей, поглядів та уявлень про шляхи реалізації націобезпековторення з метою забезпечення гарантій національних інтересів, що відображають об'єктивний процес існування тріадичного організму: особа, суспільс тво, держава; 3) концепція розвитку національної безпеки на дуалістич­ній основі, що визначається у форматі системи національної безпеки; 4) проблема реалізації національної ідеї безпекотворення; 5) комплек­сна наука, що вивчає національну безпеку; 6) галузь безпекознавства, об'єктом якої є національна безпека; 7) система знань, що мають своїм предметом національну безпеку як цілісний екзистенціальний феномен; 8) сукупність чисельних концептуальних узагальнень, котрі представ­лені полемізуючими між собою теоретичними школами і які складають предметне поле відносно автономної дисципліни; 9) наукова система знань про теорію і практику специфічного виду діяльності суб'єктів за­безпечення національної безпеки України, яка узагальнює і пояснює її, виявляє закономірності розвитку даної діяльності з метою її удоскона­лення, виходячи із об'єктивної потреби у забезпеченні безпеки особи, сус -пільства і держави як цілісного організму; 10) логічна взаємопов'язана і взаємообумовлена система категорій, понять та принципів, які інтер­претують сутність (зміст та генезис) національної безпеки в Україні; 11) система знань про найбільш загальні поняття, принципи та інститути, характерні для всіх наукових напрямів і теорій національної безпеки, воно вивчає національну безпеку на макрорівні, як систему в цілому, безвідносно до галузевих особливостей національної безпеки.

В. А. ЛІПКАН, Ю. Є.МАКСИМЕНКО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИЙ

Національна безпека - форма соціальної діяльності, свідомий цілес­прямований вплив суб'єкта управління на загрози та небезпеки, за яко­го державними та недержавними інституціями створюються необхідні і достатні умови для прогресивного розвитку українських національних інтересів, джерел добробуту народу України, а також забезпечується ефективне функціонування системи національної безпеки України.

Національна ідея - 1) охоплююча всі прошарки нації у всьому її роз­маїтті Ідея, інтегруючий чинник націо- і державотворчого процесу; 2) сукупність найважливіших, ключових, фундаментальних уявлень про цілі, завдання та перспективи розвитку особи (індивіду), суспільства та держави; 3) ідеологія розвитку нації - держави, система поглядів, ідей та цінностей, сформульована і загальноприйнята мрія; 4) мета, моти­вація діяльності, ключовий елемент суспільної свідомості, менталітет, формула поведінки.

Національний ідеал - і) ідейна основа, найбільш загальні уявлення нації стосовно об'єктивних тенденцій реальної дійсності про її соціаль­но-економічний і духовний розвиток, гармонійна єдність суб'єкта й об'єкта, окремого представника, нації в цілому та природи, які знахо­дять вираз у вільному й універсальному розвиткові нації і становлять собою кінцеву мету її прагнень і діяльності; 2) органічне поєднання волі представника нації, вираженої в національній ідеї.

Національні інтереси - 1) результат усвідомлення цінності потреб, свідомий вибір національних цінностей, які обумовлені національним ідеалом, метою та ідеєю і забезпечують умови та засоби їх задоволення та реалізації; 2) обумовлена національним ідеалом, національною ме­тою та національною ідеєю система загальнозначимих, усвідомлених та визнаних потреб і національних цінностей, яка забезпечує умови та засоби їх задоволення і реалізації; 3) сукупність політичних, економіч­них, соціальних та інших потреб нації, від реалізації яких залежить здатність держави забезпечити захист конституційний прав людини і громадянина, цінностей українського суспільства, основоположних де­ржавних інститутів; 4) усвідомлені особою і суспільством, гарантовані державою цільові настанови щодо необхідності існування та розвит­ку людини, нації і держави як цілокупного організму; 5) свідомісний вибір людиною національних цінностей; 6) сукупність усвідомлених, офіційно відображених в конституції, законах, концепціях, стратегіях та інших нормативних актах об'єктивних потреб громадян, суспільства та держави, які є похідними від національних цінностей, особливостей та умов соціально-економічного і політичного устрою держави, рівня її економічного розвитку та місця і ролі у міжнародному розподілі праці,

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
______________________________________ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

специфіки історичного розвитку та географічного положення; 7) життє­во важливі матеріальні, інтелектуальні й духовні цінності українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в державі, виз­начальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує де­ржавний суверенітет країні та її прогресивний розвиток (законодавче визначення).

Національні інтереси в інформаційній сфері - життєво важливі ма­теріальні, інтелектуальні й духовні цінності народу як носія суверені­тету і єдиного джерела влади в державі, визначальні інформаційні по­треби суспільства і держави, реалізація яких гарантує: інформаційний суверенітет країни; вдосконалення державного регулювання розвитку інформаційної сфери, впровадження новітніх технологій у цій сфері, наповнення внутрішнього та світового інформаційного простору до­стовірною інформацією про Україну; активне залучення засобів масової інформації до боротьби з організованою злочинністю та корупцією, зло­вживанням службовим становищем, іншими явищами, які загроясують національній безпеці України; неухильне дотримання конституційного права громадян на свободу слова, доступу до інформації, недопущення неправомірного втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у діяльність засобів масової інфор­мації, дискримінації в інформаційній сфері та переслідування жур­налістів за політичні позиції; створення необхідних і достатніх умов для нормального функціонування та розвитку національного інформа­ційного простору; унеможливлення монополізації інформаційної сфери України.

Норми інформаційного права - це юридично обов'язкові до виконання правила поведінки держав та інших суб'єктів міжнародного права, що встановлюються самими суб'єктами міжнародного права і виконуються ними добровільно чи за необхідності з допомогою особливого виду при­мусу.

Одержання інформації - набуття, придбання, накопичення інфор­мації громадянами, юридичними особами або державою відповідно до чинного законодавства України.

Політика інформаційної безпеки - діяльність державних, недержав­них, міжнародних та наддержавних інституцій, спрямована на ор­ганізацію оптимального управління загрозами та небезпеками в ін­формаційній сфері з метою своєчасного виявлення загроз та небезпек національним інтересам в інформаційній сфері, визначення страте­гічних завдань із забезпеченню національної безпеки в інформаційній сфері, удосконалення системи забезпечення інформаційної безпеки, її

В. А. ЛІІІКАН, Ю. Є.М АКСИМ ЕМКО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИ И

сил та засобів, створення мобілізаційних ресурсів і визначення порядку їх розгортання.

Поширення інформації ^_ розповсюдження, оприлюднення, реалізація інформації у встановленому законом порядку.

Права і свободи в інформаційній сфері Євросоюзу - права, які за­кріплюються в Хартії основних прав Європейського Союзу, базуються на конституційних традиціях та загальних міжнародних зобов'язаннях держан-членів, а також Договору про Європейський Союз, Договору про Європейські співтовариства, Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, Соціальних хартіях, прийнятих Європей­ським співтовариством й Радою Європи, та судової практики суду Євро­пейських співтовариств та Європейського суду з прав людини.

Прано власності на інформацію - врегульовані законом суспільні від­носини щодо володіння, користування і розпорядження інформацією.

Право на інформацію - 1) можливість вільного одержання, вико­ристання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій; 2) самостійно конституційне право, яке дозволяє лю­дині вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інфор­мацію будь-яким способом, що гарантується (ч. 2 cm. 34 Конституції України).

Режим доступу до інформації - передбачений правовими нормами по­рядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації.

Сили забезпечення ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ - органи спеціальної ком­петенції, які з метою забезпечення інформаційної безпеки наділені державою правом на застосування прийомів те методів ведення інфор­маційної боротьби, Утворюються і розвиваються відповідно до рішень Президента України та Кабінету Міністрів України для виконання ко­роткотермінових і довготривалих програм забезпечення інформаційної безпеки, реалізації внутрішньої та зовнішньої політики держави. Вони можуть включати в себе спеціальні підрозділи інформаційної боротьби у складі: Збройних сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Внутрішніх військ МВС України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної митної служби України, Уп­равління державної охорони України, Міністерства закордонних справ України, інших військ, воєнних формувань та відомств, структурних підрозділів органів виконавчої влади, недержавні інституції, на які покладені функції із забезпечення інформаційної безпеки, а також за­конодавче передбачено порядок ведення інформаційної боротьби.

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
_________________ 5 УМОВАХ ЄВРОІН ТЕГРАЦІЇ

Сиїткмл заьі.зіікчкішя інформаційної вк:шкки — державні, недержаній та міжнародні органи та організації, посадові особи та окремі громади пи, об'єднані цілями й завданнями щодо створення сприятливих умов для реалізації інформаційних потреб, інтересів і цінностей, які взаі модіють один з одним і здійснюють відповідну діяльність згідно з nop мами міжнародного права і відповідними домовленостями.

Система інформаційної безпеки - множина інформаційних потреб, інтересів і цінностей осіб, суспільств і держав, загроз та небезпек, внутрішніх та зовнішніх, об'єктивних та суб'єктивних, природних, техногенних та антропогенних чинників, що впливають на рівень ін­формаційної безпеки, умови їх гоненії, еволюції та балансу, державні, міжнародні та недержавні інституції, об'єднані цілями і завданнями щодо створення сприятливих умов для реалізації інформаційних пот­реб, інтересів і цінностей, які взаємодіють один з одним і здійснюють відповідну діяльність згідно з нормами міжнародного права і відповід­ними домовленостями.

Структура права па інформацію - внутрішня будова права на інфор­мацію, що визначається такими складовими як: одержання інформа­ції; зберігання інформації; використання інформації; поширення ін­формації.

Тлємнл інформація - вид інформації з обмеженим доступом, інфор­мація, іцо містить відомості, які становлять державну та іншу, перед­бачену Законом таємницю, розголошення якої завдає (чи може завдати) шкоду особі, державі, суспільству.

Навчальне видання

В. А. Ліпкан, Ю. Є. Максименко, В. М. Желіховськии

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ В УМОВАХ ЄВРОШТЕГРАЦІЇ

Навчальний посібник Серія: Національна і міжнародна безпека

Керівник видавничих проектів Кривенко О. А.

Відповідальний за випуск ІІашутинський Є. К.

Художнє оформлення Бажина В. С.

Підписано до друку 09.06.2006 р.

Гарнітура SchoolBookAC. Формат 60x84 /.

Папір офсетний. Друк офсетний.

Обл.-видав, арк. 19,97. Умов. друк. арк. 16,27.

Тираж 1000 пр.

Видавництво КНТ м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 8, корп. 8, кв. 1

Тел./факс (044) 581-21-38

e-mail: knt2003@ukr.net, www.knt2005.narod.ru

Свідоцтво: серія ДК № 581 від 03.08.2001р.

Друкарня ПП «МРІЯ-ДРУК»

м. Харків, вул. Балакірева, 20-270

Зам. № fSloe