2018-01-21
630
Постановка проблеми. Необхідність в додаткових коштах для покриття бюджетного дефіциту в багатьох країнах світу вимушує уряди держав звертатись до додаткових джерел фінансування, таких як кредити. Але наразі сучасний стан фінансової кризи можна охарактеризувати як кризу надмірної заборгованості. Саме тому вирішення питань щодо неефективності структури боргу, раціонального використання залучених коштів, швидких темпів зростання обсягів зовнішніх запозичень держави, удосконалення механізму управління державними зобов’язаннями повинні бути одними із найпріоритетнішими завданнями грошово-кредитної політики кожної держави.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням економічної природи та сутності державного боргу, аналізу тенденцій його розвитку була присвячена велика низка наукових праць таких вітчизняних науковців: Кондрат І.Ю. [3], Крикунова В.М., Данелюк К.М. [4], Пасько О.В. [5], Ярошевич Н.Б. [8].
Кондрат І.Ю. вважає, що для вирішення проблем накопичення державного боргу України та подолання негативних тенденцій боргової ситуації потрібно насамперед скоротити обсяги дефіциту державного бюджету України, що і є основною причиною зростання державного боргу [3, с.215].
В.М.Крикунова та К.М.Данелюк стверджують, що розмір державного боргу безпосередньо залежить від обсягу бюджетного дефіциту. Наявність бюджетного дефіциту спричиняє зростання державного боргу, що, у свою чергу, зумовлює потребу в додаткових бюджетних витратах на його обслуговування і тим самим призводить до збільшення бюджетного дефіциту [4].
Пасько О.В. звертає увагу на те, що зовнішні запозичення спричиняють ефект чистого експорту або ефект імпорту. Використання зовнішніх запозичень впливає на підтримання високого курсу вітчизняної валюти через спрямування валютних запасів на фінансування бюджетного дефіциту. Результатом цього може стати зменшення обсягів експорту та збільшення імпорту, що зумовлює формування негативного торговельного балансу [5].
Ярошевич Н.Б. визначає, що в Україні необхідно прийняти Закон України "Про державний борг України", який повинен удосконалити процес управління державним боргом, а також сформувати чітку методику розрахунку величини державного боргу і віднесення відповідних видів заборгованості до внутрішнього і зовнішнього боргу [8, с.271]. Але разом з цим аналіз боргового стану України потребує більш досконалого вивчення задля визначення основних стратегічних напрямків покращення боргової безпеки країни.
Метою статті є дослідження структури державного боргу, прогнозування динаміки державних зобов’язань, а також визначення напрямів вдосконалення управління державним боргом.
Виклад основного матеріалу дослідження. Становлення інституту державного боргу з огляду на його нормативно-правове забезпечення зумовлюється складною природою цих відносин, а також предмета та методу правового регулювання. Ці відносини регулюються комплексним законодавством, де значна частина покладається на цивільно-правові норми, у силу предмета правовідношення – цінних паперів [7].
Відповідно до Бюджетного кодексу України “державний борг - загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави, включаючи боргові зобов'язання держави, що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору” [1].
Державний борг є важливим макроекономічним важелем регулювання економіки держави, дає змогу здійснити обрану економічну стратегію, залучити кошти для вирішення важливих економічних питань та реалізації проектів. Водночас накопичення державного боргу має й негативну сторону, адже значна величина цього показника збільшує витрати на обслуговування державного боргу, знижує фінансову стійкість та загрожує економічній безпеці держави [3, c.210].
Залежно від сфери розміщення вирізняють внутрішній і зовнішній державний борг. Внутрішній борг – заборгованість перед кредиторами всередині держави: Національним банком України, перед іншими банками, перед юридичними особами, перед іншими органами управління. Зовнішній борг – заборгованість перед кредиторами за межами держави: за позиками міжнародних організацій; за позиками, наданими іноземними державами під гарантії уряду; за позиками, наданими іноземними банками; за позиками, наданими іноземними юридичними особами; інша заборгованість [6].
Зміну структури державного боргу залежно від сфери розміщення можна представити на рисунку:
Рис. 1. Структура державного боргу України залежно від сфери розміщення у 2004-2012 рр.
*складено за даними Міністерства фінансів України
У структурі державного боргу за всі роки зовнішній борг переважає над внутрішнім, і тільки в 2011 та 2012 роки їх співвідношення стає більш наближеним. Так, у 2006 р. та 2007 р. частка зовнішнього боргу у загальному обсязі державних запозичень складає 75%, тоді як у 2011 р. та 2012 р. ситуація поступово змінюється і вже у 2012 році на зовнішній борг припадає 52%, а на внутрішній – 48% державного боргу. Важливо відмітити, що така тенденція є позитивною, адже наростання зовнішнього боргу небезпечніше для економіки проти зростання її внутрішнього боргу, тому що зовнішній борг тягне у собі реальні негативні економічні наслідки: з виплатою відсотків і основної суми боргу пов’язаний відплив іноземної валюти, що призводить до зменшення валютних резервів та скорочення імпорту.
Варто відзначити, що Україна у своїй фінансовій практиці робила певні спроби введення політики перетворення зовнішнього боргу у внутрішній. Така політика мала певні результати. Зокрема, на початок 2005 року зовнішні зобов'язання становили 75% державної заборгованості, протягом 9 місяців ця частка скоротилась до 71,7% у гривневому еквіваленті, у доларовому вираженні до 70,7%. Тобто відбулося перетворення зовнішньої заборгованості у внутрішню за рахунок випуску великого обсягу облігацій внутрішньої державної позики. [8, c.269].
Обсяг державного боргу почав стрімко зростати в період з 2008 року через вплив світової фінансової кризи та низки внутрішніх чинників, що зумовило додаткове залучення зовнішніх запозичень та, відповідно, зростання державного боргу (див. рис.2):
Рис. 2. Динаміка державного боргу України з 2004-2012 рр. *складено за даними Міністерства фінансів України
Проаналізувавши сучасний стан та тенденції розвитку державного боргу, можна спрогнозувати обсяги прямого державного боргу з метою коригування бюджетної політики.
Для точнішого прогнозування рівня державного боргу України варто спершу здійснити прогноз величини дефіциту Державного бюджету України, який є вагомим фактором, що впливає на величину державного боргу, оскільки більшість державних запозичень України здійснюються для фінансування його покриття.
Динаміка дефіциту Державного бюджету України свідчить про постійне зростання цього показника. Пряма залежність між рівнем дефіциту Державного бюджету України та часом зумовлена відставанням темпів зростання видатків бюджету від темпів зростання його дохідної частини.
Постійне збільшення темпів зростання дефіциту Державного бюджету України з часом свідчить про їхню нелінійну залежність. Для прогнозування величини дефіциту Державного бюджету України використаємо квадратичне рівняння регресії. Математична модель залежності дефіциту від часу буде мати вигляд: y =463051991,07x2 - 1853014711337,49x + 1853816671591120,00
= 0,81 (рис.3):
Рис 3. Залежність рівня дефіциту Державного бюджету України від часу
Коефіцієнт детермінації = 0,81 показує, що зв'язок між факторами досить щільний і дану модель можна використовувати для прогнозування дефіциту бюджету.
Прогнозні значення дефіциту державного бюджету у 2013-2017 рр. представимо в таблиці:
Таблиця 1.
