Розділ 1. Перспективи та наслідки створення зон вільної торгівлі на території України

ВСТУП

У 90-ті роки викристалізувалася зовнішньополітична орієнтація України в напрямку інтеграції до європейської спільноти. Європейський вибір відкриває нові перспективи для співробітництва України з розвиненими країнами континенту, економічного розвитку, соціального й інтелектуального прогресу, зміцнення позицій держави в міжнародній системі координат. Для України європейська інтеграція – це шлях модернізації економіки, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, підвищення конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника, можливість виходу на єдиний внутрішній ринок ЄС. Європейська інтеграція на сучасному етапі – це магістральний напрямок розвитку континенту, який визначить ситуацію і в самій Європі у третьому тисячолітті, і її місце у світі. Курс державної політики на інтеграцію до Євросоюзу та формування нової політики ЄС є життєво необхідними для України. Європейська інтеграція стане визначальним чинником і міжнародної діяльності України, і її внутрішньої політики на тривалу перспективу, забезпечить зміцнення безпеки та позитивне ставлення до України з боку інших держав світу. Чітке дотримання курсу на інтеграцію до Європейського союзу гарантує верховенство права, плюралістичної демократії, дотримання прав людини, розвиток в Україні громадського суспільства, побудову соціально орієнтованої ринкової економіки.

РОЗДІЛ 1. Перспективи та наслідки створення зон вільної торгівлі на території України.

Україна сьогодні є великою державою, яка володіє природними ресурсами і має важливе геополітичне значення, проте жодне національне господарство не може розвиватися окремо. Зростаючі інтернаціональні процеси окремих регіонів потребують пошуку сильного партнера для ефективного та своєчасного включення України в систему світового господарства. Питання про вибір головних стратегічних партнерів – Європейський союз або країни СНД, курс євроінтеграції або вступ до митного союзу з Росією, залишаються найважливішими. Важливим інструментом підвищення конкурентоспроможності і регіону, й усієї країни є спеціальні режими економічної діяльності, що передбачають надання податкових, митних та інших пільг суб’єктам господарювання, які здійснюють діяльність на даній території. До них відносять офшорні зони, вільні економічні зони, технопарки та інші утворення, які спрямовані на розвиток виробництва, торгівлі, інновацій, їх метою є підвищення соціально-економічного розвитку даного регіону та країни. Український досвід функціонування вільних економічних зон сприймається неоднозначно науковцями, з одного боку, вільні економічні зони сприяють залученню інвестицій, зростанню робочих місць та розвитку виробництва, з іншого – створюються умови для імпорту продукції без сплати мита, зміни конкурентного середовища на вітчизняному ринку. Саме тому необхідно розробити рекомендації, що дозволили б максимізувати позитивні результати функціонування зон вільної торгівлі та мінімізувати негативні[1,c.1].
Зона вільної торгівлі (FreeTradeArea) – міждержавна угода, згідно з якою митні тарифи між країнами-учасницями ліквідуються, проте кожна країна встановлює власні тарифи для третіх країн (країн – не учасниць).
Україна потребує підвищення конкурентоспроможності та цілісної і збалансованої зовнішньоекономічної політики. Мета створення вільних економічних зон на Україні дещо відрізняється від мети інших країн світу. Мотиви створення також різні. Спільним є залучення іноземних інвестицій та вирішення екологічних проблем регіонів. В інших випадках в Українській практиці насамперед розрізняють розбіжності у вирішенні соціальних питань, ринковому реформуванні економіки, економічному розвитку депресивних територій та розвитку виробничої інфраструктури регіону. Закордоном посилюють інноваційний розвиток економіки, експортної орієнтації виробництва та конкурентоспроможності економіки.
Важелями створення вільних економічних зон в Україні є запровадження пільгових податкових режимів та надання преференцій при митному оформленні вантажів. Тоді як світова практика використовує розвиток виробничої інфраструктури регіону, сприяння з боку регіональної влади та запровадження пільгових податкових режимів. Сьогодні перед Україною постало питання вступити до Митного союзу або підписати угоду про зону вільної торгівлі з ЄС. Існує думка, що підписати угоду можливо тільки з однією стороною. Тому Україні важливо визначити приорітети для становлення на міжнародному ринку. У випадку створення Митного союзу виникає необхідність в організації наддержавного інституту (спеціально створеної Комісії), що взяв на себе функції розробки законів ведення торгівлі як усередині союзу, так і з третіми країнами. Під митним союзом розуміють політично-економічне об’єднання, яке створюється з метою координації зовнішньоекономічної політики держав, регламентації обсягів, структури та умов здійснення експорту, імпорту та транзиту товарів чи інших предметів. Митний союз має єдиний митний кордон. На території союзу діють єдині митні закони і правила щодо ввезення всіх видів товарів до будь-якої з країн-учасниць. В ідеалі повинне існувати спільне митне право і єдиний набір митних правил для всіх країн-учасниць. Кожна країна-учасниця повинна мати право одержувати свою частку митних надходжень незалежно від того, в яку з країн імпортуються товари і де відбувається одержання податку [1, c. 2].

Можнапогодитись з автором, який зауважив, що від участі в митному союзі країна може отримати не лише економічні, але й політичні привілеї. Митний союз може проводити активну політику з іншими інтеграційними об’єднаннями, розробляти та впроваджувати спільні проекти, проводити спільні заходи щодо розвитку стосунків з іншими країнами тощо.
Експортна політика у масштабах країни нерозривно пов’язана з широким спектром регулюючих та управлінських заходів. Кожною державою проводиться політика підтримки вітчизняного товаровиробника, але на практиці результати суттєво відрізняються, тому що товари вітчизняного виробника витісняються імпортними товарами.
Bідсутність змін економічної політики української держави щодо вільних економічних зон може спричинити подальше ускладнення співпраці вітчизняних і зарубіжних підприємців і потягти за собою низку супутніх негативних наслідків. Уникнути цих негативів можна лише шляхом зміни філософії державної політики щодо ролі та місця українських зон вільної торгівлі у контексті євроінтеграційної політики держави. Для цього доцільно використати досвід інших постсоціалістичних країн, які вирішували аналогічні проблеми.
Ми вважаємо, що поглиблена зона вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом є потужним стимулом прискорення структурних перетворень, технічного переоснащення виробництва та підвищення конкурентоспроможності національної економіки, важливим інструментом розширення доступу українських товарів на європейські ринки.
Оскільки структурні зрушення в економіці внаслідок створення зони вільної торгівлі можуть носити як позитивний, так і негативний характер, для України дуже важливо оцінити всі переваги та загрози, які можуть мати місце внаслідок підписання угоди про зони вільної торгівлі, та здійснити низку невідкладних системних перетворень з метою мінімізації негативних наслідків.

Отже, для мінімізації негативних наслідків створення зони вільної торгівлі в Україні потрібно вирішити такі основні першочергові проблеми: структурна перебудова економіки, подолання корупції та активізація інноваційного розвитку.