2018-01-21
610
ВІД ГОТУВАННЯ ДО ЗЛОЧИНУ
У науці кримінального права червоною ниткою крізь усі дослідження проходили дві кримінально-правові проблеми:
ü де закінчується стадія готування, і де починається замах?
ü чи є готування до злочину і замах на злочин двома самостійними стадіями чи єдиною стадією здійснення попередньої злочинної діяльності?
Співвідношення готування і замаху А. Н. Трайнін визначав у таких формулах:
а) готування = умисел+дії, які не є елементом складу злочину;
б) замах = умисел+дії, що є елементом складу злочину-(мінус) наслідки.
Таким чином А.Н.Трайнін також прийшов до висновку, що готування є початком вчинення злочинного діяння, воно лише забезпечує його можливість в майбутньому. Характерною ж відмінною рисою замаху на злочин він визначив початок виконання складу злочину.
З такою позицією А.Н.Трайніна погодитись неможливо, бо стадії готування та замаху є необхідними етапами попередньої злочинної діяльності, на яких виконується склад злочину.
Замах на злочин відрізняється від дій, вчинених на стадії готування, тим, що він є діянням, безпосередньо спрямованим (об’єктивно і суб’єктивно) на вчинення закінченого злочину.
При замаху на вчинення злочину винна особа знаходиться ближче і реальніше до поставленої мети, ніж при готуванні до злочину. Якщо при готуванні особа лише створює ті чи інші умови для вчинення злочину в майбутньому, то при замаху вона вже безпосередньо вчиняє злочин, виконуючи суб’єктивну сторону злочину, хоча і не доводить його до кінця з причин, що не залежать від волі винного.
Характерною особливістю замаху, яке відрізняє його від готування є те,що при замаху об’єкт злочину ставиться під безпосередню загрозу спричинення йому шкоди.
Певні труднощі деколи виникають в тих випадках, коли злочинцем вчинені не всі, а лише частина дій, з допомогою яких він може виконати склад закінченого злочину, особливо якщо ці дії безпосередньо слідують за готуванням до злочину.
Як вже вказувалось, одні й ті ж дії можуть бути різними за своїм змістом та своєю спрямованістю, не в залежності від обставин, як вказував А.І.Транін, а в залежності від характеру об’єкту посягання та характеру злочинного посягання, тобто були чи приготуванням до злочину, чи замахом на нього. Так, можна навести ряд прикладів, коли одна й та ж дія залежно від характеру посягання може бути різною стадією вчинення злочину. Один із них: приготування отруєного плову задовго до вчинення самого отруєння людини, з наміром в подальшому винити посягання на її життя, суттєво відрізняється від таємного підкидання отрути в напій потерпілого безпосередньо, коли потерпілий вживає напій. Ці дії відмінні, як за своїми об’єктивними властивостями, так і за ціллю, яку собі ставив злочинець при їх реалізації.
=> для проведення коректного відмежування замаху на злочин і готування до нього, необхідно встановити:
· чи є вчинене особою діяння складовою частиною об’єктивної сторони того чи іншого злочину;
· ознаки, за якими можна провести їх розмежування:
– готування характеризується меншою суспільною небезпекою, ніж замах, оскільки безпосереднього посяганняна об'єкт не відбувається;
– готування до злочину і замах на злочин мають власні (самостійні) склади злочину, які відрізняються між собою;
– готування створює різноманітні умови для вчинення злочину, а замах є діянням, безпосередньо спрямованим на вчинення злочину;
– готування до злочину неможливе в стані сильного душевного хвилювання, тоді як замах можливий;
– готування можливе в злочинах із різноманітними складами (формальними, матеріальними), тоді як замах неможливий у злочинах з усіченим складом;
– при готуванні до злочину кримінально-караними є підготовчі дії до тяжких і особливо тяжких злочинів, при замаху на злочин – кримінально карані посягання на будь-який злочин [10, с.10].
Як підсумок, при розмежуванні готування до злочину та замаху на злочин необхідно враховувати як об’єктивні, так і суб’єктивні ознаки діяння в їх взаємному і нерозривному зв’язку. Тільки при такому підході до визначення стадій вчинення злочину можна уникнути помилок, як в доктрині кримінального права, так і в судово-слідчій практиці
ВІД ЗАКІНЧЕНОГО ЗЛОЧИНУ
Замах на злочин відрізняється від закінченого злочину неповним виконанням об’єктивної сторони злочину. За об’єктом, суб’єктом та суб’єктивною стороною замах повністю співпадає із закінченим злочином - Тишкевич
При замаху, на відміну від закінченого злочину, немає деяких ознак об’єктивної сторони злочину – злочинного наміру, вказаного у відповідній етапі Особливої частини Кримінального кодексу чи повного завершення всіх дій, які утворюють об’єктивну сторону злочину
У злочинах з формальним складом завжди відсутній наслідок – злочинний результат. Проте, як вказувалося раніше, замах не завжди є безрезультатним злочинним діянням, оскільки може потягнути за собою настанні тих чи інших шкідливих наслідків. Такими наслідками можуть бути, наприклад, тяжкі пошкодження – при замаху на крадіжку, фізичні чи моральні страждання потерпілої при невдалій спробі зґвалтування. Проте, настання подібних наслідків не перетворює вчинений замах в закінчений злочин, бо для визнання закінченим наведених злочинних дінь, закон вимагає обов’язкового настання не будь-яких наслідків, а лише тих, які є необхідними елементами об’єктивної сторони конкретних складів злочинів, що передбачені Особливою частиною КК України. При замаху відсутні саме ті наслідки, які включені законодавством в число елементів складу відповідного злочину.
При розмежуванні замаху та закінченого злочину, на практиці часто виникає питання, як кваліфікувати злочин, якщо злочинний наслідок, до досягнення якого прагнув злочинець, настав не зразу, а протягом певного часу. Наше законодавство не встановлює ніяких строків, по спливу яких настання злочинного наслідку не може розглядатися як елемент закінченого злочину. З точки зору закону кримінальне діяння вважається закінченим, якщо наступив спричинений навмисними діями винного злочинний результат, незалежно від того скільки пройшло часу після вчинення суспільно-небезпечного діяння. Цьому підтвердження і судова практика.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 “Про судову практику у справах про злочини проти життя і здоров’я людини” (п.22) зазначається те, що якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину, як умисного вбивства значення не має [31].
Сам по собі факт настання чи ненастання злочинного наслідку, також час його настання, можуть бути єдиним критерієм розмежування замаху на злочин чи закінчений злочин лише у злочинах з матеріальним складом. Разом з тим, необхідно зазначити, що для наявності закінченого складу багатьох злочинів настання наслідків або взагалі не вимагається, або є недостатньо лише можливості спричинення шкідливих наслідків.
Також не може бути визнано відмежувальною ознакою замаху і закінченого злочину повне виконання плану злочину суб’єктом. Так злочин може бути закінченим і до повного виконання цього плану, якщо об’єктивна сторона злочину отримала розвиток, достатній для наявності складу закінченого злочину. Особливо це видно на прикладі “усічених” складів злочину, для яких саме і характерно, що при їх вчиненні суб’єкти зовсім не думають обмежитися тільки тою діяльністю, яка відповідно до закону визнається достатньою для кваліфікації вчиненого, як закінченого злочину.
Отже, розмежовуючи замах і закінчений злочин, необхідно враховувати:
· конструкцію складу злочину, яка впливає на момент його закінчення;
· зміст умислу винної особи.
