2018-01-21
223
Існує ряд злочинів, при вчиненні яких попередня злочинна діяльність, зокрема замах, неможливі в силу особливих властивостей суб’єктивної сторони злочинного діяння. До їх числа І.С. Тишкевич відносить необережні злочини. Позиція науковця закріплена у нашому законодавсті: описуючи відповідальність за незакінченну злочинну діяльність, КК України вказує на неохідність враховувати у всіх випадках ступінь реалізації злочинного наміру, тобто має на увазі умисні злочини.
В узагальненому вигляді позиція В.О. Навроцького зводиться до того, що:
Ø замах неможливий у злочинах, що вчиняються з необережності та з непрямим умислом (хоча вчений на цьому чітко не наголошує, він сприймає підхід, як апріорі);
Ø замах неможливий у випадках заподіяння шкоди при перевищенні меж необхідної оборони (ст.ст.118 та 124 КК України);
Ø замах неможливий щодо злочинів, які вчиняються у стані сильного душевного хвилювання (ст.ст.116 та 123 КК України);
Ø замах неможливий на ті злочини з формальним складом, об’єктивна сторона яких включає лише одну обов’язкову дію або бездіяльність;
Ø замах неможливий у випадках щодо злочину з двома формами вини.
