Додаткові композиційні складові тексту

Також до рамкових об’ємно-прагматичних елементів тексту (складників композиції) відноситься і така сильна позиція тексту як заголовок або комплекс заголовків.

Заголовок - важлива стимулююча частина початкової архітектоніки тексту, який, як говорять психологи і виявляє хід та протікання діяльності спрямованої на прочитання. Найбільш повне визначення заголовку в лінгвістичній літературі дає В. С. Мужев: «Заголовок – цілісна одиниця мови, яка передуючи тексту являється його назвою, вказує на зміст тексту і відокремлює даний відрізок мови від інших» [5,с.46]

Нейтральний заголовок виявляє тісний зв'язок з першим абзацом тексту. В науковій літературі, о офіційно-ділових паперах можливий повний або частковий повтор заголовку в зачинах. В газетно-публіцистичному та літературно-художньому стилях повтор слів заголовку в тексті буває не стільки тематичним, скільки концептуальним: використані в заголовку слова пов’язуються з новим змістом. Причому, якщо в заголовку використовуються експресивні мовні засоби, то ця експресія повинна опиратися на зміст. Заголовок має статус інформаційного центра: він не тільки вказує на зв'язок зі змістом тексту і являється його характеристикою, але й сам насичений змістом. Ключова ознака заголовку – здатність обмежувати текст та надавати йому завершеності. «Він не тільки являється сигналом, що спрямовує увагу читача на подальший виклад думок, але й ставить рамки цим думкам» [8, с. 139]

Функції заголовків:

1. Номінативна.

2. Інформативна.

3. Рекламна.

4. Впливово-переконуюча.

5. Делімітативна (технічна).

Існує поняття комплексу заголовків. Е. А. Лазарева дає їм наступне визначення: «Комплекс заголовків – це підсистема всередині текстової системи, яка складається з елементів, що знаходяться поза текстом. Це такі елементи, що хоч і пов’язані з основним текстом змістовою стороною, все ж зберігають певну самостійність». М. Н. Веселова відносить до комплексу заголовків наступні елементи: автор, назва, підзаголовок, присвята, епіграф, рубрики.

Ім’я автора допомагає індивідуалізувати текст. Присвята дає змогу дізнатися наявність фактів біографії, факт адресації. Підзаголовки – заголовки, що стоять під основним заголовком. Вони виконують функцію уточнення інформації поданої в основному заголовку. Внутрішні заголовки – це заголовки, що знаходяться в середині тексту і доповнюють основні заголовки. Рубрики – назви відповідних розділів, заголовки, що стоять над заголовками публікацій. Основна функція – розчленувати матеріал на тематичні групи.

До додаткових системи заголовків також належать вставки – редакційне доповнення до матеріалу (коментарі).

Неоднозначно розуміється роль в композиції такої текстової одиниці як епіграф. Епіграф виконує перед текстову функцію. Він носить універсальний, загальнотекстовий характер. В ізольованому стані він виступає як загальноприйняте висловлювання, універсальна істина, афоризм. Сам текст не має впливу на епіграф, зв'язок епіграфа з текстом має односторонній характер.