Тема Історичної та національної «Собор»

В інтимнійліриціУкраїнкиспочаткупереважализвичайнімотивиприроди, кохання. Убільшостівипадків вони пройнятісумними настроями. Скорботапоетеси, посилена тяжкою хворобою, навідмінувідскорботипоетів-сучасників, навіяна не літературнимизразками, - вона щира, безпосередня. У ліриціУкраїнкивідображенаважкавнутрішняборотьбаособистого і суспільного. Громадськімотиви почали з'являтися в ліриціУкраїнкидуже рано («в'язень», «Коли втомлюся я...» і т. д.). Це перш за все мотивинезадоволеностінестерпноюцарськоїдійсністю, гніву і ненависті до царизму, протесту протинаціонального і соціальногогніту, прагнення до повноїсвободи. Українкапоступово, але послідовнодолалаособистістраждання, все більшпереконуючись в тому, що роль поета - в служіннінародові, іноді, подібнобагатьом романтикам, вона ідеалізувалацю роль («Співець», «ContraspemSpero», «Мій шлях», «Досвітніогні»). Невдоволеннядійсністюспочаткупереломлювалосякрізь призму протесту протинаціональногогнобленняукраїнського народу. Але разом з тим вона усвідомлювала і соціальнийгніт («Коли втомлюся я...», «Slavus-Sclavus»). Вона висловлюваланевдоволенняпримиренської, угодніческойполітикоюукраїнськихлібералів («Слово, Чомути не твердая криця?», «Товарішці на спомин»). У роки, щопередуютьреволюції 1905, ми спостерігаємо в поезіїУкраїнки та яскравіреволюційнімотиви («Поворот», «Полярнаніч», «Ох, Як то важливо...», «Дім», «написв руїні»). Будучи найбільшимпоетомпісляШевченка в дореволюційнійукраїнськійлітературі, Українка широко використовувала в своїйліриціформальнідосягненняросійської і світовоїпоезії і особливо багатстваукраїнськогофольклору.ОсновніідейнімотивилірикиУкраїнкиотрималиподальшийрозвиток у рядіїїепічних поем («Самсон», «Роберт Брюс, король шотландський», «Одне слово»). У поемі «Віла-посестра» Українкавикористовуваласербський фольклор, а в поемі «Ізольдабілорука» - середньовічний роман «Тристан і Ізольда».Вкінці 1890-х і початку 1900-х ггодовУкраїнкавіддаласяпереважнодраматичним жанрам. Перша їїп'єса «Блакитнатроянда» (1896) хоча і ставилася на сцені, але особливого успіху не мала. НадаліУкраїнкавиступалапереважно в жанрідраматичноїпоеми і драми, не розрахованої на постановку в театрі. У драматичнихтворах талант поетесидосягаєкульмінаційної точки у своємурозвитку. Характерною особливістю драм Українки є широкевикористанняобразівсвітовоїлітератури і фабульного матеріалу з областіісторії і міфологіїрізнихепох і народівсвіту. Поетеса давала оригінальнетрактування сюжету, наповнювалайогоновимідейнимзмістом, талановитообробляючикласичніфабульніситуації. У драматичних поемах «Вавілонській полон» (1903) і «На руїнах» (1904) розроблена тема боротьбипротинаціональногогноблення і конфліктуміжособистістю та суспільством. Фантастична драма «Осінняказка» стала першимвідгукомУкраїнки на революційніподії 1905 року. Цеалегоричнийтвірпройнятийреволюційно-демократичною ідеєюборотьбипроти царизму. Воносвідчить, щоУкраїнкаусвідомлювала в періодреволюції 1905 керівну роль пролетаріату в революції і різкозасуджувалазрадницькуполітикуліберально-буржуазноїінтелігенції. Драма до революції не могла бути опублікована через цензурніумови. У тому ж роцінаписана драматична поема «У катакомбах», щозображаєконфлікт раба-неофіта з християнською общиною в першістоліттяхристиянства. Образ протестанта-раба, щопориває з громадою і йде в табірповсталихрабів, даний з винятковоюхудожньою силою.