Поняття. предмет, методи та значення ЕП України як комплексної галузі права

Як галузі права: Це комплексна галузь права, яка об'єднує сукупність еколого-правових норм, що регулюють суспільні відносини щодо раціонального використання та охорони природних ресурсів, охорони особливо цінних та унікальних природних комплексів і забезпечення екологічноі безпеки; Як галузі законодавства: Це сукупність нормативно правових актів, що регулюють суспільні відносини щодо раціонального використання та охорони природних ресурсів, охорони особливо цінних та унікальних природних комплексів і забезпечення екологічної безпеки; Як науки: Це система знань про ЕП та екологічне законодавство, екологічні правовідносини, історію та динаміку розвитку екологічного законодавства, практику його застосування, правові форми міжнародної співпраці у царині екології, міжнародне ЕП, ЕП зарубіжних країн, шляхи удосконалення вітчизняного ЕП; 

Як навчальної дисципліни: Це сукупність знань, вмінь та навичок, які повинні здобути студенти у ході вивчення ЕП. Навчальна дисципліна охоплює не всю науку, а лише її частину, винесену на вивчення студентами. Предметом ЕП є суспільні екологічні відносини що врегульовані нормами ЕП (відносини між людьми з приводу природи). Види: а) природоресурсні - щодо охорони та раціонального використання окремих видів природних ресурсів; б) природоохоронні - щодо охорони особливо цінних та унікальних природних комплексів; в) із забезпечення екологічної безпеки - щодо убезпечення від окремих екологічних загроз (ядерної, хімічної, біологічної, надзвичайних екологічних ситуацій тощо). Методом ЕП є сукупність способів, прийомів та засобів регулювання екологічних правовідносин. Метод ЕП характеризується як комплексний. Він поєднує в собі; а) метод публічного права (імперативний) - метод наказів, заборон, владних приписів (заборона завдання шкоди довкіллю згідно зі ст.66 КУ), б) метод приватного права (диспозитивний) - метод рівності сторін, дозволів, рекомендацій. Однак імперативна складова в еколого-правовому методі переважає. позаяк екологічний інтерес відноситься здебільшого до публічного інтересу, а не приватного інтересу. Засади ЕП. Правові засади це основні положення права, які можуть бути як закріпленими у нормативних актах, так і неписаними джерелами права (загальні засади права). Вони є ідеями, що визначають загальні напрямки правового регулювання екологічних правовідносин. Відносяться до норм твердого права, є підґрунтями правової системи. Засади мають пріоритет (переважну правову силу) перед усіма іншими нормами ЕП. Вони визначають спосіб (напрям) тлумачення правових норм. Загальні засади права: справедливості, добросовісності, розумності, спрямованості на добро тощо є застосовними і до ЕП. Писані засади ЕП (принципи) містяться у ст. З ЗУ - Про охорону навколишнього природного середовища: —пріоритетність вимог екологічної безпеки; — обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів; — гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров’я людей; — запобіжний характер заходів щодо охорони довкілля; —екологізація матеріального виробництва; …

2) Система ЕП - це його внутрішня будова; упорядкована сукупність його інститутів, розташованих у певній послідовності відповідно до його внутрішніх закономірностей. Ця система складається з 3-х частин: I. Загальна частина - містить правові інститути, що регулюють всі основні види екологічних правовідносин:інститут використання природних ресурсів;інститут екологічного менеджменту тощо. II. Особлива частина складається із трьох підгалузей:а) природоресурсне право - регулює раціональне використання і охорону окремих видів природних ресурсів (земель, надр, вод, повітря, рослинного і тваринного світу, кліматичного та радіочастотного ресурсу, альтернативних джерел енергії);б) право природних комплексів - регулює охорону окремих видів природних комплексів (природно-заповідного фонду, лісів, курортів, рекреаційних зон. водно-болотних угідь міжнародного значення, при родного урбанізованого середовища тощо).в) право екологічної безпеки - регулює убезпечення від окремих екологічних загроз (складається з інститутів ядерного права, права відходів, поводження з небезпечними речовинами, пестицидами та агрохімікатами. забезпечення біологічної безпеки, запобігання та реагування на надзвичайні екологічні ситуації тощо).III. Спеціальна частина: охоплює міжнародне ЕП і ЕП Європейської Спїльноти. Система ЕП як навчальної дисципліни - це цілісна, послідовна та взаємообґрунтована сукупність теоретичних положень, ідей, поглядів на ЕП, його місце у правовій системі, структуру та зміст Ця система складається з 3-х частин: 1. Загальна частина розглядає науково-методичні основи ЕП, предмет, метод, засади, функції, суб'єкти, об’єкти, норми, правовідносини, систему, історію та джерела, права та обов'язки громадян, правове регулювання використання природних ресурсів, управління у царині екології тощо.2. Особлива частина - вивчає природоресурсне право, право природних комплексів і право екологічної безпеки.3.Спеціальна частина - розглядає питання міжнародної правової охорони довкілля, ЕП Європейської Спільноти та ЕП зарубіжних країн.

3) Основні принципи, завдання та функції ЕП. Принципи ЕП — це головні, основополож­ні правила, які визначають загальну спрямованість і найсут­тєвіші риси правового регулювання екологічних суспільних відносин. До основних принципів ЕП відносять: 1)принцип переваги державної власності на землю, воду, лі­си, надра землі та інші об'єкти природи; 2)принцип державного управління природокористуванням і охороною природи; 3) принцип поєднання раціонального використання, відтво­рення і охорони природних ресурсів; 4) принцип комплексного підходу до природокористування і природо-охорони; 5) принцип поєднання заходів щодо стимулювання і відпові­дальності у справі використання та охорони природних ресурсів; 6)принцип законності в екологічних відносинахПеред екологічним правом стоять складні завдання, які випливають з необхідності якнайшвидше вивести Україну з екологічної кризи, що призвела до різкого погіршення стану здоров'я людей, зменшення народжуваності та збільшення смертності. Подолання екологічної кризи може бути досягнуто за допомогою різних правових засобів: удосконалення право­вого регулювання екологічних суспільних відносин; бездоган­ного втілення в життя вимог екологічного законодавства; сти­мулювання раціонального використання і відтворення природ­них ресурсів; беззастережного притягнення до відповідаль­ності юридичних і фізичних осіб, які порушують вимоги екологічного законодавства.До термінових завдань ЕП відноситься гарантування екологічної безпеки в Україні. Подолання екологічної кризи має для громадян, суспільства, держави в цілому величезне значення. Необхідно гарантува­ти екологічну безпеку в Україні з метою попередження будь-яких екологічних потрясінь. Однією з найбільш дійових гарантій є ЕП. За його допомогою забезпечується додержання екологічних вимог в усіх галузях народного господарства, а також при розміщенні і розвитку населених пунктів. Еколого-правові норми покликані захистити природу від господарської без­межності та інших руйнівних факторів.

Важливим завданням ЕП є охорона екологічних прав та інтересів громадян України. Завданням екологічного законодавства е посилення охорони екологічних прав громадян, створення га­рантій для їх реалізації. Для цього достатньо можливостей, від широкого і загальнодоступного пропагування екологічних прав до підвищення юридичної відповідальності за їх пору­шення.

Одним з невідкладних завдань ЕП в Ук­раїні є забезпечення екологічної загальної освіти. У сучасних умовах науково-технічного прогресу екологічні знання необхідні кожній людині. Тому екологічні освіта і виховання стають одним з найактуальніших завдань ЕП.

Функції ЕП: • загальні - регулятивна, виховна, превентивна, охоронна;

• спеціальні - екологічна, природоохоронна, антропозахисна