Кримінальна відповідальність за екологічні правопорушення

Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. (розділ VIII) передбачає наступні екологічні злочини:

- порушення правил екологічної безпеки (стаття 236) - порушення порядку проведення екологічної експертизи, правил екологічної безпеки під час проек­тування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів, якщо це спричинило загибель людей, екологі­чне забруднення значних територій або інші тяжкі на­слідки;

- невжиття заходів щодо ліквідації наслідків еколо­гічного забруднення (ст237). - ухилення від прове­дення або неналежне проведення на території, що за­знала забруднення небезпечними речовинами або ви­промінюванням, дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення особою, на яку покладено такий обов'язок, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки;

- приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення (стат­тя 238) - приховування або умисне перекручення слу­жбовою особою відомостей про екологічний, у тому чи­слі радіаційний, стан, який пов'язаний із забруднен­ням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини й такий, що негативно впливає на здоров'я людей, рослинний і тваринний світ, а також про стан захворюваності на­селення в районах з підвищеною екологічною небезпе­кою; забруднення або псування земель (стаття 239); порушення правил охорони надр (стаття 240); забруднення атмосферного повітря (стат­тя 241); порушення правил охорони вод (стаття 242); забруднення моря (стаття 243); порушення законодавства про континенталь­ний шельф України (стаття 244); знищення або пошкодження лісових масивів (стаття 245); незаконна порубка лісу (стаття 246); порушення законодавства про захист рослин (стаття 247); незаконне полювання (стаття 248); незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (стаття 249);

проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів (стаття 250); порушення ветеринарних правил (стаття 251); умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду (стаття 252); проектування чи експлуатація споруд без сис­тем захисту довкілля (стаття 253); безгосподарське використання земель (стат­тя 254).

До екологічних злочинів слід віднести й злочини, передбачені іншими розділами Кримінального кодексу України. Це, зокрема, заготівля, переробка або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції (стаття 327),

жорстоке поводження з тваринами (стаття 299),

порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення радіоактивних ма­теріалів (267),

незаконне придбання, зберігання, вико­ристання, передача або руйнування радіоактивних матеріалів (стаття 265).

Родовим об'єктом екологічних злочинів є охоронювані кримінальним законом природоохоронні відноси­ни, які охоплюють екологічну безпеку, інформування про стан довкілля, санітарно-гігієнічний захист насе­лення, поліпшення довкілля, раціональне використан­ня й відтворення природних ресурсів, збереження природного стану об'єктів природи. Предметом еколо­гічних злочинів є різноманітні об'єкти як природного походження, так і створені чи змінені людиною, але які зберігають екологічні зв'язки з біосферою, життя та здоров'я людини.

Об'єктивна сторона екологічних злочинів включає суспільно небезпечні діяння (дії чи бездіяльність), які полягають у знищенні (пошкодженні) або захопленні (привласненні) об'єктів природи чи іншого порушення порядку користування ними. У багатьох складах екологічних злочинів обов'язковою ознакою є певний спо­сіб посягання, знаряддя і засоби вчинення злочину: наприклад, знищення або пошкодження лісових маси­вів, зелених насаджень вогнем чи іншим загально не­безпечним способом; забруднення атмосферного повітря речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового чи іншого виробництва внаслідок пору­шення спеціальних правил; приховування або умисне перекручення відомостей про екологічний стан.

Суб'єктом екологічних злочинів можуть бути як службові особи, так і інші особи, що досягай 16-річного віку. У ряді злочинів проти довкілля суб'єкт має бути наділений спеціальними ознаками. Так, за частиною 2 статті 244 Кримінального кодексу України відповіда­льність за порушення законодавства про континента­льний шельф України несуть лише іноземці, за части­ною 1 статті 238 - службові особи, а за частиною З статті 243 - спеціально відповідальні особи.

Суб'єктивна сторона екологічних злочинів характе­ризується лише виною. Мотив і мета не є обов'яз­ковими ознаками складів цих злочинів. Деякі екологі­чні злочини можуть бути вчинені тільки умисно (умис­не перекручення службовою собою відомостей про екологічний, у тому числі радіаційний стан (части­на 1 статті 238); умисне знищення або пошкодження територій, узятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду (частина 1 статті 252)).

У багатьох випадках об'єктивна сторона екологіч­ного злочину вимагає наявності значної шкоди чи тя­жких наслідків (створили небезпеку для життя, здоров'я людей, тяжких технологічних аварій або екологічних катастроф, а також спричинило загибель людей, їх ма­сове захворювання, екологічне забруднення значних територій, масову загибель об'єктів тваринного та ро­слинного світу, тривале зниження або втрату родючос­ті земель, виведення їх з сільськогосподарського обо­роту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту тощо.