Вплив забруднення атмосфери на людину рослинний і тваринний світ

Всі забруднюючі атмосферного повітря речовини в більшому або меншому ступені роблять негативний вплив на здоров'я людини. Ці речовини потрапляють в організм людини переважно через систему дихання. Органи дихання страждають від забруднення безпосередньо, оскільки близько 50% частинок домішки радіусом 0,01-0.1 мкм, проникаючих в легені, осідають в них.

Проникаючі в організм частинки викликають токсичний ефект, оскільки сморід: а токсичні (отруйні) по своїй хімічній або фізичній природі; б) служать перешкодою для одного або декількох механізмів, за допомогою яких нормально очищається респіраторний (дихальний) тракт; в) служать носієм поглиненого організмом отруйної речовини.

В деяких випадках дія забруднюючих речовин в комбінації з іншими приводять до більш серйозних розладів здоров'я, ніж дія шкірного з їх окремо. Велику роль грає тривалість дії.

 

13. Літосфера — це зовнішня тверда оболонка Землі, що охоплює всю земну кору й частину верхньої мантії; вона складається з осадових, вивержених і метаморфічних порід. Літосфера, як елемент глобальної екосистеми, виконує важливі функції:

– на її поверхні живе більшість рослинних і тваринних організмів, у тому числі й людина;

– верхня тонка оболонка літосфери на материках - це ґрунти, що забезпечують умови життя для рослин і є основним джерелом отримання продуктів харчування для людей;

– літосфера — це й «комора» корисних копалин — енергетичної сировини, руд металів, мінеральних добрив, будівельних матеріалів тощо.

У літосфері періодично відбувалися й відбуваються грізні процеси — виверження вулканів, землетруси, зсуви, селі, обвали, ерозія земної поверхні, які призводять до небезпечних екологічних ситуацій на певних ділянках планети. Іноді ці процеси спричинюють глобальні екологічні катастрофи.

Нижня межа літосфери нечітка й визначається за різким зменшенням в'язкості порід, збільшенням їхньої щільності та іншими геофізичними характеристиками. Товщина літосфери на континентах і під океанами різна й становить відповідно 25—200 та 5—100 км. Найглибші шахти, пройдені людиною, сягають З— 4 км, а найглибша в світі свердловина (пройдена на Кольському півострові) — трохи більше за 12 км. Про склад і будову глибших зон літосфери нам відомо лише на основі непрямих методів (сейсмо- та електророзвідка, гравіметрія тощо).

Екологічне значення літосфери величезне.

По-перше, на її поверхні живе більшість рослинних і тваринних організмів, у тому числі й людина. По-друге, верхня тонка оболонка літосфери на материках — це ґрунти, що забезпечують умови життя для рослин і є основною умовою для отримання продуктів харчування людей.

По-третє, літосфера є джерелом отримання корисних копалин — енергетичної сировини, руд металів, мінеральних добрив, будівельних матеріалів тощо. У межах літосфери періодично відбувались і відбуваються грізні екологічні процеси (виверження вулканів, землетруси, зсуви, селі, обвали, ерозія земної поверхні), які мають величезне значення для формування екологічних ситуацій в певних ділянках планети, а іноді призводять до глобальних екологічних катастроф.

Природні ресурси - компоненти природи, які використовуються (актуальні) або можуть бути використані (потенційні) як засоби виробництва і предмети споживання. До природних ресурсів належать: сприятливі кліматичні умови (енергія Сонця, вітру, води), грунти, рослини, тварини, мінеральна сировина, води. Природні ресурси поділяються на мінеральні, енергетичні, водні, земельні, біологічні (рослинні, тваринні), кліматичні, рекреаційні.

До екологічної кризи призводить забруднення водних та земельних ресурсів. Тривале безконтрольне використання природних ресурсів багатьох цінних лікарських рослин, інтенсифікація господарського використання територій з наявністю лікарських рослин, несприятлива екологічна ситуація в зоні з високим ресурсним потенціалом після аварії на Чорнобильській АЕС спричинили кризовий стан ресурсів більшості дикорослих лікарських рослин.

 

14. Науково-технічна революція і пов'язаний з нею різкий підйом промислового виробництва можуть призводити до забруднення навколишнього середовища - повітря, води, грунту, продуктів харчування. Тисячі хімічних сполук (і число їх постійно росте) використовуються і випускаються промисловістю. Багато з них не розкладаються на простіші нешкідливі продукти, а накопичуються в атмосфері, воді або грунті і перетворюються в ще більш токсичні продукти. Велике число з'єднань, особливо продукти неповного згоряння, потрапляють в біосферу, включаються в процеси, що відбуваються в ній, подібно бумерангу, повертаються до людини, проникаючи через дихальні шляхи, органи травлення або шкіру. І хоча кожна речовина надходить в порівняно невеликих кількостях, однак токсичність іноді дуже велика, а деякі речовини викликають канцерогенні, мутагенні, гонадотропні, алергенні та інші наслідки, які проявляються часом через кілька років і навіть в наступних поколіннях.

Найчастіше при видобутку корисних копалин, при виробництві тієї чи іншої хімічної сполуки звертають увагу лише на цільовий продукт і забувають про відходи. В 1968 р. на кожного жителя нашої планети добували в рік 20 т різних мінералів і порід, то через 10 років їх кількість досягла вже 27 т. Але лише 2% видобутих копалин перетворилися на корисну продукцію. Решта 98% повернулися в біосферу, причому в значній мірі в такому вигляді, що її природні сили не можуть включити їх в свій кругообіг.

Ще однією негативною стороною впливу на біосферу є спалювання палива, що приводить не тільки до забруднення повітря, воли, грунту, але і до таких змін атмосфери, які в подальшому можуть призвести і до змін клімату і до багатьох інших наслідків. В даний час щорічно спалюється близько 2.5 млрд. т нафти і більше 20 млрд. т кам'яного вугілля. Це призводить до витрати не менше IS млрд. т вільного кисню, замість якого в атмосферу надходить близько 25 млрд. т вуглекислого газу. В результаті подібної діяльності людини за останні 50 років було використано кисню стільки ж, скільки за всю попередню історію людства.

Забруднюючі атмосферу речовини в більшості випадків не припиняють свого негативного впливу після звільнення атмосфери від них. Стабільні з'єднання, що випали на грунт, проникають у грунтові води, входять до складу рослинних, а потім молочних і м'ясних продуктів. Здатність біосфери до самоочищення поки що за своїми можливостями перевершує антропогенні забруднення навколишнього середовища.

 

15. ГРАНИЧНО ДОПУСТИМА КОНЦЕНТРАЦІЯ (ГДК) – макс. кількість шкідливої речовини (забруднювача) в одиниці об'єму або маси водного, повітряного або грунт, середовища, яка практично не впливає на здоров'я людини. Встановлюється в законодавчому порядку або рекомендується як норматив. Останнім часом, нормуючи ГДК, виходять не лише з впливу конц. забруднювачів на здоров'я людини, а й з їхнього впливу на диких тварин, рослини, гриби, мікроорганізми, прир. угруповання в цілому, а також на клімат, прозорість атмосфери та санітарно-побутові умови життя.

ГРАНИЧНО ДОПУСТИМИЙ ВИКИД (ГДВ) – обсяг (кількість) забруднювачів, що надходять в атмосферу, водойми, грунт за одиницю часу з виробничо-госп. об'єктів, перевищення якого негативно впливає на довкілля й загрожує здоров'ю людини. Екологічно доцільно встановлювати ГДВ для кожного підприємства або джерела забруднення.

Санітарно-захисна зона — територія, розташована між пром. підприємствами і найближчими житловими і громадськими та ін. непромисловими будівлями. Створюється для захисту населення від впливу несприятливих виробничих чинників (пил, гази, шум, вібрації і інш.), величина яких на межі С.-з.з. не повинна перевищувати гігієнічних нормативів, встановлених для населених місць. Ширина С.-з.з. залежить від характеру і потужності виробництва, досконалості технол. процесів, рівня несприятливих чинників, рози вітрів, застосування газо- і пилоочисних пристроїв, наявності протишумових, противібраційних і інших захисних заходів. Згідно з санітарними нормами пром. підприємства теплові і атомні електростанції, санітарно-техн. споруди і інш. об'єкти розділені на 5 класів: для об'єктів 1 класу ширина С.-з.з. повинна бути не менше 1000 м, II — 500 м, III — 300 м, IV — 100 м, V — 50 м. С.-з.з. шириною 1000 м встановлені для підприємств по видобутку руд свинцю, миш'яку, марганцю, ртуті, природного газу; С.-з.з. в 500 м — для підприємств по видобутку кам., бурого і інш. вугілля, фосфоритів, апатитів, колчеданів, залізних і поліметалічних руд; С.-з.з. в 300 м — для підприємств по видобутку доломіту, магнетитів і інш., а також для гідрошахт, збагачувальних і брикетних ф-к. С.-з.з. в 100 м рекомендується для підприємств по видобутку кам'яної солі, торфу фрезерним способом і інш. Територія С.-з.з. повинна бути озеленена, що сприяє зменшенню атм. забруднень і зниженню рівня шуму.

Наприклад, кризові екологічні ситуації склалися в 30-кілометровій зоні навколо Чорнобильської АЕС, в Аральському та Азовському морях.

Незадовільна якість земель, води й повітря фіксується навколо автомобільних доріг у великих містах. Така складна ситуація погіршує умови життя населення, ускладнює використання природних ресурсів.

Перехідні екологічні ситуації характерні для районів з меншим ступенемзабруднення довкілля (50–60%), але з виснаженими, вичерпаними природними ресурсами (Придніпров’я, Кіровоградщина, Харківщина). Ці райони маютьстан, близький до загрозливого.

Прості екологічні ситуації мають райони з напіввиснаженими природними ресурсами й частково (20-40%) забрудненим природним середовищем (Полісся, Карпати).

 

16. Атмосферне повітря - це механічна суміш більше 50 газів. За вмістом можна виділити такі три основні групи складових атмосферного повітря:

1. Гази, які входять до складу повітря практично в сталих кількостях - основні гази - азот, кисень, аргон. Їх кількість є сталою.

2. Гази, які завжди присутні в атмосферному повітрі, але кількість їх змінна - водяна пара, озон, вуглекислий газ, метан, аміак, аерозолі.

3. Гази та інші речовини, які можуть бути присутні в атмосферному повітрі (викиди промислових підприємств, вулканічні викиди, окиси сірки та азоту).

Вміст основних газів у сухій атмосфері:

- азот - 78,08%

- кисень - 20,95%

- аргон - 0,93%

- вуглекислий газ - 0,033%

- неон - 0,0018%

- озон - 0,000001 - 0,0000001%

Азот — найпоширеніший газ в атмосфері. Крім того, він є обов'язковою складовою частиною різноманітних органічних сполук. У кругообігу азоту велику роль відіграють специфічні так звані азотфіксуючі групи мікроорганізмів. Азот — один з найважливіших елементів живлення рослин, який в значній мірі зумовлює їх продуктивність.

Кисень є одним з найпоширеніших і найважливіших елементів на Землі. Він необхідний при диханні людей, тварин, численних мікроорганізмів, входить до складу білків, жирів і вуглеводів, бере активну участь у біологічному кругообігу речовини. Кисень входить до складу багатьох гірських порід і мінералів.

Аргон - третій за змістом після азоту і кисню компонент повітря, його запаси в атмосфері оцінюються в 4* 10¹⁴ т. Аргон - найпоширеніший інертний газ в земній атмосфері, в 1 м повітря міститься 9,34 л аргону.

Озон - цей газ, на відміну від інших складових повітря, має специфічний приємний запах, який ми відчуваємо, наприклад, при диханні після сильної літньої зливи з численними розрядами блискавок. Озон утворюється з атмосферного кисню в основному на висотах від 15 до 50 км (з максимумом накопичення його на висотах близько 23—27 км) під дією ультрафіолетових променів Сонця. Озон відіграє дуже важливу роль — поглинає більшу частину ультрафіолетових променів і захищає все живе на Землі від надмірного опромінювання.

 

 

17. Передбіологічна (хімічна) еволюція. Протягом цієї фази (4,6—3,8 млрд. років тому) на Землі відбувалися процеси синтезу й накопичення простих органічних сполук, необхідних для існування життя: амінокислот і простих пептидів, азотистих основ, простих вуглеводів. Ці сполуки, «цеглинки життя», виникли внаслідок процесів абіотичного синтезу. Майже всі первинні прокаріотичні організми були анаеробами. Кисень, життєво необхідний переважній більшості видів, що існують нині, для давніх організмів був однією з найсильніших отрут. Надзвичайно активний окиснювач, вільний кисень, руйнував, дезактивував, «спалював» більшість ферментів давніх бактерій-анаеробів, тому вони діставали енергію лише за рахунок безкисневих і низькоефективних процесів бродіння й розщеплення простих цукрів — шляхом гліколізу. Однак саме кисень виділяли в процесі фотосинтезу первинні продуценти-фотоавтотрофи — синьозелені водорості. Оскільки через високу вулканічну активність планети давні моря були дуже теплими, то лише незначна кількість цього кисню розчинялась у воді Світового океану. Основна маса кисню нагромаджувалася в атмосфері, де зрештою окиснювала метан і аміак у вуглекислий газ, вільний азот та його оксиди. З дощами вуглекислий азот і азотні сполуки потрапляли в океан і там споживалися продуцентами. Поступово кисень замістив у атмосфері метан і аміак. Частина кисню під впливом сонячного світла й електричних розрядів у атмосфері перетворювалася на озон. Молекули озону, концентруючись у верхніх шарах атмосфери, прикрили поверхню планети від згубної дії ультрафіолетового випромінювання, що йшло від Сонця. У цей час у Світовому океані серед бактерій виникли види, здатні спочатку тільки захищатися від розчиненого у воді кисню, а в подальшому «навчилися» використовувати його для окиснення глюкози й одержання додаткової енергії. На зміну низько-ефективним процесам бродіння й гліколізу прийшов енергетично набагато вигідніший процес кисневого розщеплення простих цукрів. Організми, що діставали енергію цим шляхом, не лише не отруювалися киснем, а навпаки, мали від нього користь. Такі організми названо аеробними. Оскільки шар озону захищав тепер клітини від ультрафіолетового випромінювання, аероби почали колонізацію багатих на кисень поверхневих шарів Світового океану та його мілководь — шельфу. Жива речовина заселила всю гідросферу.Джерела забруднення повітря токсичними речовинами на атомних електростанціях (АЕС) - радіоактивний йод, радіоактивні інертні гази та аерозолі. Великий джерело енергетичного забруднення атмосфери - опалювальна система жител (котельні установки) дає мало оксидів азоту, але багато продуктів неповного згоряння. Через невеликої висоти димових труб токсичні речовини у високих концентраціях розсіюються поблизу котельних установок. Чорна і кольорова металургія. Хімічне виробництво. На різноманітних хімічних виробництвах атмосферне повітря забруднюють оксиди сірки, з'єднання фтору, аміак, нітрозні гази (суміш оксидів азоту), хлористі сполуки, сірководень, неорганічна пил і т. п.). Викиди автотранспорту.

18. Найбруднішим містом України 2008 року став Кривий Ріг. За ним слідують Маріуполь (Донецька область) і Бурштин Івано-Франківської області. Лішь в Києві, Черкаській та Житомирській областях викиди в порівнянні з 2008 роком зросли (виною тому - збільшене число авто на дорогах, хоча в цілому по країні кількість автомобільних викидів знизилося), а ось першість з екологічної чистоти зараз тримають Чернівецька область і Севастополь. Чим далі на захід, тим в повітрі менше шкідливих речовин. Виключенням серед західних областей вважається Івано-Франківська область (там є два великих підприємства - хімічне і нафтопереробне). Что стосується Луганщини, у нас ситуація досі невтішна. У Мінприроди уточнили, що Європейський стандарт всіх токсичних речовин для області становить 50 мг/м3. У Луганській же області, де сконцентрована важка промисловість, цей показник зашкалює за 350 мг/м3. Что ж стосується викидів шкідливих речовин, на Луганщині цей показник у 2009 році склав 592,3 тис. тонн. Для порівняння - в Тернопільській області кількість викидів не перевищило 62 тисяч тонн на рік, а у лідера з викидів, Донецькій області цей показник в минулому році склав 1513, 3 тис. тонн.Шляхи вирішення: потрібно стимулювати підприємства, що забруднюють атмосферу шкідливими речовинами, шляхом надання безвідсоткових кредитів та податкових пільг, що впроваджують екологічно безпечні та енергозберігаючі технології виробництва. потрібно в кожній області побудувати сміття переробні заводи, де б перероблялося сміття (до речі такі заводи мають дуже велику рентабельність та швидку окупність). Потрібно запровадити екологічну освіту в школах, в ВНЗ та взагалі серед населення, розвивати екологічний рух в Україні шляхом створення різних екологічних організацій та реалізації екологічних проектів.

19. На Землі міститься приблизно 1500 млн. км³ води, причому прісні води складають близько 10% загального планетарного запасу води. Велика частина води знаходиться не у відкритих водоймищах, а в земній корі: 110–190 млн. км³. Ці води підрозділяються на два типи відповідно до глибини їх залягання – підземні і поверхневі води.Підземні води глибокого залягання розташовані в десятках-сотнях метрах від поверхні землі, вони пронизують пористі гірські породи, а також утворюють гігантські підземні басейни, оточені водонепроникними шарами. Вода в таких підземних резервуарах може знаходитися під тиском.Інший тип підземних вод - поверхневі, розташовані в ґрунті і верхніх шарах земної поверхні. В порівнянні з водами глибокого залягання у них є один недолік і одна перевага. Недолік: ці води набагато активніше контактують з поверхнею землі і тому вони слабше захищені від забруднень, ніж води глибокого залягання. Перевага цих вод полягає в тому, що вони доступніші і легко накопичуються в колодязях і поверхневих резервуарах.Світовий океан містить великі запаси води, які можуть бути опріснені різними фізико-хімічними методами. Але все ж основний запас прісної води, які вживає людина, зосереджений в озерах і річках. Природна вода ніколи не буває цілком чистою. У ній завжди є розчинені речовини, а інколи й нерозчинні домішки. Найчистішою природною водою за цим критерієм є дощова і снігова вода.Стан вод Світового океану сьогодні викликає велику тривогу. Його забруднюють переважно річками, з якими щорічно надхо­дить понад 320 млн т солей заліза, 6,5 млн т фосфору та ін. Ду­же багато забруднень потрапляє в океани і з атмосфери: 200 тис. т свинцю, 1 млн т вуглеводнів, 5 тис. т ртуті тощо. Близько третини мінеральних добрив, що вносяться в грунт, вимивається з нього дощовими водами й виноситься ріками в моря й океани; лише азоту й фосфору таким шляхом потрапляє в Світо­вий океан близько 62 млн т на рік. До найбільш шкідливих забруднювачів Світового океану нале­жать нафта й нафтопродукти, їх щорічно потрапляє сюди 5— 10 млн т, головним чином в результаті втрат при добуванні нафти з морських родовищ, аварій танкерів, берегового стоку тощо. Моря й океани забруднюються також твердими відходами — промисловими й побутовими. Найбільше забруднення Світового океану відбувається в його мілководній прибережній зоні. Не менш шкідливими для навколишнього середовища є стічні води. У малих кількостях вони збагачують воду і сприяють росту рослин і риб, а у великих - руйнують екосистеми.

 

20. Усі галузі господарства за відношенням до водних ресурсів поділяють на користувачів та поживачів. Користувачі використовують воду як середовище або джерело енергії і не забирають її з джерел (водний транспорт,рибальство,туризм, спорт,гідроелектростанції тощо). Споживачі забирають воду з джерел і використовують її за призначенням (пиття,приготування їжі,вирощування сільськогосподарської продукції,здійснення технологічних процесів на виробництві,обігрівання приміщень тощо). Найбільшим споживачем води у промисловості є атомна енергетика (70% всього її використання), тобто вона має велику водоємність виробництва. Для оцінки обсягів виробничого водоспоживання використовується термін водоємність виробництва.Хімічне забруднення найбільш поширене. Воно створює зміну природних хімічних властивостей води за рахунок збільшення вмісту в ній шкідливих домішок як неорганічної (мінеральні солі, кислоти, луги, глинисті частки), так і органічної природи (нафта і нафтопродукти, органічні залишки, поверхнево активну речовину, пестициди).Основними неорганічними (мінеральними) забруднювачами прісних і морських вод є різноманітні хімічні сполуки, токсичні для мешканців водного середовища. Це сполуки миш'яку, свинцю, кадмію, ртуті, хрому, міді, фтору. Більшість з них потрапляє у воду в результаті людської діяльності. Важкі метали поглинаються фітопланктоном, а потім передаються по харчовому ланцюзі більш високоорганізованим організмам. Серед основних джерел забруднення гідросфери мінеральними речовинами і біогенними елементами варто згадати підприємства харчової промисловості і сільгосппідприємства. Зі зрошуваних земель щорічно вимивається близько 6 млн. т. солей, відходи, які вміщують ртуть, свинець, мідь. Деяка їхня частина виноситься далеко за межі територіальних вод. Забруднення ртуттю значно знижує первинну продукцію морських екосистем, придушуючи розвиток фітопланктону. Відходи, що містять ртуть, звичайно концентруються у донних відкладеннях чи затоках рік. Подальша її міграція супроводжується нагромадженням метилової ртуті і її включенням у трофічні ланцюги водяних організмів, а потім і людини. Так, популярність придбала хвороба Мінамата, яка вперше була виявлена японськими вченими у людей, що вживали в їжу рибу, виловлену в затоці Мінамата, у яку безконтрольно скидали промислові стоки з техногенною ртуттю.

21.Фізичне забруднення води пов’язане із зміною її фізичних властивостей – прозорості, вмісту суспензій та інших нерозчинених домішок, радіоактивних речовин і температури [2].Теплове забруднення водойми є особливим видом забруднення гідросфери. Воно спричинене спуском у водойми теплових вод від різних енергетичних агрегатів. Серед теплових забруднювачів гідросфери перше місце посідають АЕС. Природна вода містить 6 груп речовин: катіони, йони; розчинні гази; мікроелементи; біогенні речовини; органічні речовини; забруднюючі речовини. Na+, Ca2+, Mg2+, H+, Nq+ — катіони; CO2-_, SO₄2- — аніони. Аномальна вода відрізняється аномально високими температурами плавлення і кипіння. Густина води при охолодженні зростає подібно до інших рідин, але тільки до температури +4,0° С. При температурі +3,98° С спостерігається максимум густини води (1000 кг/м³) і в процесі подальшого охолодження до точки замерзання густина води зменшується. Аномально високі значення для води, порівняно із подібними сполуками, мають питома теплота плавлення і випаровування та питома теплоємність, що робить воду і гідросферу в цілому планетним акумулятором тепла порівняно із материками.

22. За солоністю: 1 г/дм³ до 1 проміле — прісна, 1—25 г/дм³ (1—25 проміле) — солонувата, 25—50 морська, більше 50 — розсіл.

За твердістю: 1—1,5 — дуже мяка, 1,5—3 — мяка, 3—6 — помірно тверда, 6—9 — тверда, більше 9 — надтверда.

бальнеологічна цінність води визначається загальними іонно-сольовим, хімічним і газовим складом, мінералізацією, присутністю біологічно активних комплексів, специфічних компонентів і мікроелементів, температурою води.

Для визначення ступеня очищення використовують такі показники: кількість завислих речовин, вміст розчиненого у воді кисню, допустима температура стічних вод, значення рн, загальний вміст шкідливих речовин. По розчиненому кисню:

23. Скидання стічних вод у водні об’єкти відноситься до одного з видів спеціального водокористування і здійснюється на основі дозволу, видаваного місцевими органами екологічної безпеки. Відведення стічних вод у водні об’єкти регламентується нормами гранично припустимих скидань речовин (ПСР). ПСР — це максимально припустима маса речовини, що відводиться зі стічними водами в одиницю часу, що дозволяє забезпечити дотримання норм якості води в контрольному створі водного об’єкта для найгірших умов водокористування. ПСР установлюється для кожного випуску стічних вод у водний об’єкт.Oчищення стічних вод по температурі і вмісту завислих речовин:

24. Біологічне забруднення — надходження до стічних вод мікроорганічних рослин, які є невластивими для даного водоймища і які можуть викликати різні звороби, що є небезпечні для людей і тварин. Основними джерелами біологічних забруднень є комунально-побутові стічні води підприємств: цукрових заводів, м'ясо і деревообробної промисловості й ін. Особливо небезпечні такі забруднення водойм у місцях масового відпочинку (курортні зони узбереж морів).

25. Усі природні водойми здатні самоочищатися. Самоочищення води — це нейтралізація стінних вод, випадіння в осад твердих забруднювачів, хімічні, біологічні та інші природні процеси, що сприяють видаленню з водойми забруднювачів і поверненню води до її первісного стану.

Очищення стічних вод — це руйнування або видалення з них забруднювачів і знищення в них хвороботворних мікробів (стерилізація). Сьогодні застосовуються два методи очищення стічних вод: у штучних умовах (у спеціально створених спорудах) і в природних (на полях зрошення, в біологічних ставках тощо). Забруднені стічні води послідовно піддають механічному, хімічному й біологічному очищенню.

Одначе здатність водойми до самоочищення має свої межі. Сьогодні у водойми надходить така величезна кількість стічних вод, настільки забруднених різними токсичними для їхніх мешканців речовинами, що багато водойм почали деградувати. Тому людство, якщо воно хоче мати майбутнє, мусить негайно вжити спеціальних заходів для очищення забруднених вод і повернення джерел водопостачання до такого стану, за якого вони стали б придатними для використання.

 

 

26. Сьогодні застосовуються два методи очищення стічних вод: у штучних умовах (у спеціально створених спорудах) і в природних (на полях зрошення, в біологічних ставках тощо). Забруднені стічні води послідовно піддають механічному, хімічному й біологічному очищенню. Механічне очищення полягає у видаленні зі стічних вод нерозчинних речовин (піску, глини, мулу), а також жирів і смол. Для цього використовуються відстійники, сита, фільтри, центрифуги тощо. Сучасні передові методи із застосуванням найкращих зарубіжних установок дають змогу видаляти зі стічних вод до 95 % твердих нерозчинних забруднювачів.Механічне очищення стічних вод проводиться за допомогою ґрат, пісковловлювачів, відстійників Коагулянти – речовини, що vпричинюють коагуляцію, коагулювання, застосовують для очищення води, виділення цінних промислових продуктів з відходів виробництва тощо. Хімічне очищення стічних вод здійснюється після їх механічного очищення. В забруднену різними сполуками воду додають спеціальні речовини- реагенти. Ці речовини, вступаючи в реакцію із забруднювачами, утворюють нешкідливі речовини, які випадають в осад і видаляються.До хімічного очищення відносять коагуляцію і нейтралізацію. Коагуляція — процес додавання до стічних вод речовин-коагулянтів, що сприяють прискореному виділенню нерозчинних і частково розчинних речовин, які при відстоюванні не випадають в осад. Коагуляція зумовлює поступове осідання дисперсних часток і виділення їх з розчину у вигляді осаду. Цей процес називають седиментацією.

 

27. Після механічного очищення стічні води поступають на біоло­гічне очищення. Біологічне очищення необхідне для мінералізації розчинених органічних речовин, які залишилися у воді після відсто­ювання. Біологічне очищення стічних вод є природне І штучне. В природних умовах очищення здійснюється на полях фільтрації, по­лях зрошення їв біологічних ставках. Для штучного очищення при­значені спеціальні споруди, в яких відтворюють умови, що спостері­гаються в грунті (біологічні фільтри) або у водоймі (аеротенки).

Знезараження води – санітарно-технічні процеси ліквідації у воді мікроорганізмів (бактерій, вірусів), які перешкоджають її використанню для пиття, господарських потреб і промислових цілей або викиданню в природні водойми.Розрізняють реаґентні (хімічні) і безреаґентні (фізичні) способи З.в.

До реаґентних належать хлорування, озонування, знезараження йонами міді, срібла та ін.До безреаґентних – знезараження ультрафіолетовим промінням, ультразвуком, йонізуючим випроміненням, фільтруванням і тепловою обробкою.

Біологічне очищення здійснюють у спеціальних гідротехнічних спорудах і установках — на так званих полях зрошення, на полях фільтрації, на біофільтрах, в аеротенках. Іноді ці споруди й установки штучно заселяють спеціально дібраними або виведеними штамами бактерій і культурами найпростіших та водоростей. Комплекс організмів, які беруть участь у процесах біологічного очищення, називають активним мулом.

Деякі особливо токсичні стічні води хімічних підприємств узагалі не піддаються очищенню ніякими сучасними методами. їх доводиться закачувати в підземні сховища, наприклад у відпрацьовані нафтові родовища. Таким чином створюються небезпечні об'єкти, оскільки ніхто не може дати стовідсоткової гарантії, що отруйні води не потраплять колись у підземні водоносні горизонти. Іноді надотруйні стічні води піддають випаровуванню у відстійниках, щоб зменшити масу та об'єм відходів, які необхідно поховати.

 

28 Механічне очищення стічних вод – перший щабель якісного очищення вод, які скидаються з виробництва в центральну каналізаційну мережу або водойму. Сутність методу механічного очищення стічних вод зводиться до наступного: стічні води перед біологічним очищенням пропускають через спеціальні фільтри. В цілому спосіб механічного очищення стічних вод за допомогою фільтрів застосовується для поверхневих типів забруднень. Грубі частки уловлюються через каналізаційні септики різних конструкцій і спеціальними ґратами, а поверхневі забруднення – нафто- і бензомасловловлювачами.

До споруд механічного очищення стічних вод відносять робочі відстійники, флотаційні і фільтраційні установки. Їх перевага полягає в тому, що механічна очистка стічних вод є найпростішим дешевим способом очищення, але необхідно поєднувати цю підготовку з іншими видами очищення для досягнення необхідної якості очистки. Механічне очищення стічних вод, як метод, застосовний, якщо очищені освітлені води після цього способу використовуються в технологічних процесах виробництва, або допускаються до спуску у водойми відповідно до екологічних норм захисту.

При фізико-хімічному методі обробки із стічних вод віддаляються тонко дисперсні і розчинені неорганічні домішки і руйнуються органічні і такі, що погано окисляються речовини, найчастіше з физико-хімічних методів застосовується коагуляція, окислення, сорбція, екстракція і т.д. Широке застосування знаходить також електроліз.

Він полягає в руйнуванні органічних речовин в стічних водах і витяганні металів, кислот і інших неорганічних речовин. Електролітичне очищення здійснюється в особливих спорудах - електролізерах. Очищення стічних вод за допомогою електролізу ефективне на свинцевих і мідних підприємствах, в лакофарбній і деяких інших областях промисловості.

Забруднені стічні води очищають також за допомогою ультразвука, озону, іонообмінних смол і високого тиску, добре зарекомендувало себе очищення шляхом хлорування.

 

29. Фізичні методи полягають у випаровуванні з метою отримання розчинних у воді речовин в кристалічному стані з їх подальшим використанням; обробка магнітним полем, яке зменшує утворення нерозчинних осадів, сприяє їх розрихленню. Фізико-механічні методи базуються на застосуванні механічних пристроїв, що діють на законах фізики: флотація, гіперфільтрація або зворотний осмос, ультрафільтрація, електродіаліз.

Під час хімічного очищення у стічні води додають хімічні реагенти, які внаслідок реакції із забруднюючими речовинами сприяють випаданню останніх в осад або їх випаровуванню. До хімічного очищення відносять коагуляцію і нейтралізацію. Коагуляція — процес додавання до стічних вод речовин-коагулянтів, що сприяють прискореному виділенню нерозчинних і частково розчинних речовин, які при відстоюванні не випадають в осад. Коагуляція зумовлює поступове осідання дисперсних часток і виділення їх з розчину у вигляді осаду. Цей процес називають седиментацією.

При фізико-хімічному методі обробки із стічних вод видаляються тонко дисперсні і розчинені неорганічні домішки і руйнуються органічні та речовини, які погано окислюються. Найчастіше з фізико-хімічних методів застосовуються коагуляція, окислення, сорбція, екстракція і т.д. Широке застосування знаходить також електроліз. Він полягає в руйнуванні органічних речовин у стічних водах і витяганні металів, кислот й інших неорганічних речовин. Електролітичне очищення здійснюється в особливих спорудах – електролізерах. Очищення стічних вод за допомогою електролізу ефективне на свинцевих і мідних підприємствах, в лакофарбовій і деяких інших областях промисловості.

Біологічне очищення стічних вод є природне І штучне. В природних умовах очищення здійснюється на полях фільтрації, полях зрошення їв біологічних ставках. Для штучного очищення призначені спеціальні споруди, в яких відтворюють умови, що спостері­гаються в грунті (біологічні фільтри) або у водоймі (аеротенки).

30. Що входить до складу грунтів? Назвіть головні причини деградації грунтів. Назвіть негативні екологічні наслідки хімізації сільського господарства.Складовими частинами ґрунту є: вода та розчинені в ній неорганічні речовини; органічні речовини - так званий перегній, або гумус, який надає ґрунтам темного забарвлення; пісок і глина; повітря.Деградація грунтів - погіршення корисних властивостей та родючості грунту внаслідок впливу природних чи антропогенних факторів.Основною причиною деградації ґрунтів в області є інтенсивне сільськогосподарське використання земель, що призводить до зниження родючості ґрунтів через їх переущільнення, втрати грудко-зернистої структури, водопроникності та аераційної здатності.Надзвичайно великої й одночасно різноманітної шкоди ґрунтам області завдають ерозійні процеси, особливо водна ерозія. Негативні наслідки хімізації сільського господарства — погіршуються властивості ґрунту, його стан через нагромадження в ньому великої кількості шкідливих хімічних речовин, що вносились без належних розрахунків і врахування екологічних законів. До таких хімічних речовин, в першу чергу, належать міндобрива та різні отрутохімікати — пестициди.Внаслідок внесення високих доз мінеральних добрив ґрунт забруднюється баластними речовинами — хлоридами, сульфатами.Пестициди пригнічують біологічну активність ґрунтів, знищують корисні мікроорганізми, черв´яків, зменшують природну родючість. Крім цього, гинуть комахи — запилювачі, від чого теж різко знижується врожайність, наприклад, гречки, баштанних культур та ін.

31. Дайте характеристику літосфери та категорії земель за призначенням. Дайте характеристику земних надр і родовищ корисних копалин та напрямки їх використання.Літосфера — це зовнішня тверда оболонка Землі, що охоплює всю земну кору й частину верхньої мантії; вона складається з осадових, вивержених і метаморфічних порід.Літосфера, як елемент глобальної екосистеми, виконує важливі функції:
– на її поверхні живе більшість рослинних і тваринних організмів, у тому числі й людина;
– верхня тонка оболонка літосфери на материках — це ґрунти, що забезпечують умови життя для рослин і є основним джерелом отримання продуктів харчування для людей;
– літосфера — це й «комора» корисних копалин — енергетичної сировини, руд металів, мінеральних добрив, будівельних матеріалів тощо.

Землі України за основним цільовим призначен­ням поділяються на такі категорії:

а)землі сільськогосподарського призначення;

б)землі житлової та громадської забудови;

в)землі природно-заповідного та іншого природо­охоронного призначення;

г)землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення;

д)землі історнко-кудьтурного призначення;

е)землі лісового фонду; є) землі водного фонду;