Впровадження положень Оргуської конвенції в Україні

Стаття підготовлена за документами Мінприроди України, Програми Розвитку ООН, Глобального Екологічного Фонду, документом “Національна екологічна політика України: оцінка і стратегія розвитку” (підготовлений в рамках проекту ПРОО/ГЕФ “Оцінка національного потенціалу в сфері глобального екологічного управління в Україні”, 2007).

Четверта конференція міністрів охорони довкілля “Довкілля для Європи”, що відбулась у м. Оргус (Данія, 1998), одностайно ухвалила “Конвенцію про доступ до інформації, участь громадськості у процесі ухвалення рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища”, до якої Україна приєдналася 1999 р. (ратифікована Законом України № 832-Х1V від 6 липня 1999).

Конвенція сприяє переходу на демократичні принципи побудови громадського суспільства, формуванню екологічної свідомості населення; вихованню небайдужих до проблем навколишнього середовища членів суспільства, які усвідомлюють свої права в екологічній сфері і починають розуміти взаємозалежність власного здоров’я і стану навколишнього середовища, піклуються про довкілля для себе і наступних поколінь.

Удосконалення доступу до екологічної інформації та участь громадськості в процесі ухвалення рішень у рамках чинної Конвенції підвищує якість ухвалених рішень і їх виконання, сприяє поліпшенню інформування громадськості про екологічні проблеми, надає громадськості можливості висловлювати свою занепокоєність і дає змогу органам виконавчої влади забезпечувати належним чином урахування інтересів населення.

Підписавши у червні 1994 р. Угоду про партнерство і співпрацю з ЄС (ЕU Partnership Cooperation Agreement), Україна зобов’язалася наблизити своє законодавство до вимог Європейського Союзу (ЄС). Законодавство ЄС визнає важливість прозорості і участі громадськості в екологічному управлінні. Вимоги ЄС щодо доступу до інформації та участі громадськості в ухваленні екологічних рішень є горизонтальними, оскільки стосуються всіх гілок екологічного права.

Чинне законодавство ЄС включає Директиву 90/313/ ЄЕС про свободу доступу до інформації про довкілля з поправками (“Директива про екологічну інформацію”) та Директиву 85/337/ ЄЕСпро оцінку деяких громадських і приватних проектів щодо довкілля з поправками, внесеними Директивою 97/11/ЄС (“Директива про екологічну оцінку”), а також кілька законодавчих актів ЄС, які надають громадськості конкретних прав щодо доступу до інформації й участі в ухваленні екологічних рішень.

Директива 90/313/ЄЕС про свободу доступу до інформації про довкілля встановлює загальне право громадян на будь-яку екологічну інформацію, якою володіють державні органи, включно, на інформацію про всі адміністративні заходи, такі як видача дозволів і ліцензій.

Директива 85/337/ЄЕС про оцінку деяких громадських і приватних проектів щодо довкілля з поправками, внесеними Директивою 97/11ЄС (“Директива про екологічну оцінку”), забезпечує участь громадськості в ухваленні рішень щодо пропонованих проектів. Разом із самою екологічною оцінкою запити про згоду на розвиток мають бути оприлюднені у відповідний термін, щоб дати можливість висловити свою думку стосовно надання згоди на розвиток. Конкретна процедура таких консультацій може включати визначення місць, де можна ознайомитися з результатами екологічної оцінки, способу інформування громадськості і типу консультацій, а також відповідних часових рамок для різних стадій цієї процедури.

Директива 96/61/ЄС щодо інтегрованого запобігання забрудненню довкілля та його зменшення вимагає від країн-членів забезпечення того, щоб запити на одержання дозволів на нові виробництва або на істотні зміни наявних виробництв були доступні для громадськості протягом достатнього періоду, який дасть змогу громадськості висловити свої зауваження до того, як уповноважений орган управління ухвалить рішення. Рішення уповноваженого органу, включно з копією дозволу, а також результати моніторингу згідно з наданим дозволом, які має уповноважений орган, також повинні бути надані для ознайомлення громадськості.

За висновками іноземних експертів, у рамках українсько - данського проекту “Допомога Україні у впровадженні Оргуської конвенції”, який було завершено у березні 2003 р., українське законодавство щодо багатьох питань Оргуської конвенції є прогресивнішним, однак відсутність механізмів прямої дії і більшості нормативно-правових актів перешкоджає успішному виконанню вимог Оргуської конвенції. Окремі норми Оргуської конвенції є в Законах України: “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про екологічну експертизу”, “Про інформацію”, “Про звернення громадян”, “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади й органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації”, “Про планування і забудову територій”, “Про об’єднання громадян”, “Про місцеве самоврядування”, “Про молодіжні и дитячі громадські організації”.

Міністерством охорони навколишнього природного середовища України відповідно до вимог Оргуської конвенції підготовано Закон України “Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України в зв’язку з ратифікацією Україною Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в ухваленні рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища”. Він був ухвалений Верховною Радою України 28 листопада 2002 р. (за № 254-1V).

Для розроблення реальних маханізмів виконання Оргуської конвенції Мінприроди України підготувало проекти двох постанов Кабінету Міністрів України про затвердження двох положень, які мають сприяти виконанню вимог Оргуської конвенції всіма органами виконавчої влади. За рекомендацією Кабінету Міністрів України Мінприроди України підготувало замість постанов два накази (від 18 грудня 2003 р. за № 168, 169) “Про затвердження Положення про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля” і “Про затвердження Положення про порядок надання екологічної інформації” і зареєструвало їх у Мін’юсті України 4 лютого 2004 р. за № 155/8754 і 156/8755.

Після вступу Оргуської конвенції в силу в Україні активізувалися дії органів виконавчої влади щодо створення відкритої інформаційної системи. Були створені веб-портали Кабінету Міністрів і органів виконавчої влади, що розширило можливості доступу населення до інформації про їх роботу не тільки за допомогою преси, радіо і телебачення.

Для створення умов щодо збирання, обробки й аналізу екологічної інформації та інформування громадськості було затверджено Постанову Верховної Ради України від 04.11.04 р. № 2169-1V “Про інформування громадськості з питань, що стосуються навколишнього середовища” та Доручення Прем’єр-Міністра України від 17.11.2004 р. “До Постанови Верховної Ради України від 4 листопада 2004 р.”, якими передбачено розробку і затвердження до 30 грудня 2004 р. двох положень: “Про щоквартальне інформування населення через засоби масової інформації про об’єкти, які є найбільшими забруднювачами навколишнього природного середовища (10 об’єктів)”; “Про мережу загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи”.Початок функціонування мережі загальнодержавної інформаційно-аналітичної системи було заплановано на 2005 рік. Однак така система створена не була.

Для вдосконалення в Україні централізованої структури ухвалення рішень на державному рівні і децентралізованої – на регіональному й місцевому рівнях за участю громадськості затверджені такі державні документи:

-Указ Президента України від 31 липня 2004 р. “Про забезпечення умов для більш широкої участі громадськості у формуванні і реалізації державної політики”;

-Постанова Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 р. № 1378 “Деякі питання забезпечення участі громадськості у формуванні і реалізації державної політики”;

-Постанова Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 р. № 1378 “Деякі питання забезпечення участі громадськості у формуванні і реалізації державної політики”;

У згаданому вище Указі Президента України Кабінетові Міністрів України доручалося:

-розробити і затвердити порядок проведення консультацій з громадськістю;

-створити громадські ради при органах виконавчої влади всіх рівнів і органах місцевого самоврядування;

-роз’яснити в засобах масової інформації зміст законодавства про участь громадськості у формуванні і реалізації державної політики;

-організувати підвищення кваліфікації щодо глибокого вивчення сучасних комунікативних технологій;

-доручити Держкомітету телебачення і радіомовлення України завершити розроблення рекомендацій для органів виконавчої влади всіх рівнів щодо порядку обробки пропозицій громадськості, опублікованих узасобах масової інформації, а також отриманих під час проведення консультацій з громадськістю;

-рекомендувати органам місцевого самоврядування вжити додаткових заходів для забезпечення участі громадян і їх об’єднань в обговоренні та вирішенні важливих питань місцевого значення.

З метою створення нормативно-правової бази для реальної участі громадськості в ухваленні екологічно важливих рішень були затверджені:

-Постанова Кабінету Міністрів України від 18 травня 2005 р. № 356 “Про додаткові заходи щодо залучення громадськості до участі у формуванні та реалізації державної політики”;

-Доручення Прем’єр-Міністра України від 24 вересня 2005 р. № 48164/1/1-05 «До Указу Президента України від 15 вересня 2005 р. № 1276/2005 “Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики”.

Доступ до екологічної інформації

Для підвищення рівня інформування громадськості щодо проблем навколишнього середовища в системі Міністерства охорони навколишнього природного середовища здійснено такі заходи:

- у 2000 р. створено веб-сторінку Мінприроди України, а у 2003 р. веб-портал (http: // www. menr. gov.ua), на якому розміщують екологічну інформацію, матеріали, присвячені діяльності Громадської ради при центральному апараті Мінприроди України та його територіальних органах; окрему веб- сторінку Оргуського інформаційно-тренінгового центру;

- Міністерство та його структурні підрозділи щороку готують національні доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні, в регіонах;

- регулярно як Міністерство, так і його підрозділи, проводили прес-конференції і брифінги для засобів масової інформації;

- за сприяння Мінприроди України відкрито Оргуський інформаційно-тренінговий центр у Міністерстві та в областях.

- за результатами виконання проекту ЄС “Інформація, освіта та поінформованість громадськості нових незалежних держав (ННД)”, який був завершений у грудні 2004 р., Міністерством підготовлені посібники для держслужбовців, громадськості, призначені для поширення інформації про права населення, гарантовані Оргуською конвенцією.

 

Література

1. Національна екологічна політика України: оцінка і стратегія розвитку / Мінприроди України, Програма Розвитку ООН, Глобальний Екологічний Фонд Coheright, 2007 ПРООН України. – К., 2007. – С.139-140.

 

О.А. Шукліна - Матюшкина.

Секція “Урбоекологія” Одеського

будинку вчених