Переважний розвиток однієї або обмеженої кількості галузей виробництва товарної продукції в окремих господарствах, районах, областях, зонах

4) зменшення виробничих витрат в спеціалізованих господарствах.

207. Частина сільськогосподарського виробництва, яка відрізняється від його інших частин кінцевою продукцією, набором засобів виробництва, технологією виробництва і його організацією, а також професійним складом працівників називається:

1) виробничим напрямом;

2) внутрішньогосподарською спеціалізацією;

3) коефіцієнтом зосередження товарного виробництва;

4 ) галуззю.

208. При розміщенні сільського господарства керуються наступними основними принципами:

1) виробництва, можливостей реалізації продукції, розвитку соціальної сфери, розмірів і механізації виробництва;

2) врахуванням природних умов, наближення виробництва малотранс-портабельної продукції до ринків збуту і переробних підприємств до джерел сільськогосподарської сировини, рівня розвитку транспорту, забезпеченості трудовими ресурсами;

3) врахуванням технічної оснащеності сільськогосподарських підприємств, державного замовлення на продукцію, землезабезпеченості, рівня кваліфікації робочої сили;

4) усі відповіді правильні.

209. Виробничий напрямок /спеціалізація/ аграрного підприємства визна­чається:

1)за структурою земельних угідь і умовного поголів’я худоби;

2) за структурою товарної продукції;

3) за структурою трудових ресурсів і основних виробничих фондів;

4) за структурою виробничих фондів.

210. Сукупність підрозділів які безпосередньо не беруть участі у створенні основної (профільної) продукції підприємства, але своєю діяльністю сприяють роботі основних цехів, називають:

1) виробничою інфраструктурою;

2) інфраструктурою;

3) соціальною інфраструктурою;

4) виробничою структурою.

211. Економічну ефективність розміщення сільськогосподарського вироб­ництва характеризують показники:

1) урожайність сільськогосподарських культур, виробництво продукції в натуральному виразі на 1 га земельних угідь, продуктивність праці, собівартість 1 ц продукції, окупність виробничих витрат, рентабельність;

2) показники фондооснащеності, забезпеченості матеріальними ресурсами сільськогосподарських підприємств;

3) норма прибутку, норма нагромадження, норма розширеного відтво­рення;

4) вартість валової і товарної продукції в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, 1 працівника, 100 грн. поточних виробничих витрат.

212. До соціальної інфраструктури входять:

1) галузі які здійснюють доробку, затарювання і зберігання продукції;

2) підприємства, які здійснюють поставки техніки, її комплектування, регулювання, обкатку і ремонт;

Підприємства і організації житлового і комунального господарства, побутового обслуговування населення, торгівлі, харчування, охорони здоров’я, культури та ін.

4) різнорідні види діяльності з притаманними їм функціями з метою виробництва продукції і доведення її до споживача.

213. Основним показником для визначення рівня спеціалізації є:

1) коефіцієнт спеціалізації;

2) структура валової продукції;

3) структура товарної продукції;

4) структура посівної площі.

214. Залежно від об’єкта спеціалізації розрізняють такі її форми:

1) зональна;

2) мікрозональна;

3) обласна і районна;

Правильної відповіді немає.

215. Для визначення територіальної спеціалізації й спеціалізації аграрних підприємств використовують показник:

1) структура земельного фонду;

2) структуру посівної площі;

3) структуру затрат праці;

Структура товарної продукції.