Продукція, її класифікація й вимірники обсягу. Валова, товарна, чиста та реалізована продукція

Вимірниками обсягу продукції у натуральному вираженні є конкретні фізичні одиниці — штуки, тонни, метри тощо. У практиці планування та обліку обсягу продукції в окремих випадках використовують умовно-натуральні (наприклад, умовні банки консервів, умовні листи шиферу та штуки цегли) і подвійні натуральні показники (наприклад, виробництво сталевих труб може вимірюватися тоннами і метрами, тканин ~ погонними і квадратними метрами).

Обсяг продукції у вартісному вираженні на більшості підприємств різних галузей виробничої сфери визначається показниками товарної, валової, чистої продукції.

Товарна продукція — економічний показник, що характеризує в грошовому виразі обсяг зробленої і готовий до реалізації продукції.

В її склад, зокрема, включається: вартість зроблених у даному періоді (зданих на склад) і призначених для реалізації на сторону (іншим організаціям і підприємствам) готових виробів, вартість робіт і послуг промислового характеру, виконуваних сторонніми організаціями, а також вартість напівфабрикатів свого виробництва, реалізованих на сторону.

Валова продукція — вартісний показник обсягу виробництва продукції, що характеризує загальний результат промислово-виробничої діяльності підприємства (фірми і т.п.) за визначений період. У її склад включається готова продукція, напівфабрикати, призначені для відпустки на сторону (іншим підприємствам і організаціям), вартість промислових робіт і послуг, вартість капітального ремонту, зміна (плюс чи мінус) залишків незавершеного виробництва, інструментів і пристосувань. Це єдиний оціночний показник діяльності підприємства, в обсяг якого включаються не тільки готові вироби, але і незавершене виробництво (заділи), зміна залишків напівфабрикатів.

Реалізована продукція (РП) — це продукція, яка відвантажена споживачеві і за яку надійшли кошти на розрахунковий рахунок підприємства — постачальника або мають надійти у зазначений термін. Обсяг реалізованої продукції обчислюється за формулою:

РП = ТП + (Згп - Згк) + (Пвп - Пвк), (4.5)

де Згп, Згк — залишки готової нереалізованої продукції відповідно на початок і кінець планового року, грн.;

Пвп, Пвк — залишки продукції відвантаженої, за яку термін оплати не настав, і продукції на відповідальному зберіганні у покупців відповідно на початок і на кінець планового року, грн.

Обсяг чистої продукції підприємства (ЧП) обчислюється за формулою:

ЧП = ТП - (М + А), (4.6)

де М — матеріальні витрати на виробництво продукції, грн.;

А — сума амортизаційних відрахувань за відповідний період, грн.

Планування виробничої програми підприємства. Ресурсне обґрунтування виробничої програми.

Внутрішньозаводське планування є одним із визначальних розділів вироб-ничої програми підприємства. Серед принципів, застосовуваних при розробці виробничої програми, слід зазначити:

• напруженість виробничої програми - максимальне використання ресур-сів, які приймають участь у виробництві;

• взаємна погодженість усіх розділів виробничої програми, їхнє економічне обґрунтування;

• взаємна погодженість виробника з постачальниками і споживачами продукції;

• систематичне відновлення виробленої продукції (номенклатура, асорти-мент);

• безперервне нарощування випуску і збуту продукції.

Виконання виробничої програми підприємства залежить від забезпечення виробництва визначеною групою виробів (номенклатури, асортименту) усіма видами ресурсів, що беруть участь як у процесі виготовлення продукції, так і в її реалізації. Технічний рівень виробництва на визначений момент часу в значній мірі визначає можливості виконання виробничої програми. Для обґрунтування виробничої програми з урахуванням виробничих поту-жностей, представлених засобами праці, необхідно знати динаміку виробництва і збуту продукції [1].

Виробнича програма підрозділів підприємства повинна мати ресурсне обґрунтування. До ресурсів, які забезпечують виконання виробничої програми, належать виробнича потужність, персонал і матеріали.

Виділяють три основні тактики планування сукупного обсягу виробництва:

1. Постійний обсяг виробництва при постійній величині виробничого потенціалу незалежно від коливань попиту;

2. Обсяг випуску продукції, який враховує зміни попиту при постійній величині виробничого потенціалу;

3. Змінний попит і обсяг випуску при змінній величині виробничого потенціалу.

В умовах ринкової невизначеності можуть використовуватись різні методи формування виробничої програми:

1) рівневе прогнозування;

2) послідовне прийняття планових рішень;

3)створення ситуаційних планів;

4) лінійне програмування;

5) диверсифікація продуктів і ринків тощо. Рівневе прогнозування — це процес передбачення очікувані обсягу продажу і прибутку за трьома рівнями: мінімальний, імовірний, максимальний.

Загальноприйнятим критерієм оптимальності при формуванні виробничої програми підприємства є максимум прибутку від реалізації продукції. Процес визначення оптимальних цін і обсягів реалізації знаходить своє відображення, насамперед, у зміні ваги окремих видів продукції в загальному обсязі виробни-цтва. Критерієм зміни питомої ваги окремих видів продукції є показник рента-бельності продукції [2].

Виробнича програма підприємства, що забезпечує максимальний прибуток від реалізації продукції, приводить до мінімізації підприємницького ризику, пов’язаного з діяльністю даного підприємства, але не забезпечує максимально можливої ефективності виробництва [1].

В ринкових умовах господарювання розробка планування виробництва, продажу продукції, інші організаційні кроки є такими, що значно підвищують ефективність економічної діяльності підприємства. Складання плану виробництва є головним завданням комплексного планування техніко-економічного розвитку підприємства. План виробництва визначає генеральний напрям діяльності всіх структурних підрозділів підприємства, виступає основою поточного внутрішньо-виробничого планування [2].