Організація виробництва. Суспільні форми організації виробництва

Під виробничою діяльністю розуміють сукупність цілеспрямованих процесів, що здійснюються людьми за допомогою засобів праці чи при­родних процесів, у результаті яких предмети праці змінюють свій склад, стан, форму отримують певні нові властивості та перетворюються в гото­ву продукцію.

До виробничої діяльності входять:

1) жива праця людей;

2) предмети праці;

3) засоби праці і.

Організація виробництва — це процес упорядкування, координації й оптимізації у просторі й часі науково-дослідних і проектно-конструкторсь­ких робіт, освоєння та виготовлення продукції для задоволення потреб спо­живачів і отримання прибутку

Організація виробництва базується на технології виробничих про­цесів — сукупності методів і засобів, при яких здійснюється перетворен­ня матеріальних ресурсів, інформації та інших компонентів в кінцевий продукт Організація виробництва розглядає і вирішує наступні завдання:

1. Формування теоретичних основ організації виробничої діяльно­сті підприємства.

2. Організацію процесів створення й освоєння випуску нової чи вдосконалення продукції, яку випускає підприємство.

3.Організацію виробничих процесів.

Тип виробництва — це комплексна характеристика організаційно-технічного рівня виробництва, що охоплює номенклатуру продукції, об­сяг виробництва, випуск однотипної продукції, характер завантаження робочих місць, кваліфікацію робітників, собівартість продукції.

Загальноприйняті типи виробництва:

· одиничне (індивідуальне);

· серійне;

· масове.

Одиничне виробництво характеризується:

· широкою номенклатурою продукції;

· виготовленням виробів в одиничних примірниках або малими серіями;

· застосуванням універсального устаткування;

· групуванням робочих місць за принципом технологічно однорід­них операцій;

· відсутністю закріплення певних операцій за окремими працівниками;

· високою кваліфікацією працівників, яка враховує різноманітний характер виконуваних робіт

· відсутністю детальної розробки технологічного процесу виготов­лення виробу;

· тим, що об'єктом планування, нормування, обліку є весь виріб або його великі вузли;

Форма одиничного виробництва поширена на підприємствах, які ви­готовляють складні вироби і системи спеціального призначення.

Серійне виробництво характеризується:

· виготовленням виробів партіями, які періодично повторюються;

· обмеженою номенклатурою виготовлених виробів;

· застосуванням універсального і спеціалізованого устаткування;

· групуванням робочих місць за технологічним і предметним прин­ципами;

· закріпленням за робочими

· місцями обмеженої кількості детале-операцій;

· середньою кваліфікацією працівників;

· детальною розробкою технологічних процесів;

· об'єктом планування, нормування, обліку є вузли і деталі виробу;

· відносно більшими витратами на підготовку виробництва нових виробів порівняно з одиничним типом виробництва.

Цей тип виробництва поширений на підприємствах, які випускають складні вироби і системи спеціального призначення, що швидко зміню­ються за конструкцією.

Залежно від розміру партії розрізняють дрібносерійне, середньосе-рійне та великосерійне виробництво.

Основним завданням виробництв серійного типу є забезпечення пе­ріодичності виготовлення виробів відповідно до плану при повному та рівномірному завантаженні устаткування, площ та робітників.

Масове виробництво має такі особливості:

· вироби виготовляються у великих кількостях;

· застосовується спеціалізоване і спеціальне устаткування, при­строї та інструменти;

· робочі місця розміщуються за ходом технологічного процесу об­робки виробів (предметний принцип);

· робочі місця спеціалізуються на виконанні однієї будь-якої операції;

· технологічний процес розробляється детально;

· об'єктом планування, нормування та обліку є деталі, операції;

· робітники можуть мати порівняно невисоку кваліфікацію;

· підготовка виробництва нових виробів потребує найбільших ви­трат (порівняно з іншими типами виробництва).

Такий тип виробництва властивий в основному виробам широкого вжитку. Цей тип виробництва- створює передумови для поглиблення спе­ціалізації та підвищення продуктивності праці, що веде до збільшення ефективності виробництва.

Крім загальноприйнятих типів виробництва існують нетрадиційні (специфічні) типи. Це змішаний метод організації виробничих процесів, який поєднує методи великосерійного та масового виробництва. Окремо виділяють дослідне виробництво, в якому виготовляють зразки або партії виробів для проведення дослідних робіт, випробувань, доопрацювання конструкцій.

Коефіцієнт закріплення операцій — це середня кількість техноло­гічних операцій, яка припадає на одне робоче місце за місяць.