2017-11-01
666
4.1. Церква є релігійною організацією віруючих громадян євангельського віросповідання, які добровільно об’єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.
4.2. Управління Церквою здійснюють:
- Загальні Збори членів Церкви;
- Рада служителів;
- Пастор (старший Пастор) Церкви.
4.3. Найвищим керівним органом управління Церквою є Загальні збори членів Церкви (надалі – Збори). Загальні Збори збираються за рішенням Пастора, Ради служителів або не менш ніж 2/3 голосів членів Церкви.
4.4. Загальні Збори членів Церкви проводяться не рідше одного разу на рік. На Загальних Зборах вирішуються питання виборів, перевиборів та відкликання пасторів, членів Ради служителів та Ревізійної комісії, дияконів, інших служителів, а також внесення змін та доповнень до Статуту Церкви, припинення діяльності Церкви, затвердження бюджету, прийняття рішень з питань купівлі та продажу Церквою нерухомого майна, а також питання входження або виходу з об’єднань, асоціацій, релігійних управлінь.
4.5. Рішення Загальних Зборів вважається прийнятим та правочинним, коли за нього проголосують не менш як 3/4 голосів членів Церкви, що присутні на Загальних Зборах. Воно правочинне, якщо в голосуванні брало участь не менше 2/3 членів Церкви. Для ведення документації та дотримання процедури під час проведення Загальних Зборів обирається голова Загальних Зборів, секретар Загальних зборів, лічильна комісія у кількості 3 осіб. Рішення Загальних Зборів оформлюється протоколом та є обов’язковим для виконання всіма членами Церкви.
4.6. Кожен член Церкви від 16 років і старше (крім членів Церкви, що знаходяться на церковній дисципліні) має право голосу у прийнятті рішень за різними церковними питаннями, що належать до компетенції Загальних Зборів. Це право реалізується за допомогою участі в обговоренні церковних питань у домашніх групах та голосуванні на Загальних Зборах.
4.7. За винятком повноважень, передбачених п. 4.4., управління Церквою здійснюється Пастором (старшим Пастором) Церкви та Радою служителів, яка обирається у кількості не менше шести чоловік.
4.8. Рада служителів підзвітна Загальним Зборам і звітує про свою діяльність не менше одного разу на рік.
4.9. Членами Ради служителів можуть бути члени Церкви, які відповідають характеристикам пресвітера (пастора, єпископа), представленим в 1 Тим 3:1-7; Титу 1:6-9 та 1 Петра 5:1-3.
4.10. Кандидатури членів Ради служителів висуваються Пастором, Радою служителів і членами Церкви з числа членів церкви, які підтвердили свою кваліфікацію і вірність у роботі одного з служінь Церкви. Кожна кандидатура розглядається чинною Радою служителів на предмет відповідності 1 Тим 3:1-7, Титу 1:6-9 і 1 Петра 5:1-3. Остаточні списки кандидатів затверджуються Пастором (старшим Пастором) Церкви.
4.11. Член Ради служителів може бути відсторонений від служіння в Раді служителів через його фізичну нездатність брати участь у роботі Ради, втрати духовної кваліфікації (відповідності 1 Тим 3:1-7; Титу 1:6-9 і 1 Петра 5:1-3), а також з інших причин, які роблять його служіння неможливим. У такому випадку рішення про відсторонення повинно бути прийнято іншими членами Ради служителів та затверджено на Загальних Зборах.
4.12. Рада служителів є основним керуючим органом Церкви, що несе відповідальність за стратегічні питання життя Церкви і її служіння та діє в інтересах Церкви.
4.13. Рішення Ради служителів приймається простою більшістю голосів. Воно правочинне, якщо в голосуванні брало участь не менше 2/3 членів Ради служителів. Рішення Ради служителів є обов’язковими для виконання всіма членами Церкви.
4.14. Рада служителів та Загальні Збори висувають кандидатуру керівника Церкви – Пастора (старшого Пастора), надалі – Пастор, який повинен відповідати 1 Тим 3:1-7; Титу 1:6-9 і 1 Петра 5:1-3 і бути затверджений рішенням Загальних Зборів.
4.15. Пастор є керівником Церкви та Головою Ради служителів.
4.16. У разі розширення служіння, Церква, рішенням Загальних Зборів, за поданням Ради служителів, обирає помічників Пастора, що відповідають як за забезпечення спільної допомоги у служінні Пастора, так і за функціонування конкретних відділів та напрямків служіння Церкви.
4.17. Пастор представляє інтереси Церкви перед органами влади, різними організаціями і від її імені оформляє клопотання, договори, контракти та інші ділові документи і має право першого підпису на фінансових та інших документах.
4.18. Офіційно представляти Церкву в державних, адміністративних, фінансових та інших організаціях, а також підписувати будь-які юридичні або фінансові документи від імені Церкви мають право тільки особи, уповноважені на це спеціальним рішенням Ради служителів або Пастора. Це рішення обов'язково має бути підтверджено наданням спеціального документа (довіренності), що свідчить про це. Це право може бути загальним або ж належати тільки до певних, поодиноких ситуацій. Без такого спеціального рішення ніхто з керівників Церкви (крім Пастора та особи, що його замінює на час його відсутності), її членів або представників не має права виступати представником Церкви в жодних питаннях, пов'язаних з державними, адміністративними або фінансовими зобов'язаннями Церкви. Церква не відповідає по зобов'язанням, взятим від її імені представниками, які не мають на те повноважень, підтверджених у письмовому вигляді.
4.19. Пастор та його помічники підзвітні Раді служителів та Загальним Зборам і звітують про свою діяльність не менше одного разу на рік.
4.20. Головним обов'язком Пастора та його помічників є забезпечення Біблійного керівництва Церквою за допомогою проповідей, душеопікунства, духовної роботи з підготовки лідерів, і т.д. У всіх видах свого служіння пастори повинні бути вірні Священному Писанню – Біблії, в її природній, історико-граматичній інтерпретації.
4.21. У сферу відповідальності Пастора входить:
- присвячувати більшу частину свого служіння вивченню та проповіді Слова Божого, а також молитві. Це включає в себе регулярні проповіді і приватне молитовне піклування про членів Церкви;
- здійснювати пасторське піклування про членів Церкви через особисте служіння або залучення інших служителів;
- забезпечення загального духовного керівництва Церквою;
- забезпечення загального керівництва служіння Ради служителів, а також загального керівництва всіма видами служінь, що є в Церкві;
- духовне піклування і підготовка служителів різних рівнів;
- організація та координація служіння різних відділів Церкви;
- проведення богослужінь;
- розпорядження майном та коштами Церкви за узгодженням з Радою служителів, згідно цього Статуту та внутрішніх положень Церкви;
- видання доручень, відкриття в банках розрахункових та інших рахунків, укладання угод, контрактів, підписання всіх офіційних вихідних та вхідних документів Церкви, видання наказів та розпоряджень;
- прийняття на роботу та звільнення з роботи найманих працівників, згідно вимог чинного трудового законодавства України, затвердження посадових інструкцій найманих працівників;
4.22 Пастор має право брати участь на постійній основі в роботі всіх служінь, рад, комітетів і груп, що діють у Церкві.
4.23 Пастор має право делегувати частину своїх обов’язків і повноважень пресвітерам, дияконам та членам Ради служителів, які відповідають за певні напрямки служіння Церкви.
4.22. Для здійснення повсякденного духовного служіння та ведення поточних справ Рада служителів обирає інших служителів, кандидатури яких затверджуються Загальними Зборами.
4.23. Для перевірки господарсько-фінансової діяльності Церкви на Загальних Зборах обирається голова та члени Ревізійної комісії. Кількість членів Ревізійної комісії повинна бути не менше трьох членів. Пастор та члени Ради служителів не можуть входити до складу Ревізійної комісії.
4.24 Очолює Ревізійну комісію голова Ревізійної комісії, який обирається членами Ревізійної комісії зі свого складу за пропозицією Пастора простою більшістю голосів. Голова Ревізійної комісії організовує роботу, скликає та проводить засідання комісії. Від імені Ревізійної комісії надає звіт Рад служителів та Загальним Зборам по результатам проведених перевірок. Виконує інші повноваження згідно Статуту та внутрішніх положень Церкви.
4.25 Повноваження Ревізійної комісії:
4.25.1 Здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю Церкви, заснованих нею організацій та інших юридичних осіб.
4.25.2 Проведення щорічної ревізії фінансово-господарської діяльності Церкви, включаючи наявність грошових коштів, законності та правильності проведених витрат, ведення прибутково-видаткових книг та іншої діяльності, визначеної Статутом Церкви;
4.25.3 Звітування про результати перевірок перед Загальними Зборами та Радою служителів.
4.26 Засідання Ревізійної комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менш як 2/3 членів комісії. Рішення приймаються простою більшістю голосів.
4.27Пастор, Рада служителів та наймані працівники Церкви зобов'язані надавати в розпорядження Ревізійної комісії необхідні документи та доступи до приміщень та матеріальних активів Церкви з метою їх перевірки.
ЧЛЕНСТВО В ЦЕРКВІ
5.1. Членом Церкви може бути кожен, хто є дитям Божим, тобто відроджений згори через особисту віру в Ісуса Христа як Господа та Спасителя, і засвідчив про це через водне хрещення і послідовний прояв плодів християнського життя. А також беззастережно, добровільно і свідомо приймає повний авторитет Святого Писання, Біблії, готовий підкорятися йому і згоден з доктринальним вченням, що сповідується Церквою.
5.2. Членство в Церкві є добровільним і є привілеєм, а не правом. Кандидати в члени церкви повинні бути готові до того, щоб щиро прагнути жити по вченню Святого Писання відповідно до доктринального вчення Церкви, активно брати участь у житті Церкви, підтримувати її служіння, вкладаючи в нього свій час, сили, здібності та фінанси.
5.3. Для вступу в члени Церкви бажаючий повинен:
- почати відвідувати служіння Церкви, в обов’язковому порядку – загальні зібрання та служіння;
- ознайомитися із загальною структурою Церкви, її доктринами і Статутом, підтвердити з ними свою згоду;
- подати заяву в письмовій або усній формі Пастору або до Ради служителів;
- пройти особисту співбесіду з Пастором.
5.4. Рішення про прийом у члени Церкви приймається Радою служителів.
5.5. Після затвердження на Раді служителів всіх нових членів представляють Загальним Зборам Церкви для знайомства.
5.6. Члени інших євангельских християнських громад можуть бути прийняті в Церкву на підставі доброго свідчення служителів тієї церкви, звідки вони вибули, з урахуванням правил, викладених у пунктах 5.1.; 5.2. і 5.3. цього статуту. В будь якому разі остаточне рішення по кожному конкретному випадку приймається Пастором або Радою служителів після ретельного дослідження ситуації.
5.7. Права та обов’язки членів церкви:
5.7.1. Відповідаючи на велику любов Божу до людей, виражену в жертві Ісуса Христа, кожен член Церкви повинен виконувати настанови, викладені у вченні Ісуса Христа, усвідомлювати необхідність регулярно перебувати у молитві та вивченні Святого Писання, досягаючи за допомогою цього розуміння Божої волі і отримуючи необхідну силу для виконання цієї волі у практиці свого особистого життя.
5.7.2. Для ефективного духовного розвитку кожному члену церкви бажано входити до складу однієї з церковних домашніх груп, або інших церковних служінь, будучи підзвітним керівнику служіння, служачи любов'ю іншим, сприяючи зміцненню їхньої віри, а також приведенню до Христа невіруючих.
5.7.3. Кожен член Церкви, у міру своїх обдарувань, бере участь у загальноцерковних богослужіннях, для загального єднання та участі у літургії та Вечері Господньої, для усвідомлення загальних цілей та бачення Церкви, для укріплення віри один одного.
5.7.4. Найважливіше служіння членів Церкви, які мають дітей, полягає у вихованні їх відповідно до біблійного вчення (Вт 6:6-9; Еф 6:1-4; Пр 13:24; 23:13-14), сприянні їх відродженню і формуванню в них християнського характеру.
5.7.5. Члени Церкви беруть участь у формуванні загальної стратегії розвитку церкви, викладаючи свої пропозиції та зауваження Пастору, керівникам домашніх груп, членам Ради служителів, а також беручи участь в обговоренні та прийнятті рішень, що відносяться до компетенції Загальних Зборів.
5.8. Члени Церкви віком від 16 років та ті, хто не знаходяться на церковній дисципліні, беруть участь в обранні Пастора і членів Ради служителів.
5.9. Кожен член Церкви бере участь у матеріальному служінні Церкви.
5.10. Хоча десятина не є обов'язковою вимогою, ми визнаємо, що кожен член церкви повинен прагнути до того, щоб жертвувати на служіння Церкви як мінімум десяту частину свого загального доходу.
5.11. Матеріальне служіння - це не тягар, а можливість послужити Богові за допомогою фінансової підтримки служіння Його Церкви. Беручи участь у матеріальному служінні добровільно і ревно, члени Церкви вносять свій посильний внесок у загальну справу служіння Церкви.
5.12. Члени Церкви можуть вийти з Церкви за власним бажанням, повідомивши про це Церковну Раду в письмовій або усній формі. Члени церкви, що знаходяться в процесі церковної дисципліни, не можуть зняти членство до вирішення їх питання.
5.13. Церковна дисципліна.
5.13.1. Члени Церкви, у разі якщо вони здійснюють проступки, що кваліфікуються Святим Писанням як гріх, які не каються в них і не залишають їх, повинні бути піддані церковній дисципліні у відповідності з біблійним вченням.
5.13.2. Питаннями церковної дисципліни займається Рада служителів.
5.13.3. Церковна дисципліна може бути виражена у формі зауваження або відлучення від спілкування у Церкві (Мт 18:15-17). Мета церковної дисципліни – виправлення члена Церкви.
5.13.4. Якщо той, хто згрішив, розкаюється в гріху і бажає виправлення, Рада служителів призначає духовних наставників для надання практичної допомоги у виправленні. У цьому випадку церковна дисципліна відкладається до остаточних результатів душеопікунської роботи.
5.13.5. У разі, якщо той хто згрішив, розкаюється у гріху, але в його житті не видно плодів виправлення, на розсуд Ради служителів він може бути взятий на зауваження з відстороненням від участі у Вечері Господній та обмеженні у служінні.
5.13.6. Якщо той, хто згрішив, не кається у гріху або не бажає виправлення після декількох спроб працювати з ним, Рада служителів після ретельного розгляду цього питання приймає рішення про виключення такої людини з членів Церкви, про що повідомляється на Зборах.
5.13.7. Члени Церкви, піддані церковній дисципліні у формі зауваження, не мають права нести служіння в Церкві, не можуть брати участь у Вечері Господній, а також позбавляються права голосу і не можуть брати участь у вирішенні церковних питань на Загальних Зборах.
5.13.8 Члени Церкви, піддані церковній дисципліні у формі відлучення від спілкування у Церкві, не мають права нести служіння в Церкві, не можуть брати участь у Вечері Господній, а також позбавляються права голосу і не можуть брати участь у вирішенні церковних питань на Зборах. Також іншим членам Церкви забороняється спілкування з ними, до зняття відлучення.
5.13.9. Члени церкви, які систематично порушують цей статут, або протягом трьох місяців не відвідують богослужіння та Загальні Збори без поважних причин, можуть бути виключені з членів Церкви. Таке рішення приймається Радою служителів після ретельного дослідження всіх фактів з наступним інформуванням Загальних Зборів.
5.13.10. Члени Церкви, відповідно до своїх релігійних переконань та вчення Ісуса Христа, можуть користуватися конституційним правом на альтернативну (невійськову) службу, а також на заміну виконання одного обов’язку іншим, у відповідності до законодавства України.
