Географічна характеристика біотичних туристичних ресурсів. Покажіть на карті та коротко опишіть ареали зосередження найбільш атрактивних біотичних ресурсів України

Біота — історично сформована сукупність представників флори та фауни, об’єднаних спільною областю поширення. Звідси рекреаційні біотичні ресурси — це ресурси живої природи, сприятливі як для лікування та оздоровлення, так і задоволення духовних потреб людини та організації окремих видів туризму (мисливські тури, фіш-тури тощо). В якості таких ресурсів можна зазначити:

1. рекреаційні ліси;

2. складові природно-заповідного фонду (ботанічні, лісові, ентомологічні, іхтіологічні, орнітологічні, загальнозоологічні заказники; ботанічні та зоологічні пам’ятки природи; ботанічні сади та зоопарки);

3. фауну мисливських господарств.

Географічна характеристика рельєфних (орографічні та спелеологічні) туристичних ресурсів. Покажіть на карті розміщення та коротко опишіть основні рельєфні ресурси України.

Орографічні ресурси, у першу чергу, нерівності земної поверхні, а особливо наявність складчастих споруд, сприяють розвитку окремих напрямків рекреаційно-туристичної діяльності, пов'язаних зі спуском чи підйомом: гірськолижний і пішохідний туризм, альпінізм, скелелазіння, даунхіл, дельтапланеризм тощо. На інтенсивність туристичного використання гірських споруд впливає не стільки їх привабливість чи доступність, скільки рівень освоєння прилеглих територій і близькість до споживчого ринку.

Розташування на території регіону Українських Кар-пат сприяє розвитку гірськолижного туризму. Орографічні умови, якими володіє область, є сприятливими для побудови лижних трас відповідно до світових стандартів.

Спелеотуризм - різновид спортивного туризму, зміст якого полягає в подорожах по природним підземним порожнинам (печерам) і подоланням у них різних перешкод (сифони, колодязі) з використанням різного спеціального спорядження (акваланги, карабіни, мотузки, гаки, індивідуальні страхувальні системи й ін.). Відкриття нових спелеотуристичних маршрутів сполучено з дослідженням печер - спелеологією. Цей вид туризму завоював симпатії багатьох аматорів підземних подорожей. Вони можуть милуватися казковими кам'яними квітками із кристалічних утворень, купатися в підземному озері, захоплюватися печерним чудом - сталактитами й сталагмітами.

Спелеологічний туризм, як вид спортивного туризму, розвивається в Україні протягом багатьох десятиліть і у своєму розвитку тісно пов'язаний з карстологією та спелеологією, пошуком та дослідженням печер. Саме завдяки розвитку спелеотуризму, пошуку нових та дослідженню вже відкритих печер в Україні на сьогодні проведено туристсько-спортивну класифікацію та в певній мірі досліджено значну частину відомих печер.

Печери Поділля тут у неогенових гіпсах розташовані друга у світі за довжиною печера “Оптимістична” (довжина 157000м, категорія трудності 2Б), гігантський лабіринт печери “Озерної” (довжина 107000м, категорія трудності 2Б-3Б), спортивна печера “Млинки” (довжина 19100м, категорія трудності 2А), печера-музей “Кришталева” (довжина 22000м, категорія трудності 2А). З печер з прямовисними схилами тут відома лише печера “Перлинка”(глибина 30м, довжина 200 м, категорія трудності 1).Печери інших регіонів також мають свої привабливі риси для спелеотуристів та певні можливості для оволодіння технікою і тактикою спелеологічних походів.

Україна на рідкість багата на печери. Більш як 1100 печер різного типу від невеликих до гігантських за розмірами відомі на сьогодні в Україні.

 

Географічна характеристика гідротехнічних споруд та водосховищ, як туристичних ресурсів. Покажіть на карті розміщення та коротко опишіть основні гідротехнічні споруди та водосховища України.

Водосховище, штучне водоймище, утворене, як правило, в долині річки водопідпірними спорудами для накопичення і зберігання води в цілях її використання в народному господарстві. Для всіх Ст характерні: зростання глибин у напрямку до греблі, виключаючи ті з них, до складу яких увійшли глибокі озера; вельми сповільнені в порівнянні з річкою водообмін і швидкості течії; нестійкість літньої термічної і газової стратифікації і деякі інші особливості гідрологічного режиму.

Географічна характеристика культурно-історичних (антропогенних) ресурсів. Покажіть на карті розміщення та коротко опишіть найбільш атрактивні архітектурні туристичні ресурси України.

Історико-культурний потенціал країни - сукупна здатність, включає всю соціо-культурне середовище з традиціями і звичаями, особливостями побутової та господарської діяльності залучати туристські потоки в даний регіон.

На основі історико-культурних ресурсів давно виділився і став самостійним такий вид туризму, як культурний, чи пізнавальний. Мінімальний набір ресурсів для пізнавального туризму може дати будь-яка місцевість, але для його масового розвитку потрібно певна концентрація історико-культурних ресурсів:

· пам'ятники археології;

· культова і цивільна архітектура;

· пам'ятники ландшафтної архітектури;

· малі та великі історичні міста;

· сільські поселення;

· музеї, театри, виставкові зали та ін;

· соціо-культурна інфраструктура;

· об'єкти етнографії, народні промисли та ремесла, центри прикладного мистецтва, технічні комплекси і споруди.

Історико-культурний туризм охоплює всі аспекти подорожі, за допомогою якого турист дізнається про життя, культуру, звичаї іншого народу, про історичні події, відвідує історичні пам'ятки, місця, споруди.Туризм, таким чином, є важливим засобом створення культурних зв'язків та міжнародного співробітництва. Розвиток культурних факторів регіону є засобом розширення ресурсів для залучення туристичних потоків з різних країн.

Рівень історико-культурного розвитку може бути використаний також для створення сприятливого іміджу конкретного регіону на міжнародному туристичному ринку. Елементи і фактори культури можуть бути каналами розподілу інформації про туристичні можливості місцевості. Успіх розвитку туризму залежить не тільки від матеріально-технічної бази, що відповідає загальноприйнятим стандартам і вимогам, але й від унікальності національного історико-культурної спадщини.

Важливою характеристикою культурного комплексу є стабільність його відповідності ціннісним критеріям, сформованим у населення. Цей фактор пов'язаний з довгострокового інтересу туристів до конкретного культурному об'єкту. Тому одним з основних завдань організаторів туризму є не лише створення культурного комплексу для туризму, але й збереження його на досить тривалий історичний період.