Сутність та загальні ознаки соціальних відхилень

Соціальні відхилення є властивістю кожної соціальної системи. Розглядаючи їх як деяке цілісне динамічне утворення (процес), можна виділити з усього різноманіття взаємозв'язків цього утворення з суспільним життям у цілому чотири важливі компоненти: соціальні цінності, соціальні інститути, соціальні норми і соціальні відносини.

Усі вони для вивчення соціальних відхилень мають не тільки теоретичне, а й практичне значення, охоплюють різні сфери суспільного життя.

В різних історичних умовах і стосовно різних форм поведінки соціальні відхилення проявляються по-різному. Однак є й деякі загальні закономірності процесу їх розвитку. Сумарно його можна подати у такому вигляді:

1) початковою ланкою соціальних відхилень звичайно є зміна ціннісних орієнтацій у тих чи інших верствах населення (соціальних групах), що зумовлено, як правило, змінами в об'єктивних соціально-економічних умовах їх життя;

2) зміна орієнтацій дедалі поширюється і, з одного боку, спричинює зростання кількості міжособистісних конфліктів, а з іншого — веде до порушення соціальних норм, які регулюють відповідні відносини;

3) якщо даний процес не контролюється і не породжує необхідної соціальної реакції, він поглиблюється у таких напрямах:(соціальна норма фактично не діє;виникає «тіньова нормотворчість»;порушується функціонування відповідних соціальних інститутів;вони замінюються неформальними зв'язками)

4) відбуваються істотні, часом необоротні зміни та деформації у системі суспільних відносин.

Соціальні відхилення так само різноманітні, як і самі соціальні норми. Більше того, різноманітність відхилень перевищує різноманітність норм, бо норма типова, а відхилення від неї можуть бути вельми індивідуальними. Аморальний вчинок однієї людини може бути зовсім не схожий на вчинок іншої, навіть злочини, ознаки яких чітко зафіксовано у кримінальному кодексі, також різноманітні, як і самі люди, які їх вчиняють.