Опрацювати і законспектувати слідуючі першоджерела

Деякі завдання стосовно конспектування

Важливою умовою вивчення історії філософії є робота з оригінальними філософськими текстами (першоджерелами). Результативність цієї роботи значною мірою залежить від вміння конспектувати. Конспектування, як стислий виклад змісту прочитаного, дозволяє глибше продумувати текст, підвищує активність процесу читання, робить його більш зосередженим, творчим і дає можливість, а в разі потреби, легко відновити в пам’яті потрібний матеріал.

Конспект виконає свою роль лише тоді, коли він укладений не механічно, як-то просте переписування тексту, а зроблений на основі глибокого розуміння матеріалу.

Основними формами конспекту є тези, виписки і комбінована.

Тези – стислі формулювання основних положень книги або статті. Тези бувають пості і розгорнуті. Прості тези – це короткі формулювання основних положень, розгорнуті – включають крім основних положень ще й власні коментарі.

Виписки – дослівний запис основних положень певного тексту (цитати).

Комбінувана форма конспекту передбачає як тези з коментарями так і виписки.

Перш ніж конспектувати слід записати повну назву роботи, рік видання, видавництво, кількість сторінок. Роблячи виписки слід обов’язково вказати сторінку з якої виписана цитата.

Головне в конспекті зміст. Проте не можна забувати і про його форму. Краще за все записи робити в зошиті або на окремих пронумерованих аркушах. Заголовки і підзаголовки виносити на поля; важливі формулювання записувати з нового рядка.

Найбільш істотне в конспекті треба виділяти, підкреслюючи слова і рядки.

Виразне оформлення конспекту дає змогу краще користуватися ним, полегшує засвоєння прочитаного матеріалу.

1. Геракліт (Ефеський)

фрагменти 1, 8, 10, 17, 20, 22, 40, 49, 22, 30, 40, 49, 53, 54, 61, 90, 91, 101, 102, 104, 114 // А.Г.Тихогаз Геракліт. – К.: Абрис, 1995.

2. Парменид, Зенон // Фрагменты ранних греческих философов. Ч.1. От етических теокосмогоний до возникновения атомистики. – М.: Наука, 1989. – С. 286-294, 307-314.

3. Платон. Гіппій Більший // Платон. Собрание починений в 4-х томах. М.: Мысль, 1990. – с. 386-417.

4. Платон. Федон // Діалоги. – К., - С. 234-293.

5. Платон Протагор // Діалоги. – К., 1995. – С. 108-154.

6. Аристотель. Метафізика кн.1 // Аристотель. Сочинения в 4-х т. – т.1. – М.: Мысль, 1976. – С. 65-93.

7. Аристотель. О душе // Там само. – С. 369-446.

8. Сенека Луцій Антей. Моральні листи до Луцілія. – К., 1995.