Сучасний етап (сер.19 – поч.20 ст.)

Класичний період в розвитку соціології. (2-а половина19ст. – поч.20ст.)

Європейське суспільство вступає на шлях капіталістичного розвитку. О. Конт і

К. Маркс застали початкову стадію капіталізму. Э. Дюркгейм і М. Вебер – просунуту. Природно, що перші і другі описували абсолютно різні суспільства. Звідси і відмінність їх поглядів.

Засновником соціології був відомий французький вчений Огюст Конт.

Огюст Конт (1798 – 1875) виразив в своїй творчості ідеали прогресу політичної і економічної свободи, надії на те, що за допомогою науки можна розв'язати всі соціальні проблеми. О. Конт вивів закон трьох стадій розвитку соціального розуму:

- теологічного;

- метафізичного;

- наукового (позитивного);

Це значить, що людський розум через свою природу користується спочатку теологічним, потім метафізичним і, нарешті, науковим методом мислення.

Саму соціологію Конт підрозділяв на 2 основні частини:

- соціальна статика покликана вивчати умови існування і закони функціонування соціальних систем (суспільств).

- соціальна динаміка вивчає закони розвитку і зміни суспільства.

Соціальна статика, по Конту – це анатомія суспільства, теорія суспільного порядку, досягнення соціальної гармонії.

Соціальна динаміка – це позитивна теорія суспільного розвитку.

Характер суспільства на кожному історичному етапі і напрям його розвитку визначається у Конта “Станом людського розуму”.

У соціології англійського вченого Герберта Спенсера (1820 — 1883) суспільство уподібнюється біологічному організму, що розвивається за законами загальної еволюції. Спенсер розвиває вчення про соціальні інститути як про механізм самоорганізації спільного життя людей, розробляє типологію суспільств.

Спенсер – визнаний у світі теоретик органіцизму, еволюціонізму як напрямків у соціології та один із фундаторів структурно-функціонального підходу до аналізу суспільних явищ.

Вчений намагався створити систему синтетичної філософії, що поєднувала б сучасні на той час надбання усіх теоретичних наук, без чого, на його думку, соціологія існувати не може.

Одним із центральних понять в поглядах Спенсера є поняття еволюція. Він відстоює принцип вільного розвитку суспільства від втручання урядів та реформаторів. В основу своєї філософії мислитель поклав модні на той час дарвінівські та мальтузіанські ідеї про природний відбір і боротьбу за існування.

Вчений першим почав систематично використовувати у соціології поняття “система”, “функція”, “структура”, “інститут”.

Карл Маркс(1818 – 1883) висунув абсолютно інший підхід до розуміння суспільства. Його вважають винахідником теорії соціального конфлікту. Якщо для Конта і Дюркгейма головне – стабілізація суспільства, то для Маркса – його знищення і заміна на новий, більш справедливий. Маркс виступав за революційний спосіб зміни суспільства, а всі інші соціологи – за реформістський.

Еміль Дюркгейм(1858 – 1917) пропонував спиратися на соціальні факти і вивчати статистично. Під соціальними фактами він розумів колективні звички, традиції, звичаї, правила поведінки. Головним в людському суспільстві, що цементує і об'єднує його, Дюркгейм рахував соціальну солідарність, а силою, створюючої суспільне, вважав розподіл праці тобто спеціалізацію і розподіл людей по професіях.

Макс Вебер(1864 – 1920) над усе ставив індивіда, причиною розвитку суспільства називав культурні цінності, вірив в інтелігенцію. Згідно Веберу, тільки індивід володіє мотивами, цілями, інтересами і свідомістю. Мотиви інших людей розкриваються завдяки знанню того, що в схожих ситуаціях більшість людей поступає однаково.