Культурно-просвітницький рух у Галичині у XIX ст

Складні процеси в духовному житті відбувалися на цих українських землях. Австрійський уряд свою національну політику в Галичині провадив за принципом "поділяй і владарюй".

Українці, випускники Львівського університету, вчені, літератори, в гімназій, виступили на оборону українського народу, його історії, культури, початок цьому рухові поклало духовенство м. Перемишля. У 1816 р. тут утворився гурток патріотичної інтелігенції "Товариство галицьких греко-католицьких священників для поширення письмами просвіти і культури серед вірних". Очолив перемишльський священик Іван Могильницький.

Однак національне відродження у Галичині зустріло рішучу протидію як збоку польського населення, так і з боку спольщеного українства.

Саме на цей час припадає початок активної діяльності гуртка молоді в Галичині "Руська Трійця" (1832-1844 рр.). Основою студентського гуртка були Маркіян Шашкевич (1811-1843), Яків Головацький (1814-1888), Іван Вагилевич (1811 – 1866). Студенти Львівського університету, одночасно вихованці духовної семінарії, за відродження "русинської" мови і літератури, багатої фольклорної с українського народу.

Свої заняття літературою вони поєднували зі збиранням фольклорного матеріалу. Маркіян Шашкевич збирав фольклор на Золочівщині, І. Вагилевич обрав для своєї роботи околиці Калуша, Стрия, Сколе; Яків Головацький обійшов майже всю Галичину, Закарпаття й частину Буковини. На початку 30-х років XIX ст. рукописну збірку під назвою "Син Русі" склав М. Шашкевич. Другу збірку ("Зоря") було укладено наступного 1834 року.

У 1837 р. "Руська Трійця" надрукувала в Будапешті новий альманах "Русалка Дністровая". Альманах відразу був конфіскований. З тисячі примірників лише близько двохсот книг дійшло до читача.

Суперечлива доля "Руської Трійці" свідчить про неймовірно важкі умови національно-культурного відродження в Галичині на початку XIX століття.

Новий етап у культурно-національному відродженні на західноукраїнських землях розпочинається після революційних подій 1848 року. У 1848 р. Угорська імперія приймає конституцію, надаючи деякі права і українському народові. У цьому ж році у Львові була утворена перша українська політична організація в Галичині - Головна Руська Рада. Цю організацію було утворено для оборони національних, політичних і культурних інтересів українців.

У 1862 р. у Львові почав виходити перший у Галичині літературний часопис "Вечорниці" за редакцією Ф. Заревича, який відіграв велику роль у популяризації творів Т.Г. Шевченка та інших класиків української літератури. Народовці організувались і активно працювали в журналах "Мета" (1863 р.), "Нива», "Русалка" (1866 р.) та ін. У 1867 році з їхньою допомогою засновано літературний журнал "Правда" (за редакцією В. Барвінського), який довгий час був органом всеукраїнського єднання.

Поряд з літературною діяльністю народовці прагнули сприяти ліквідації неписьменності серед українського населення. У 1861 році з цією метою утворили товариство "Руська бесіда". Згодом було вирішено заснувати культурно-просвітницьке товариство "Просвіта". 8 грудня 1868 року відбулись установчі збори "Просвіти", її першим головою було обрано вчителя Анатолія Вахнянина. Товариство відкривало хати-читальні, видавало популярні книги для народу, календарі, шкільні підручники, твори українських письменників.

Отже, II половина XIX століття була переломною для національно-культурного розвитку на західноукраїнських землях. Тут швидко набирали сили не тільки ідеї національної самосвідомості та суверенітету, але й різноманітні організації, які боролись за вплив серед народних мас.

Запитання для самоконтролю

1. Що означає поняття "національна самосвідомість"?

2. Яких визначних діячів української науки XIX ст. ви знаєте?

3. Чому ми вважаємо Тараса Шевченка засновником сучасної культури українського народу?

4. Охарактеризуйте здобутки української суспільної думки.