Перспективи розвитку культури в Українській державі

Серед проблем, які перейшли до нас із минулих століть, знаменуючи нашу історичну обтяженість і запізненість, - проблема національної ідентичності. Більшість європейських націй пройшла шлях утвердження своєї ідентичності принаймні у ХVІІІ або ХІХ століттях; але торувати цей шлях наприкінці ХХ та на початку ХХІ століть, за часів інтеграційного форсажу, у безмежному просторі глобальних викликів та імперативів, - незрівнянно важча доля. Компасом на цьому шляху має бути національне саморозуміння, адекватності якого ми не маємо, через неповноту культурного самоусвідомлення. Таким чином національна культура нагадує про себе як про базову умову національного самоздійснення взагалі.

Проголошення волею народу незалежності України призвело до радикальних змін в суспільстві, які суттєво позначились на становищі культури. Складається нова соціальна і культурна ситуація, породжуючи нову соціокультурну реальність.

Лібералізація духовного життя породила енергію постійних зрушень і новацій.

o проникнення (спочатку напівмаскованого, а потім відвертого) зарубіжних модерністських і постмодерністських напрямків.

o «розхитування» традиційних критеріїв оцінки художніх цінностей, збагачення їх ширшим спектром відтінків.».

o допускається, а потім і визнається існування поряд з методом соціалістичного реалізму інших творчих методів (доповнились широким андеграундом - напрямками мистецтва, альтернативними соціалістичному реалізму0

Радикальне реформування суспільства активно формує нову культурну реальність, яка характеризується й

o новими відносинами між людьми в цілому (як суб'єктами культури),

o новими умовами (в тому числі й матеріальними) свого розвитку,

o особливою системою цінностей, норм і правил, культурних потреб і засобів їх задоволення.

Коли ці норми та правила перетворюються на внутрішню програму поведінки людини (особистості), вони забезпечують узгодження функціонування, сталість і надійність певної сфери соціуму.

Якісним стрижнем, який пронизує всі складові культури і суспільства в цілому, є зміна статусу, а відповідно ролі й функцій національної культури, яка стає одним із визначальних факторів прогресу суспільства, його державності, формування національної ідентичності.

Власне, національна самодостатність культури стає ніби критерієм і мірилом оцінки характеру та якості змін, а тому сама сучасна соціально-культурна реальність своєю серцевиною має національно-культурне осердя, постає як оживляючий, стимулюючий струмінь.