Презумпція невинуватості як засада кримінального провадження

Місце презумпції невинуватості в системі засад кримінального провадження

Це одне із найважливіших положень демократичної, правової держави, що знайшло своє відображення у

- ст. 62 Конституції України,

- Загальна декларація прав людини, п

- Міжнародний пакт про гром. і пол.. права,

- принципі 36 Зводу принципів захисту всіх осіб, які піддаються затриманню чи ув'язненню будь-яким чином

Встановлення безпосередньо в Конституції України формули презумпції невинуватості та закріплення її в статті КПК як об'єктивного правового положення має найважливіше значення для захисту прав і законних інтересів осіб, що залучаються до орбіти кримінального судочинства, для слідчої і судової практики, вплив на законотворчий процес.

Реалізація ідеї презумпції невинуватості: історичний аспект

1. На прикінці 18 ст. принцип як правову норму досконало сформулював британський юрист сер Вільям Гарроу

2. По мірі розповсюдження, цей принцип як юридична норма було закріплено в законодавствах Франції, США, Італії та цілого ряду інших країн.

3. У царській Росії перша спроба закріплення норми в Уставі карного судочинства відноситься до 20 листопаду 1864 р.

4. 1948 – прийнята ЗДПЛ, яка закріпила дану презумпцію

5. 1950 ЄКПЛ, яка передбачила право особи на справедливий суд та презумпцію невинуватості

6. В СРСР протягом його історії як правова норма спочатку не існував у радянському Цивільному праві. Навпаки, часів тоталітарної ленінсько-сталінської радянської «диктатури пролетаріату» та «політичної класової необхідності» де-факто у стосунках держави з її громадянами діяв зворотний принцип — «презумпція вини». Незважаючи на ратифікацію багатьох міжнародних угод, де відображалася презумпція невинуватості, цей принцип не мав законодавчого закріплення в радянському праві до 1958 р., або до прийняття «Основ карного судочинства Союзу РСР і союзних республік».

7. Однак це положення не можна розцінювати як Презумпцію невинності, тому що воно не дає відповіді на головне питання: чи можна до винесення судового вироку вважати звинуваченого винним.

«Формула презумпції невинуватості»

Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Гарантії

1. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

2.Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

3.Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

4.Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.