Останнє слово підсудного

Останнє слово обвинуваченого

1. Після оголошення судових дебатів закінченими суд надає обвинуваченому останнє слово.

2. Суд не має права обмежувати тривалість останнього слова обвинуваченого певним часом.

3. Ставити запитання обвинуваченому під час його останнього слова не дозволяється.

4. Якщо обвинувачений в останньому слові повідомить про нові обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, суд за своєю ініціативою або за клопотанням учасників судового провадження відновлює з’ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірку їх доказами, після завершення яких відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і надає останнє слово обвинуваченому.

!!!Ця дія не провадиться тільки в тому разі, коли справа розглядається у спрощеному порядку щодо кримінальних проступків.

Проголошення останнього слова є правом обвинуваченого, а не обов’язком. Він може скористатися цим правом і відмовитися від нього без пояснення причин відмови.

Закон не має чіткого визначення ні характеру, ні форми, ні змісту, ні часу проголошення останнього слова обвинуваченого.

Ніхто з учасників судового засідання не має права ставити обвинуваченому питання під час проголошення ним останнього слова.

Обвинувачений може бути позбавлений останнього слова у разі видалення його за порушення порядку судового засідання.

Поняття, значення, види та порядок ухвалення судових рішень. Окрема думка судді.

Судове рішення – офіційний документ суду юрисдикційного характеру, що є найважливішим актом(дією-документом) правосуддя, покликаним забезпечити захист прав і свобод людини, правопорядку та здійснення принципу верховенства права.

Воно демонструє категоричне веління, вимогу певної поведінки, наказ, у ньому виражено авторитет і силу держави стосовно конкретних учасників судового провадження. Судове рішення владно підтверджує обов’язковість правової норми до окремого випадку.

Цей Кодекс визначає зміст і форму документа, в якому виражено відповідний вид судового рішення. Форма – це спосіб збереження та існування змісту, який є невід’ємним від нього і слугує проявом його зовнішнього виразу. Залежно від цього способу судові рішення викладаються у формі вироку або ухвали.

Судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку. (тобто визнає його доведеним або недоведеним із встановленням всіх обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК). Вирок – це ухвалене в результаті судового провадження судове рішення про винуватість або невинуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення і застосування або незастосування до нього покарання.)

Судове рішення, у якому суд вирішує інші питання, викладається у формі ухвали( Ухвала – це постановлене в нарадчій кімнаті складом суду, який здійснював судовий розгляд або без виходу до нарадчої кімнати і занесене секретарем судового засідання в журнал судового засідання судове рішення, яким вирішуються питання, пов’язані з судовим провадженням)