Заходи піклування про неповнолітніх, непрацездатних і збереження майна обвинуваченого

Диспозиція ч. 1 коментованої статті визначає дві категорії суб’єктів, із приводу

яких суд постановляє окрему ухвалу: неповнолітні діти, які залишилися без нагляду,

та непрацездатні батьки, баба, дід, прабаба, прадід, які потребують матеріальної до-

помоги і залишилися без нагляду.

Розглядаючи справу, суд з’ясовує дані

про особу обвинуваченого і, зокрема, чи є у нього неповнолітні діти та хто про них

піклується. Про цьому суд повинен виходити з вимог п. 12 ст. 3 КПК, в якій зазнача-

ється, що неповнолітня особа – малолітня особа, а також дитина у віці від чотирнад-

цяти до вісімнадцяти років. Відтак за наявності у засудженого до позбавлення волі

неповнолітніх дітей, які залишаються без нагляду, суд відповідно до вимог КПК одно-

часно з постановленням вироку своєю ухвалою порушує перед органом опіки і піклу-

вання питання про необхідність улаштування цих неповнолітніх або встановлення над

ними опіки чи піклування.

Слід мати на увазі, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення

особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб,

а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати

свої права і виконувати обов’язки (ст. 55 ЦК). Органами опіки та піклування є район-

ні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи

міських, районних у містах, сільських, селищних рад (ст. 56 ЦК).

Суд у разі виявлення у обвинуваченого непрацездатних батьків, баби, діда, прабаби, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і залишилися без нагляду, зобов’язаний одночасно з ухваленням вироку порушити окремою ухвалою питання перед відповідним органом опіки та піклування, органомсоціального захисту населення про необхідність влаштування цих непрацездатних або встановлення над ними опіки чи піклування. ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначає, що непрацездатні громадяни – особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону.

Якщо у засудженого до позбавлення волі залишилися без нагляду майно і жит-

ло, суд зобов’язаний вжити через відповідні органи заходів до їх збереження і повідо-

мити про це засудженого (п. 29 ППВСУ від 24.10.2003 р. № 7 «Про практику призна-

чення судами кримінального покарання»).

Обвинувачений про вжиті передбачені положеннями частин 1, 2 коментованої статті

заходи повідомляється шляхом одержання копії окремої ухвали.