Спрощене судове провадження щодо кримінальних проступків

Головною ціллю спрощеного провадження у кримінальному процесі є економія

матеріальних затрат держави, часових затрат суду та учасників кримінального про-

вадження.

Правом розглядати обвинувальний акт щодо кримінального проступку у спрощеному провадженні наділений суд. Розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні законодавець закріпив за судом саме як право (а не обов’язок). Безумовно, реалізація цього права, як і відмова суду від застосування спроще-

ного провадження, має бути обґрунтованою. Можливість застосування спрощеного провадження обумовлюється наявністю чи відсутністю певних юридичних фактів.

До таких фактів законом віднесено: наявність клопотання прокурора або слідчого,

погодженого з прокурором; беззаперечне визнання своєї винуватості обвинуваченим;

неоспорювання обвинуваченим встановлених досудовим розслідуванням обставин;

згода обвинуваченого з розглядом обвинувального акта за його відсутності; відсутність заперечень потерпілого проти застосування спрощеного провадження щодо кримінального проступку.

Правом ініціювання застосування спрощеного провадження наділяються

прокурор та слідчий. Причому, якщо прокурор приймає відповідне процесуальне рі-

шення самостійно, то слідчий зобов’язаний погодити його з прокурором.

Суд у п’ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта з клопотанням

про його розгляд у спрощеному провадженні вивчає його та додані до нього матері-

али і ухвалює вирок.

Вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку,

визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду.

У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на під-

твердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом до-

судового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового прова-

дження.