Межі перегляду судом апеляційної інстанції

- Моделі регламентації обсягу перевірки судового рішення вищою судовою інстанцією.

- Начало скарги при перевірці судового рішення апеляційною інстанцією.

- Можливість апеляційної інстанції вийти поза межі процесуальних вимог апелянта.

- Можливість апеляційної інстанції прийняти рішення на користь інших осіб, які не подавали апеляційну скаргу.

- Моделі апеляційного провадження.

- Умови, за наявності яких суд апеляційної інстанції зобов’язаний повторно дослідити обставини кримінального провадження та може дослідити докази, які не досліджувались судом першої інстанції.

- Зв’язаність апеляційної інстанції обвинуваченням, висунутим та підтримуваним у суді першої інстанції.

 

Під межами розгляду судом апеляційної інстанції розуміється той обсяг, у яко-

му відбувається перевірка оскарженого судового рішення. Межі перегляду судом

апеляційної інстанції характеризуються певними особливостями: 1) суд апеляційної

інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції; 2)

розгляд справи відбувається лише в межах апеляційної скарги; 3) недопустимість по-

гіршення положення обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про

застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 4) неприпус-

тимість встановлення й доказування фактів, які не були встановлені та не доведені

судом першої інстанції; 5) суд апеляційної інстанції наділений правом досліджувати

докази шляхом проведення судового слідства в повному обсягу чи частково і може

винести вирок.

 

Суд апеляційної інстанції перевіряє рішення суду першої інстанції з точки зору

його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам

матеріального і процесуального закону, фак тичним обставинам справи, а також до-

слідженим у судовому засіданні доказам. Відповідно обсяг розгляду в суді апеляційної

інстанції має бути таким, щоб він дозволив усунути неповноту чи однобічність судо-

вого слідства суду першої інстанції і постановити законне та обґрунтоване рішення.

Вирок або ухвала суду першої інстанції за загальним правилом перевіряються

в межах вимог. Але суд апеляційної інстанції імперативно не зв’язаний ними, тому в інтересах виконання завдань кримінального провадження може перевірити відповідне рішення суду першої інстанції у повному обсязі і при прийняття рішення вийти за межі апеляційних вимог, дотримуючись при цьому правила щодо недопустимості погіршення становища обвинуваченого. Відповідно до цього правила, вихід за межі апеляційних вимог не допускається, якщо це пов’язано із необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягаютьстягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого.

 

Суд апеляційної інстанції зобов’язаний повторно дослідити обставини, встанов-

лені під час кримінального провадження, за одночасної наявності таких умов: 1) якщо

вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями та 2) за

клопотанням учасників судового провадження.

Докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, підлягають дослідженню

судом апеляційної інстанції лише у двох випадках: 1) якщо про їх дослідження учас-

ники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої ін-

станції, або 2) якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскар-

жується.

 

Якщо ж суд першої інстанції визначив обсяг досліджених ним доказів із

порушенням вимог КПК, апеляційний суд не вправі постановити свій вирок, а пови-

нен за наявності до того підстав скасувати вирок суду першої інстанції у зв’язку з іс-

тотним порушенням кримінально-процесуального закону та направити справу до

цього суду на новий судовий розгляд. Таким чином закон обмежує розгляд справи

в суді апеляційної інстанції в тій частині вироку або ухвали суду першої інстанції,

законність і обґрунтованість яких була оскаржена в апеляційній скарзі.

 

Окремо слід наголосити на тому, що суд апеляційної інстанції не має права роз-

глядати обвинувачення, яке не було висунуте в суді першої інстанції. Це означає, щорозгляд справи в суді апеляційної інстанції проводиться тільки відносно обвинуваченого і тільки в межах пред’явленого йому обвинувачення, яке сформульоване в обвинувальному акті і за межі якого суд вийти не може. Таким чином, законодавець додатково гарантує додержання правила щодо недопустимості погіршення становища обвинуваченого, а також низки інших засад кримінального провадження.