Недопустимість погіршення становища обвинуваченого в апеляційному провадженні

- Суть інституту недопустимості погіршення становища обвинуваченого в апеляційному провадженні.

Цей інститут кримінально-процесуального права є засобом, в якому ефективно поєднуються інтереси осіб, які беруть участь в кримінальному судочинстві, та інтереси правосуддя. Він слугує процесуальною формою прояву в кримінальному процесі одного з гуманних та демократичних конституційних положень – зворотної сили закону, який пом’якшує або скасовує відповідальність особи (ст. 58 Конституції України) Значення цього інституту полягає й у тому, що він служить надійною процесуальною гарантією права підсудного на захист, забезпечує реалізацію свободи оскарження судових рішень, робить її реальною та створює впевненість, що внаслідок оскарження ним судового рішення, його становище не буде погіршене порівняно з першим рішенням суду, а можливо й покращиться. Звідси простежується моральна основа цього правила, оскільки з погляду моралі недопустимо погіршувати становище людини у відповідь на її прохання про допомогу + Стаття Бобечка на цю тему - http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vlnu_yu/2011_53/329crp53.pdf

- Умови, за яких суд апеляційної інстанції може погіршити становище обвинуваченого чи особи, до якої застосовано примусові заходи виховного або медичного характеру.

Стаття 421 КПК

Обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв’язку з:

1) необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання,

2) скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання,

3) збільшити суми, які підлягають стягненню,

4) в інших випадках коли це погіршує становище обвинуваченого,

лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

2. Виправдувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасований лише у разі, якщо апеляційну скаргу подав прокурор, потерпілий чи його представник, а також на підставі апеляційної скарги обвинуваченого, його захисника з мотивів і підстав виправдання.

Ухвала суду першої інстанції про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру може бути скасована:

1) у зв’язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність,

2) у зв’язку з необхідністю застосувати суворіший вид примусових заходів медичного чи виховного характеру

лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

4. Ухвала суду першої інстанції про відмову в застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру та закриття кримінального провадження щодо неосудного або неповнолітнього з тих мотивів, що вони не вчинили діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, може бути скасована лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

- Дія правил про недопустимість погіршення становища обвинуваченого в суді першої інстанції.

Недопустимість погіршення становища підсудного поширюється не лише на діяльність апеляційного суду, але й на діяльність суду першої інстанції. Виходячи із змісту ст. 416 КПК. При новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв’язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.

3. При новому розгляді в суді першої інстанції питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру правова кваліфікація діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, як більш тяжкого допускається за умови, якщо на цій підставі було подано апеляційну скаргу прокурором чи потерпілим або його представником.