Характеристика капіталу страхової компанії

Капітал страхової організації за джерелами його походження складається із власного і залученого. Головним елементом власного капіталу страховика є статутний капітал, а залученого - страхові резерви.

Статутний капітал є не тільки чинником забезпечення платоспроможності страхової організації. Він також створює фінансову основу для її подальшого розвитку. Визначений законодавством норматив максимального розміру відповідальності за окремим об'єктом страхування безпосередньо пов'язаний не тільки з обсягами страхових резервів, а й з величиною статутного фонду. Страхові організації зобов'язані укладати договори перестрахування, якщо страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10 % суми сплаченого статутного фонду та сформованих страхових резервів. Страхові організації, які планують розвиватися, повинні прагнути до збільшення розміру статутного фонду порівняно з мінімально встановленим. Тоді вони мають можливість суттєво розширювати сферу своєї діяльності, беручи на страхування великі ризики, отримуючи значні обсяги страхових премій, а відтак - швидко нарощуючи свою фінансову потужність.

Статутний капітал у страховій діяльності має дещо інше призначення, ніж у інших підприємств. Він не тільки забезпечує статутну діяльність страхової організації (як у інших суб'єктів господарювання), а й є джерелом покриття страхових виплат у разі недостатності інших коштів. Оскільки статутний капітал від самого початку заснування страхової організації формує основу її фінансової стійкості, його розміру і структурі приділяється дуже велика увага з боку як страховиків, так і наглядових органів. Тому початкові (мінімальні) розміри статутних капіталів страхових організацій є законодавчо встановлюваними та контрольованими.

Власний капітал страхової організації також містить додатковий та резервний капітал, нерозподілений прибуток минулих років та поточного року, цільові надходження та фінансування, непокриті збитки минулих років та поточного року.

Власний капітал страхової організації формується за рахунок внесків засновників, відрахувань з прибутків від страхової діяльності та доходів від інвестиційної діяльності страхової організації, а також від додаткової емісії акцій.

До залученого капіталу відносять, у першу чергу, страхові резерви, які відображаються у Додатку 3 до форм фінансової звітності. У додатковій статті «Страхові резерви» страховики наводять суму резерву незароблених премій, резерву збитків або резерву належних виплат, резерву довгострокових зобов’язань та інших страхових резервів. До підсумку балансу включається загальна сума страхових резервів.

Ця стаття є найбільш вагомою поряд із статтею «Статутний капітал» у зв’язку з його значимістю у забезпеченні фінансової стійкості та платоспроможності страхової компанії. Склад та порядок формування страхових резервів визначені законодавством і є обов’язковими для всіх страховиків. Страхові резерви, сформовані за рахунок залучених коштів (страхових премій) мають виключно цільове призначення: вони забезпечують виконання зобов’язань з відшкодування збитків і мають бути сформовані у обсязі, достатньому для сплати страхового відшкодування за усіма укладеними договорами страхування.

Залучений у вигляді страхових премій і зосереджений у страхових резервах капітал вважається одним з найдешевших видів залученого капіталу. Страхові компанії, що здійснюють загальне страхування взагалі не сплачують власникам капіталу, тобто страхувальникам, за його використання, а «лайфові» страховики сплачують страхувальникам за користування капіталом не більше 4%, що регламентовано законодавством.

Згідно з чинними законодавством страхові резерви поділяються на технічні резерви (для загального страхування) і математичні резерви (для страхування життя).

Цільове фінансування для СК не відіграє відчутної ролі. До цільового фінансування належать кошти, які отримані з бюджету та інших джерел (наприклад, для компенсації громадянам втрачених коштів за договорами довгострокового страхування, укладеними за радянських часів).

Позиковий капітал страхової компанії відображається в пасиві балансу у розділах II «Довгострокові зобов’язання і забезпечення» та IІІ «Поточні зобов’язання і забезпечення». Використання позикового капіталу дає страховику додаткові можливості щодо розширення обсягів господарської діяльності, забезпечення більш ефективного використання власного капіталу, прискорення формування цільових фондів, а в кінцевому рахунку – сприяє підвищенню ринкової вартості компанії.

Довгострокові зобов’язання включають усі форми функціонуючого в компанії позикового капіталу з терміном його використання більше одного року. Основними формами цих зобов’язань є довгострокові кредити банків і довгострокові позикові кошти (відстрочені податкові зобов’язання, заборгованість за емітованими облігаціями, заборгованість за фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі тощо), термін погашення яких ще не настав чи не погашені в передбачений термін.

Поточні зобов’язання охоплюють усі форми позикового капіталу з терміном його використання до одного року. Основна форма – короткострокові кредити банків, які здійснюють розрахунково-касове обслуговування СК.

Формально вони носять незабезпечений характер, але фактично забезпечується розміром дебіторської заборгованості компанії і її коштів на поточному та інших рахунках у цьому ж банку. Такий кредит можна вважати «самоліквідним», адже проведена за його допомогою операція забезпечує при її завершенні грошові надходження, достатні для повного погашення цього кредиту. Приміром, такий кредит може бути використаний, якщо страхувальнику потрібно надати перестраховий захист, а страхова премія від нього ще не надійшла, і вільних власних коштів у страхової компанії не вистачає для сплати перестраховику.

Довгострокові і короткострокові кредити банків не є основоположним елементом позикового капіталу для страхової компанії, оскільки вона є фінансовою установою і основу її бізнесу складає залучений капітал у вигляді страхових резервів.

До позикового капіталу належать також кредиторська заборгованість і доходи майбутніх періодів. Нарахування кредиторської заборгованості відбувається практично щоденно, а погашення зобов’язань по цій внутрішній заборгованості – у певні терміни. До складу кредиторської заборгованості належить: заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями, за товари, роботи, послуги, за розрахунками з бюджетом, розрахунками зі страхування, розрахунками з оплати праці тощо.

Доходи майбутніх періодів включають доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів.

Проаналізувавши дані фінансової звітності можемо прослідкувати динаміку зміни капіталу страхової компанії «ВУСО».

З табл. 2.1 бачимо, що в 2013 році сума нерозподіленого прибутку становила 174654,5 тис. грн. У 2014 році показник зменшується на 6,1% порівняно з попереднім роком. Також зменшення суми нерозподіленого прибутку бачимо в 2015-2016 рр., що може свідчити про не ефективну роботу менеджменту, який не здатний виконувати поставлені перед ним завдання і досягати цілей зростання добробуту інвесторів.

У 2013 році сума власного капіталу підприємства становила 292892,3 тис. грн. До 2016 року цей показник зменшився на 40,76%, що є негативною тенденцією для компанії.

Далі бачимо, що у 2013 році сума позикових довгострокових коштів становила 106214,8 тис. грн. У 2014 році відбувся приріст цього елемента пасивів на 10%, а у 2015-2016 рр. на 0,73% та 22,26% відповідно. У загальному випадку наявність довгострокових фінансових ресурсів позитивно впливає на ліквідність компанії і створює ґрунт для проведення гнучкої фінансової політики.

На початок досліджуваного періоду компанія взагалі не мала короткострокових банківських кредитів. А вже у 2014 році ця сума становила 8214 тис. грн. У 2015 році цей показник зменшився на 42,61%. Така тенденція простежується і в наступному році.

У 2013 році сума кредиторської заборгованості за товари, роботи та послуги становила 7879,4 тис. грн. У 2014 році сума зменшується на 96,29% порівняно з попереднім роком. Наступного року приріст збільшується. Наприкінці 2016 року сума кредиторської заборгованості, в тому числі за товари, роботи, послуги, становила 372 тис. грн.

У 2013 році сума поточної кредиторської заборгованості за страховою діяльністю становила 92,7 тис. грн. Значення показника збільшується в 2014 році на 27735,5 тис. грн. Але вже у 2015 році цей показник зменшився на 57,24%. Також зменшення є і в 2016 році.

А такий показник як інші поточні зобов’язання протягом досліджуваного періоду коливався, так як ще у 2014 році він становив 2170,4 тис. грн, що на 64,33% менше порівняно з 2013 роком, а вже у 2016 році він зріс на 600% і склав 1414 тис. грн, порівняно з 2015 роком

Таблиця 2.1