Синдром хронічної втоми

Вперше можна говорити про спалах невідомого захворювання в 1950 році у Великій Британії. Скарги на знижений тонус організму були зафіксовані у близько чотирьох тисяч осіб. Згодом це захворю­вання отримало назву «синдром хронічної втоми».

Синдром хронічної втоми як специфічне і загадкове захворю­вання вперше стало об'єктом зацікавлення і наукових досліджень американських вчених. Вперше його детально описав А.Л. Лойд у 1984 році.

Офіційне визнання синдрому як самостійного різновиду нейро-фізіопатології отримує в 1994 році.

У США спалах цього захворювання зафіксовано в містечку 1н-клайн Вілледж (штат Невада). У крові хворих американців було знайдено вірусно-герпетичні інфекції, що вражають імунну і центра­льну нервову систему. Це захворювання отримало назву імунної ди­сфункції.

Згодом у Каліфорнії засновано Інститут синдрому хронічної втоми на чолі з професором Джозефом Гольдштейном. Інститут розпочав ґрунтовні дослідження синдрому, проте дослідники не мо­гли діагностувати вірус, яким зумовлена його поява.

Вчені з Американського національного інституту здоров'я ха­рактеризують синдром хронічної втоми як системне захворювання з домінуванням дисфункції центральної нервової системи, в якому втома є лише одним із симптомів [2].

Директор Американського Інституту синдрому хронічної втоми пояснює, що цей синдром як поліетіологічне нейроімунне захворюван­ня розвивається в осіб з генетичною схильністю. Збудники інфекційних захворювань, можливо, віруси, можуть активізувати імунну систему та порушувати регуляцію ЦНС, особливо у висково-лімбічній частині, що призводить до формування лімбічної енцефалопатії.

За класифікацією Національного центру за контролем і профі­лактикою захворювань в Антланті (штат Джорджія), прийнятою в 1994 році, діагноз синдром хронічної втоми ставлять пацієнту, що страждає на підвищену втомлюваність, яка триває протягом півроку або й тривалішого проміжку часу.

Картина синдрому хронічної втоми при цьому характеризува­лася такими показниками:

- загальна слабкість організму;

- біль у м'язах;

- запалення горла;

- порушення пам'яті або погіршення концентрації уваги;

- безсоння;

- збільшення лімфатичних вузлів.