Психогігієна молодого і зрілого віку

Лекція 8.

План:
  1. Необхідні життєві навички молодого віку як показник і запорука психологічної зрілості
  2. Чинники психологічного здоров’я у молодому та зрілому віці
  3. Психогігієна сімейних стосунків.
  4. Психогігієна професійної діяльності. Психопрофілактика у ситуації втрати роботи
  5. Саногенний потенціал особистості
  6. Допомога дорослим у ситуації кризи

Перша відмінність молодого віку від підліткового полягає в тому, що молодість – це перш за все період формування самосвідомості і суспільної свідомості, розуміння, що будь-який елемент діяльності індивіда, будь-яка його якість багато в чому залежить від суспільної належності, колективної діяльності.

Друга відмінність полягає в тому, що в цей період людина виходить на арену самостійного життя, самостійної діяльності. Вона набуває права громадянина, починає дистанціюватися від сім’ї, формувати власний світогляд, уявлення про сім’ю, а пізніше створювати і саму сім’ю.

Саме в цей період складаються життєві навички, серед яких важливими є׃

ü уміння критично мислити, самостійно вирішувати проблеми;

ü здатність приймати відповідальні рішення;

ü впевненість у собі, ефективна взаємодія з оточуючими;

ü здатність керувати власними емоціями;

ü здатність уникати невиправданого ризику;

ü вибір друзів і побудова позитивних відносин з людьми;

ü усвідомлення негативних впливів і тиску з боку інших людей і здатність опиратися їм;

ü зміцнення зв’язків із сім’єю та іншими значущими дорослими.

Формування життєвих навичок проходить під впливом сім’ї, педагогів, інших авторитетних особистостей, художньої літератури тощо. Допомогти формуванню необхідних навичок і подоланню можливих психологічних труднощів можуть психологічне консультування, психотерапевтична допомога.

Своєчасно сформовані життєві навички допомагають з найменшими втратами переносити труднощі, пов’язані з різкою зміною звичного стереотипу (відхід від батьків, служба в армії, навчання в іншому місті тощо), сприяють адаптації до нових умов. Психологічна дезадаптація в таких випадках частіше всього спостерігається у тих, хто вдома виховувався в „оранжерейних” умовах, при надмірній опіці і пригніченні самостійності.

Досягнувши дорослості людина у нормі має стати зрілою особистістю. Е.Еріксон підкреслює внутрішній зв’язок між особистісним зростанням і здоров’ям особистості: самою логікою людського розвитку особистість періодично підводиться до вибору між зрілістю, здоров’ям – і регресом; особистісним зростанням – і неврозом.

Г.Олпорт: також ототожнював поняття «зрілі люди» і «здорові люди».

Характеристики зрілих людей за Олпортом:

1. Має широкі межі Я.

2. Здатні до теплих, сердечних стосунків.

3. Демонструють емоційну стабільність і само-прийняття.

4. Демонструє реальнісне сприйняття, досвід і домагання.

5. Демонструє здатність до самопізнання і почуття гумору.

6. Має цілісну філософію.

Здоров’я, за Олпортом, передбачає:

1. Сформованість пропріотичних функцій (пропріум – позитивна, творча, така, що прагне до зросту, розвитку, властивість людської природи).

2. Свободу, яка виражається у відповідальному само-визначенні.

3. Цілеспрямованість.

4. Цілісну філософію життя, яка ґрунтується на певних цінностях.

К.Роджерс розглядає здоров’я як атрибут особистості, яка вільно розвивається і відкрита досвіду.

Здорова людина = повноцінно функціонуюча людина - ця людина постійно знаходиться у процесі всебічної само-актуалізації; вона здатна завжди вільно реагувати на ситуацію і вільно переживати свою реакцію, що дозволяє їй жити насправді "добрим життям".

Рух до "доброго життя", за К.Роджерсом, передбачає зростання відкритості досвіду, прагнення жити справжнім і довіра до свого організму. Це і є основні навички, які людина повинна здобути для того, щоб стати насправді дорослою.

На думку Бернарда Лівехуда у середній фазі життя найбільш чітко проявляється психічний розвиток.У перші 20 років життя біологічні і психічні функції відбуваються значною мірою паралельно, пізніше вони все більше здійснюють одні на одних взаємний вплив. Тобто у середньому віці людина є чисто психосоматичною єдністю. Після 40-а життєво-душевні функції зменшуються і їх можуть заступити духовно-душевні. Протягом перших 40-а років закладаються дві можливості подальшого розвитку:

ü або люди обходяться у самооцінці тим, чого вони досягли зовні – тоді наступає криза;

ü або отримують самооцінку з факту, що можуть жити для інших – тоді настає нова соціальна фаза, в якій людина передає іншим свій досвід, керувати чиєюсь діяльність, організовуючи рамки, в яких інші можуть розвивати свої сили.

Бернард Лівехуд розглядає такі фази дорослого життя:


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: