Профілактика емоційних перевантажень

Цією вправою можна починати або закінчувати заняття. Діти си­дять у колі, беруться за руки. Перша дитина повертається до свого сусіда праворуч або ліворуч і посміхається йому. При цьому можна „взяти” посмішку в долоні і обережно передати її іншій дитині.

Вправа „ Полювання Баби-Яги”

Серед дітей обирається Баба-Яга. Вона стоїть спиною до групи дітей. За сигналом вихователя: „День” — Баба-Яга виходить на полювання, а діти від неї тікають. Коли Баба-Яга полює, вона за допомогою міміки і пантоміми виявляє злість. Якщо їй вдається когось спіймати, вихователь вигукує: „Ніч!” Ніхто більше не тікає, а Баба-Яга „розправляється з жертвою”: вона розповідає, що з нею зробить, супроводжуючи розповідь залякуючими жестами. Після чого полонений стає Бабою-Ягою й виливає свою злість на іншого учасника гри. Вихователь повинен стежити за дотриманням правил безпеки.

Вправа „ Малюємо злість”

Варіант 1. Дітям пропонується намалювати на аркушах наперу свою злість так, як вони її уявляють, а потім знищити малюнок.

Варіант 2. Вихователь пропонує дітям намалювати на аркушах паперу портрет людини, до якої вони відчувають злість і агресію. Коли це зроблено, всі одночасно розривають малюнки і викидають їх у кошик для сміття.

Вправа „ Зустріч”

Діти стають у два кола: зовнішнє і внутрішнє, обличчям один до одного і, використовуючи невербальні засоби спілкування, по черзі вітаються з кожним гравцем протилежного кола так, начебто вони зустріли: друга; приятеля; сусіда; ворога; хлопчика або дівчинку, який(яка) подобається; вихователя; незнайомця; батьків; маленьку дитину тощо. Вихователь періодично змінює завдання.

Після проведення вправи потрібно провести обговорення:

— Які відчуття, емоції були в тебе, коли доводилося вітатися з однолітком, старшою за тебе людиною, молодшим, незнайомцем? Як змінювалися твої жести, рухи, емоційний стан? Які, можливо, були труднощі? Як це пов'язано із твоєю поведінкою в житті?
Під час обговорення дається можливість висловитись кожному бажаючому. Вихователь звертає увагу дітей на те, що у різішх життєвих ситуаціях, у спілкуванні з різними людьми ми діємо по-різному.

Вправа допомагає дітям усвідомити, що наші дії, міміка, рухи відбивають емоційне ставлення до співрозмовника. Щоб краще розуміти емоції співрозмовника, можна аналізувати його жести і міміку. В свою чергу, для того, щоб бути зрозумілим для інших, треба уміти невербально проявляти свої емоції.

Інколи за допомогою цих вправ вдається відкоригувати деякі недоречні прояви поведінки. А зникають проблеми — поліпшується настрій, поведінка дітей стає контрольованою.

Отже, провідним методом профілактики і корекції емоційних порушень у дошкільному віці є імітація дітьми різних емоційних станів. Значимість даного методу обумовлена рядом особливостей:

1) активні мімічні і пантомімічні прояви допомагають запобігти переростанню деяких емоцій в патологію;

2) завдяки роботі м'язів обличчя і тіла забезпечується активна розрядка емоцій;

3) у дітей при довільному відтворенні виразних рухів відбувається пожвавлення відповідних емоцій і можуть виникати яскраві спогади про невідреаговані раніше переживання, що дозволяє, в ряді випадків, знайти першопричину нервового напруження дитини і нівелювати її реальні страхи.

4) у зв'язку з тим, що дошкільний вік є сензитивным періодом для розвитку емоційної сфери, імітація дітьми емоційних станів сприяє розширенню їх системи знань про емоції, дає можливість наочно переконатися в тому, що різні настрої, переживання виражаються в конкретних позах, жестах, міміці, рухах. Ці знання дозволяють дошкільнятам грамотніше орієнтуватися у власних емоційних станах і емоціях оточуючих;

5) імітація емоційних станів дозволяє не тільки розширити уявлення дітей про емоції, вміння їх диференціювати і розуміти, але й активізувати емоційний словник дошкільників, адже при освоєнні значення слів, що позначають емоції, діти виділяють не істотні ознаки, на основі яких формуються видові узагальнення, а ситуацію, в якій ця емоція виникла, свої дії в ній, емоційні переживання;

6) імітація емоційних станів сприяє розвитку стійкості, концентрації, переключення уваги, дозволяє довільно змінювати м'язовий тонус, що формує у дітей довільну регуляцію поведінки;

7) імітація виконує важливу функцію в соціально-емоційному розвитку дошкільника: за допомогою імітації будується образ іншої особи і, одночасно, будується і поглиблюється уявлення дитини про саму себе. У теорії соціального навчання імітація розглядається як „ключовий процес соціалізації, як спосіб набуття дитиною поведінки, яка прийнята і схвалюється в її соціальному оточенні”.

Таким чином, імітація дітьми різних емоційних станів впливає на їх самопочуття, створюючи певний емоційний настрій, сприяє розвитку психомоторики, довільної регуляції поведінки, тобто є основним методом корекції емоційних порушень у дошкільному віці.

Основний формою корекційної роботи з дошкільнятами є курс спеціальних занять, метою яких є емоційне втілення дитини в заданий образ, ототожнення з ним, тобто імітація різних емоційних станів.

Медики стверджують, що багато сучасних хвороб у дітей пов'язані з нестачею в їхньому житті добротворних звуків. Вони потрібні для гармонійного повноцінного фізичного та інтелектуального розвитку і в утробі матері, і після народження. Дзюркіт струмка, шелест листя, щебетання птахів, сюркотання цвіркуна і багато-багато інших звуків, серед яких людина жила впродовж тисячоліть, сьогодні змінилися ревом реактивних літаків, гуркотінням автомобілів, побутової техніки тощо. А замість ніжного співу матері дитина чує постріли, лайливі слова, зойки жаху з телевізійних трилерів.

Батьки рідко надають значення таким „дрібницям”. Проте благозвучні звуки природи та музики мають величезний вплив на організм на фізіологічному рівні. Доведено, що музика може заспокоювати нервову систему чи збуджувати, прискорювати роботу серця та дихання чи уповільнювати, підвищувати артеріальний тиск чи нормалізувати, спазмувати м'язи чи розслаблювати, підвищувати рівень ендорфіну (речовина, яка виробляється в мозку і сприяє підвищенню життєвого тонусу людини, усуненню больового синдрому тощо), регулювати температуру тіла, активізувати імунітет, стимулювати вироблення гормонів, що блокують стрес. Перші уявлення про світ формуються за звуками в утробі матері.

Наприкінці 90-х років у Техасі проводили дослідження впливу музики на вагітних. Було доведено, що більшість жінок, які регулярно слухали класичну чи спокійну сучасну музику, під час пологів не потребували знеболювальних препаратів. Крім того, ці майбутні мами практично не хворіли на вірусні захворювання, а отже їхні малюки були захищені від ризику ураження різними інфекціями. Медичні прилади зафіксували в крові жінок підвищення рівня лімфоцитів, які стимулюють опірність організму хворобам.

Прослуховування мелодійної музики справляє позитивний вплив не лише на мам, а й на дітей, яких вони виношують. Лікарі стверджують, що вухо - це найперший орган, який формується в ембріона. Він чує не лише звуки серцебиття та дихання матері, а й реагує на події зовнішнього середовища. Тож перші уявлення про світ у підсвідомості дитини формуються ще в утробі матері. Так само, як і здібності. Діти, мами яких слухали мелодійну музику під час вагітності, самі співали пісні, а татусі, братики й сестрички наспівували лагідні слова про те, як вони їх люблять і з яким нетерпінням очікують їх появи в родині, а ще читали добрі казки та веселі віршики, після народження виявляли неабиякі музичні здібності та зростали творчими натурами.

Немовлята долають хвороби „під пісню”. Засвідчено величезний вплив музики і на немовлят, які з'явилися на світ з певними вадами. Приміром, термін перебування в лікарні недоношених дітей, яким щодня вмикали музику, значно скорочувався, вони вдвічі швидше набирали масу тіла та легше адаптувалися до світу.

Важко переоцінити вплив музики і на дітей дошкільного й шкільного віку, підлітків. В Америці було проведено експериментальні сеанси музикотерапії для дітей, хворих на дитячий церебральний параліч. Через деякий час лікарі зафіксували, що у них зменшилося спазмування м'язів, поліпшилася координація рухів, знизилася збудливість. У медичній літературі описано випадки значного поліпшення під впливом музики стану дітей, хворих на аутизм, та з синдромом Дауна. У першому випадку дитина перестала бути замкнутою і відчуженою, ніби народилася заново у цьому світі, у другому - сімнадцятирічна дівчина, яка протягом всього свого життя зовсім не розмовляла, під час виконання божественних пісень раптово почала співати їх разом з матір'ю, вразивши цим усю свою родину.

Не менше за хворих постійного контакту з музикою потребують і відносно здорові діти. По-перше, як уже було сказано, вони зростатимуть фізично міцнішими та психологічно врівноваженішими. По-друге, це сприятиме їхньому розвитку як гармонійних особистостей, розкриваючи закладені в них потенціали. Науковці доводять: якщо дітям під час ігор чи занять вмикати легку мелодійну музику, продуктивність їхньої праці зростає, вони краще концентрують увагу, якісніше засвоюють матеріал, до того ж у ширшому обсязі. Крім того, діти, у родині яких постійно звучить музика, виростають комунікабельними, миролюбними й дружелюбними. Цікавим є такий факт: якщо батьки часто співають разом зі своїми дітьми, в них ніколи не виникає непорозумінь, у взаєминах панує атмосфера поваги і любові, родинні зв'язки завжди залишаються міцними й надійними.

Щодня ми чуємо музику і навіть не підозрюємо, що звуки можуть допомагати людям при лікуванні різних захворювань. Одним з перших, хто пояснив лікувальний ефект музики був Піфагор. Він стверджував, що музика підкоряється вищому закону (математиці) і відновлює в організмі людини гармонію. А давньогрецький лікар Гіппократ лікував музикою безсоння та епілепсію. Пізніше вчені зробили висновки, що музика може знімати втому й заряджати людину енергією, позитивно впливати на систему кровообігу та дихання.

Яка ж музика є цілющою для дитини? Звісно йдеться не про рок та „важкий метал”. Численні дослідження засвідчили, що позитивними для дітей, як у лоні матері, так і після народження, є колискові пісні, веселі та мелодійні дитячі твори (наприклад, дитячі пісеньки, музика з балету "Лускунчик"), класична музика: п'єси, уривки з симфоній Баха, Бетховена, Вівальді тощо. А фаворитом визнано музику Моцарта. З точки зору корисності американські дослідники прирівнюють вплив його музики до грудного материнського молока чи вітамінів.

Музико-терапевти відзначають, що для кожного конкретного пацієнта треба підбирати індивідуальні мелодії, але існують універсальні "мелодії - цілителі" для певного психічного стану чи захворювання.