Умови успішного самовиховання

ЗМІСТ

1. Вступ…………………………………………………………………………3

2. Умови успішного самовиховання…………………………………………4

3. Особливості вікового самовиховання…………………………………….6

4. Чи важливо мати ідеал?...............................………………………………8

5. Технологія самовиховання…………………………………………………9

6. Самонавіювання……………………………………………………………..9

7. Висновок……………………………………………………………………..13

ВСТУП

Самовиховання — це вищий етап виховного процесу, процес цілеспрямованої роботи над розвитком і самовдосконаленням людини від підліткового віку до зрілості. Самовиховання в інтелектуальній, духовній сфері — це самоосвіта. Самовиховання в морально-психологічній сфері полягає в самоконтролі за своїми недоліками і вадами характеру.

Більшість людей надають самовихованню вирішального значення. Це було властиве багатьом попереднім поколінням наших предків.

Історія самовиховання набагато давніша, ніж історія цивілізованого виховання. Ще за первіснообщинного ладу були такі традиції, які змушували підлітків оволодівати всім, що вміють дорослі чоловіки та жінки.

У стародавніх країнах (Єгипті, Вавилоні, Індії, Китаї) старші жерці робили свою кар'єру завдяки великій спостережливості, а потім свої здібності і можливості, свою мудрість передавали наступнику. Навчання у великого майстра, тобто індивідуальне самовиховання, існувало і на Русі: йдеться про літописців, іконописців, ченців-ігуменів. Тут діяли не закони спадковості, як у князів, а закони таланту самовиховання.

І в давні часи, і нині школа, батьки не можуть навчити всього, багато знань та вмінь доводиться здобувати дітям самостійно. Жодна людина не стала б великою без навчання і виховання, але вирішальну роль у її формуванні відіграло самовиховання. Самовиховання корифеїв науки, культури було поетапним, воно починалося з усвідомлення мотивів, за ним — вироблення програми саморозвитку, суворе слідування їй, жорсткий самоконтроль, тренування волі і характеру. Тільки так, вважали люди, можна зробити певні кроки до успіху в житті.

Скільки існує суспільство, стільки воно виховує своїх членів, формуючи в них історично необхідні риси особистості. Цим займається сім'я і державні заклади, що мають справу з освітою і вихованням. Так, наприклад, кожне суспільство, незалежно від державного устрою, прагне сформувати у своїх громадян працьовитість, повагу до закону, шанобливе ставлення до старших.
Проте не можна сказати, що процес виховання пов'язаний тільки з приємними враженнями, адже він вимагає від людини вольових зусиль, стриманості, подолання негативних емоцій. У людей, яким вольові зусилля даються нелегко, постійно складається враження примусу з боку батьків, педагогів, керівництва і поняття “виховання” не викликає у них позитивних емоцій, що, в свою чергу, знижує його ефективність. Учням дуже не подобається чути, що їх виховують, хоча сімейне та шкільне виховання об'єктивно спрямоване на їх користь.

УМОВИ УСПІШНОГО САМОВИХОВАННЯ

Самовиховання полегшує життя людини. Тому важливо вміти самовиховуватись.

Умови успішного самовиховання:

- Усвідомлення мети самовиховання. Самовиховання в цілому є привабливою ідеєю, але для того, аби людина стала здатною на значні вольові зусилля, загальної ідеї недостатньо. Потрібно чітко усвідомити конкретну мету, завдання, а також уявити результати самовиховання, тобто ті життєві досягнення, які з'являться внаслідок формування нових рис особистості. Ці уявлення стимулюватимуть зусилля, спрямовані на самовиховання.

- Бажаність керівництва з боку наставника. Воно потрібно не для контролю, а для того, аби було кому розповісти про свої справи, порадитися. Дійсно, своїми успіхами і невдачами краще поділитися з зацікавленою людиною.

- Моральна підтримка оточуючих.

- Взяття самозобов'язання. Воно мобілізує і дисциплінує людину, а тому в ньому необхідно вказати конкретні досягнення, орієнтовні терміни виконання. У випадку невиконання самозобов'язання не треба зневірюватися, достатньо врахувати у майбутньому власні можливості й обставин.

- Змагання не з іншими, а з самим собою. Це означає, що треба порівнювати власну поведінку і досягнення з тими, якими вони були раніше, а не з досягненнями інших людей.

- Використання умовних стимулів. Умовні стимули — це речі, слова або звуки, які стимулюють потяг до самовиховання, допомагають створювати бажані психічні стани. Речі відіграють роль стимулу тоді, коли нагадують про наміри самовиховання.

- Підведення підсумків самовдосконалення. Важливо відзначати хоча б часткові успіхи у самовдосконаленні, тому що це стимулює подальші зусилля. Іноді успіхи досягаються у поведінці, наприклад у позбавленні шкідливих звичок. У інших випадках їх виявляють за допомогою спеціальних методик-запитальників, які можуть показати зміни на краще у розвитку характеру.