Тема 5. СРСР. Нові незалежні держави

Біловезька угода – Угода про створення СНД, підписана 8 грудня 1991 р. у Біловезькій Пущі поблизу Бреста лідерами України (Л.Кравчук), Білорусії (С.Шушкевич) і Російської Федерації (Б.Єльцин). В Угоді ці держави констатували, що СРСР в умовах глибокої кризи і розпаду припиняє своє існування, заявили про прагнення розвивати співробітництво в політичній, економічній, гуманітарній, культурній та інших сферах.

«Відлига» - пом’якшення клімату суспільно-політичного життя СРСР, потепління в політичному житті країни, спроба змін і надій на кращі часи. Це період відходу від жорстких форм сталінської тоталітарної системи і спроби реформування всіх сфер життя в напрямку лібералізації, демократизації, гуманізації, десталінізації. Цей термін почав уживатися в політичному лексиконі після публікації повісті І.Еренбурга «Відлига» (1955 р.). Згодом «відлигою» почали називати епоху, пов’язану з перебуванням при владі М.Хрущова.

Волюнтаризм (від лат. voluntas – воля) – соціально-політична практика управління, яка не рахується з реальною дійсністю, законами історичного розвитку і здійснюється на основі особистих бажань і довільних рішень керівника.

«Гласність» - відкритість, публічність обговорень поточних та історичних проблем; діяльність державних органів, громадських організацій, посадових осіб, політичних лідерів, яка передбачає відкритість, надання інформації про свою роботу для залучення до політичних процесів широких суспільних верств, доступність для участі їх у прийнятті суспільно значущих рішень; врахування громадської думки, обнародування прийнятих рішень.

Дума (Державна Дума) – орган представницької влади Російської Федерації, нижня палата російського парламенту – Федеральних Зборів.

«Застій» - так образно в історичній і публіцистичній літературі називається період в історії СРСР 1964-1985 рр. Це визначення не зовсім точно відображає процеси, що відбувалися в СРСР у другій половині 60-х – першій половині 80-х рр. ХХ ст., але визначає загальну тенденцію соціально-економічного і політичного розвитку радянської системи. Відбувались реформи (друга половина 60-х рр.), реалізовувалися п’ятирічні плани розвитку народного господарства, велося активне будівництво тощо. Для тих часів характерним було досягнення відносної соціальної та матеріальної стабільності, досить пристойного, порівняно з попередніми періодами, рівня життя основної маси населення. Суть застою полягала в тому, що радянську владу охопила системна криза, яка проявилась в усіх сферах життя: економіці, політиці, соціальній сфері, суспільній моралі тощо.

«Перебудова» - термін, який почав широко вживатися з середини 1980-х рр. і означав курс на реформування тоталітарної системи в СРСР; період невдалих спроб реформування в умовах загострення кризи радянської системи, загострення національних суперечностей, краху соціалістичних ідеалів і розпаду СРСР.

Путч (нім. Putsch) – збройний авантюрницький виступ групи змовників, що не мають підпори й співчуття в масах, з метою вчинити державний переворот.

СНД (Співдружність Незалежних Держав) – міждержавне об'єднання, утворене Білорусією, Росією та Україною 8 грудня 1991 р. за Біловезькою угодою. 21 грудня 1991 р. до цієї угоди приєдналися Азербайджан, Вірменія, Казахстан, Киргизія, Молдавія, Таджикистан, Туркменія, Узбекистан, які спільно з Білорусією, Росією та Україною підписали в Алма-Аті Декларацію про цілі і принципи СНД. У 1993 р. до СНД приєдналася Грузія (в 2009 р. вийшла з цієї організації). У 1993 р. прийнято Статут СНД, який передбачає сфери спільної діяльності держав: забезпечення прав і свобод людини, координацію зовнішньополітичної діяльності, співробітництво у формуванні загального економічного простору, у розвитку систем транспорту і зв’язку, охорони здоров'я населення і навколишнього середовища, питання соціальної та імміграційної політики, боротьбу з організованою злочинністю, співробітництво в оборонній політиці та охороні зовнішніх кордонів. Проте на початку ХХІ ст. ефективність діяльності органів СНД стала зменшуватись. СНД перетворилось де-факто в політико-консультативну організацію, де обговорюють різні питання міждержавних відносин, але конкретних рішень, які задовольняють усіх членів СНД, приймається мало.

Тоталітаризм (від лат. totalis – весь, цілий, повний) – 1) одна з форм держави (тоталітарна держава), що характеризується її повним (тотальним) контролем над усіма сферами життя суспільства, фактичною ліквідацією конституційних прав і свобод, репресіями відносно опозиції та інакодумців (наприклад, різні форми тоталітаризму в фашистській Італії, комуністичний режим у СРСР, франкізм в Іспанії); 2) напрям політичної думки, реабілітуючий авторитаризм. З 1920-х рр. тоталітаризм став офіційною ідеологією нацистської Німеччини та фашистської Італії.