Сугестивність тексту. Підтекст

Сприймання твору

Сприймання (перцепція) – це відображення предметів і явищ об’єктивного світу, що діють у конкретний момент на органи чуття людини. Сприймання пов’язане із взаємодією ряду аналізаторів (зоровий, слуховий тощо). Велику роль у сприймання відіграють набутий досвід, ідейна спрямованість людини, коло її інтересів.

Сприймання твору – це опосередкований естетичним досвідом, конкретно-чуттєвий, емоційно наснажений процес досягнення твору.

Сприймання художнього твору залежить:

- від психо-фізіологічних особливостей людини взагалі, від особливостей функціонування її нервової системи;

- від індивідуальних психічних особливостей конкретної людини (візуал, аудіал, кінестетик), багато людей є поганими реципієнтами через погану пам'ять, егоцентризм, погану увагу тощо;

Права півкуля. Для них важливіші почуття і емоції.

Ліва півкуля. Будь-яку проблему вирішують за допомогою логіки.

Обидві півкулі. Розриваються.

Типи інтелекту:

1. Мовний інтелект. Як правило, активна права півкуля. Люблять писати, читати, розповідати історії, гратися зі словами, розгадувати кросворди. Такі люди, як правило, люблять книги, аудіо записи, дебати; публікація різних історій. Журналісти, філологи.
2. Логіко-математичний. Думають аргументуючи, головоломки, підрахунки. Юристи, дипломати, науковці в точних науках. Детективи, судоку.
3. Просторовий. Носії мають активну праву та ліву. Думають образами, просторовий інтелект. Шахісти, художники, архітектори. Репродукції картин, відеоматеріали, лабіринти.
4. Кінестетичний. Думають шляхом соматичних операцій, ліва півкуля. Бігати, танцювати, доторкатися, жестикулювати. Танцюристи, актори. Рольові ігри, фізичні ігри, практичні навчання.
5. Музичний. Активна права. Думають ритмом і мелодії. Слухати, підспівувати. Композитори, муз, спів. Концерти, муз інструменти, ноти, аудіодиск.
6. Міжособистісний. Думають, підхоплюючи думки ін людей. Активна права, права і ліва. Лідери, організовують, зіставл, мані пул. Вечірки. Політики, священики, лікарі. Багато людей навколо. Світське життя, клуби, громадські заходи.
7. Внутрішньоособистісний. Права, права і ліва. Занурені у себе, мріють. Планують для себе. Психологи, вчителі. У власному темпі, можливість вибору.

Сприймання твору залежить від статі. У чоловіків ліва і права півкуля працюють по черзі, а у жінок – одночасно. Тому чоловік не можуть робити декілька справ одночасно, а жінки – можуть. Жінки розмовляють втричі більше. Через тестостерон чоловіки менше розмовляють і слухають. Жінки говорять швидше.

Сприймання залежить від вікових особливостей. Дитячі передачі мають бути короткими. Підлітки не вміють аналізувати. Доросла людина критична і недовірлива, консервативна.

Сприймання залежить від особливостей національної культури.

Сприймання залежить від життєвого досвіду.

Від рівня освіти читача.

Матеріальне та соціальне становище.

Обставин знайомства з твором: швидкий темп читання, побічні перешкоди, фізичний стан, розірваність у часі процесу сприймання.

Серед причин, що порушують процес сприймання, - невдала організація тексту: оформлення, надмірна кількість ілюстрацій, погане розташування, помилки, дрібний шрифт тощо.

Рецептивна поетика – це наукова дисципліна, яка вивчає секрети художності з позиції сприймання літ твору.

Класикою рецептивної поетики є «Естетика і поетика» Потебні, трактат Франка «Із секретів поетичної творчості», праця «Психологія мистецтва» Льва Виготського (поч.. ХХ ст.).

Розуміння худ твору – це осягнення співвідношення тексту, підтексту і контексту з позиції автора, оповідача, ліричного героя, персонажів, критична оцінка твору, що зароджується в процесі сприймання, розгортається шляхом інтерпретаційних процедур та оформляється в логічно завершене судження.

Розуміння твору може бути різним за глибиною. Чим більше тлумачень смислу дає читач – тим краще розуміння. Можливість різних тлумачень худ твору, коли читачі виявляють у ньому все нові семантичні пласти, визначає не лише поліваріантність розуміння, але й глибину самого твору, його художню довговічність. Це легко підтвердити будь-якими «класичним прикладом», тобто інтерпретацією класики, особливо драматичних творів.

Розуміння твору залежить від уміння читача виявляти в тексті різні види інформації. Чим багатша ерудиція читача, розвиненіший інтелект, тим більше він бере з тексту твору. Однак автор теж має подбати про те, щоб його твір мав читацьке розуміння

При написанні наукових та науково-популярних творів слід зважати на співвідношення знань автора та читача. Тут діють взаємосуперечливі вимоги:

1. Щоб знання читача були достатніми, аби зрозуміти викладену в творі думку. Без цього неможливе розуміння.
2. Щоб знання читача були меншими від авторських, бо інакше зникає потреба у творі.

Сугестивність тексту. Підтекст.

Сугестивність (від лат – навіювання) – це властивість тексту нести окрім конкретної інформації ще й таку, яка сприймається на рівні підтексту або інтуїції.

Перебуваючи на межі філософії, психології та «високого» літературознавства, сугестивність визначалася у радянських джерелах характерною хіба що для поетичних творів. Наприклад, в елегіях навіюється певний настрій, образи. Але сугестивність характерна і для інших творів – як худ, так і журналістських.

Щодо журналістських творів, то сугестивність, в основному, присутня в художньо-публіцистичних та аналітичних жанрах. Інформаційні жанри – це зовсім інша сфера, але по мірі ускладнення інформації, при переході від прямої інформації фактів до інтелектуальної та емоційної інформації, текст набуває здатності нести щось більше, навіювати певні емоції, настрій.

Ключовим поняттям сугестивності є підтекст.

Підтекст – це прихований, внутрішній зміст висловлювання. Підтекстова інформація виникає завдяки здатності мовних одиниць виражати окрім основного значення ще й додаткові (семантичні, стилістичні, емоційно-експресивні), викликати асоціації, набувати додаткових значень внаслідок взаємодії з ін мовними одиницями в структурі тексту.

Підтекстова інформація є основою деяких тропів (іронія, алегорія), жанрів (байка, казка, притча).

Підтекст твору є зрозумілим в сучасному політичному, історичному, культурному контексті. Дуже важко зрозуміти підтекст твору, не будучи посвяченим у таємниці історії, політики, культурного життя сучасної йому доби. Інколи від того сприйняття твору міняється на гірше, іноді твір просто набуває нового звучання.

Підтекст – поняття абстрактне і суб’єктивне. Можна навести багато прикладів підтексту, який одній людині буде очевидним, а інша ніколи його помітить.

Архетип – це прообраз, первісний образ-ідея. У психології архетип – це прадавній взірець, абстрагована ідея колективної збірної підсвідомості, яка існує одвічно у свідомості людства і, передаючись із роду в рід, від покоління до покоління впродовж тисячоліть, у кінцевому підсумку мотивує вчинки та ідеї людини. Архетип найяскравіше постає у міфах, снах, фантазіях і художній творчості (у вигляді стійких мотивів, образів, символів).

Сугестивні прийоми – це спец прийоми, функціональність яких виявляється у впливі на підсвідомість читача.